Уторопи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Уторопи
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Рада Уторопівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1367[1]
Населення 2218
Площа 32,68 км²
Густота населення 67,87 осіб/км²
Поштовий індекс 78622
Географічні дані
Географічні координати 48°23′11″ пн. ш. 24°58′59″ сх. д. / 48.38639° пн. ш. 24.98306° сх. д. / 48.38639; 24.98306Координати: 48°23′11″ пн. ш. 24°58′59″ сх. д. / 48.38639° пн. ш. 24.98306° сх. д. / 48.38639; 24.98306
Водойми річка Уторопець
Місцева влада
Адреса ради 78622 Івано-Франківська область, Косівський район, с. Уторопи
Карта
Уторопи. Карта розташування: Україна
Уторопи
Уторопи
Уторопи. Карта розташування: Івано-Франківська область
Уторопи
Уторопи
Мапа

У́торопи — село Косівського району Івано-Франківської області. Має найстарішу серед сіл Гуцульщини першу письмову згадку — 1367 р. Батьківщина поета-політв'язня Тараса Мельничука.

У 2010 р. село увійшло до складу Гуцульського національного природного парку.

Географія[ред. | ред. код]

Межує з селами Стопчатів та Пістинь. Відстань від Косова 14 км, від залізничної станції Коломия — 21 км. Висота над рівнем моря 213 м.

Присілки і кутки: Підділ, Гора Мала, Гора Велика, Царина, Могивки, Чотири Кібці, Грабники, Доліпотік, Лісок, Загук, Насарат, Прочерти, Пригід, Короленка, Гниляки, Баня, Залевади, Центр.

Селом протікає річка Насарад з притокою Гори[2]. На околиці села — гора Лебедин (727 м). На території села знаходять Уторопські соленосні джерела, які в минулому використовували для видобутку харчової солі.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка 1367 року, до середини XIX ст. — У́троп.

1524 року власник чи посідач села — польський шляхтич Ян Творовський — отримав згоду короля на заміну Уторопів на місто[3]. Містечко мало оборонні вали. Спалене в 1672 та 1676 роках татарами.

Уторопці брали участь у повстанському русі. 12 чоловік полягли в УПА, у в'язницях і таборах загинули ще 4 людей, понад 40 чоловік були репресовані радянським режимом.

Релігія[ред. | ред. код]

Більшість жителів села — православні християни. Також селі діє громада Свідків Єгови.

Пам'ятки історії і культури[ред. | ред. код]

  • Церква святого Архистратига Михаїла, 1929 року належить до УПЦ КП. Настоятель митрофорний протоієрей Богдан Стефанків.
  • Пам'ятник (1974 р.) односельцям, полеглим у Другій світовій війні;
  • Могили сестер Марійки Підгірянки Анки і Олени, а також священика І. Бокшованого, відомого великою просвітницькою роботою;
  • Меморіальна дошка встановлена 21 квітня 1991 р. на будинку Уторопської школи на пам'ять про Марійку Підгірянку;
  • Курган у центрі села, насипаний шапками селян на честь скасування панщини 1848 року (хрести, встановлені в селі на відзначення цієї історичної події, були знищені комуністичною владою);
  • Хрест борцям за волю України (1992 р.);
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку (2016 р.)[4].

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

  • дубовий ліс і урочище на східній околиці села;
  • гора Лебедин з озером на західній околиці;
  • криниця в центрі села з ропою, з якої упродовж століть селяни варили сіль[5].
  • Уторопи (заповідне урочище).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Кирило Блонський (1802—1852) — священик, громадський і культурний діяч, посол до австрійського парламенту;
  • Тарас Мельничук (20 серпня 1939) — відомий поет-дисидент, лауреат Шевченківської премії. Похований в Уторопах 31 березня 1995 р;
  • Кашевко Матвій (16.08.1838) — український правник, громадський діяч;
  • Петро Хрущ — поет-пісняр, автор відомих пісень «Коні мої, коні», «Дорога поміж гори» та ін;
  • Лелет Ілля Іванович (1967) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
  • Табахарнюк Мирослав Олександрович (1962) — голова наглядової ради компанії "МТ-інвест", заслужений економіст України.

Пов'язані з селом[ред. | ред. код]

  • дяк І. Ступніцький — мешкав у селі з 1789 по 1840 рр, у 1794 р. відкрив першу школу села;
  • Марійка Підгірянка (М. Ленерт-Домбровська) — українська письменниця. Жила у селі з 1888 по 1905 рр., а потім вчителювала.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]