Уторопи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Уторопи
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Косівський район
Рада/громада Уторопівська сільська рада
Код КОАТУУ 2623688001
Основні дані
Засноване 1367[1]
Населення 2218
Площа 32,68 км²
Густота населення 67,87 осіб/км²
Поштовий індекс 78622
Географічні дані
Географічні координати 48°23′11″ пн. ш. 24°58′59″ сх. д. / 48.38639° пн. ш. 24.98306° сх. д. / 48.38639; 24.98306Координати: 48°23′11″ пн. ш. 24°58′59″ сх. д. / 48.38639° пн. ш. 24.98306° сх. д. / 48.38639; 24.98306
Водойми річка Уторопець
Місцева влада
Адреса ради 78622 Івано-Франківська область, Косівський район, с. Уторопи, тел. 3-69-87
Карта
Уторопи. Карта розташування: Україна
Уторопи
Уторопи
Уторопи. Карта розташування: Івано-Франківська область
Уторопи
Уторопи

У́торопи — село Косівського району Івано-Франківської області. Має найстарішу серед сіл Гуцульщини першу письмову згадку — 1367 р. Батьківщина поета-політв'язня Тараса Мельничука.

У 2010 р. увійшло до складу Гуцульського національного природного парку.

Географія[ред. | ред. код]

Межує з селами Стопчатів, Пістинь. Відстань від Косова 14 км, від залізничної станції Коломия — 21 км. Висота над рівнем моря 213 м.

Присілки і кутки: Підділ, Гора Мала, Гора Велика, Царина, Могивки, Чотири Кібці, Грабники, Доліпотік, Лісок, Загук, Насарат, Прочерти, Пригід, Короленка, Гниляки, Баня, Залевади, Центр.

Селом протікає річка Насарад з притокою Гори[2]. На околиці села — гора Лебедин (727 м).

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка 1367 року, до середини XIX ст. — Утроп.

1524 року власник чи посідач села — польський шляхтич Ян Творовський — отримав згоду короля на заміну Уторопів на місто.[3] Містечко мало оборонні вали. Спалене в 1672 та 1676 роках татарами.

Уторопці брали участь у повстанському русі. 12 чоловік полягли в УПА, у в'язницях і таборах загинули ще 4 людей, понад 40 чоловік були репресовані радянським режимом.

Пам'ятки історії і культури[ред. | ред. код]

  • Церква святого Архистратига Михаїла, 1929 року належить до УПЦ КП. Настоятель митрофорний протоієрей Богдан Стефанків.
  • Пам'ятник (1974 р.) односельцям, полеглим у Другій світовій війні;
  • Могили сестер Марійки Підгірянки Анки і Олени, а також священика І. Бокшованого, відомого великою просвітницькою роботою;
  • Меморіальна дошка встановлена 21 квітня 1991 р. на будинку Уторопської школи на пам'ять про Марійку Підгірянку;
  • Курган у центрі села, насипаний шапками селян на честь скасування панщини 1848 року (хрести, встановлені в селі на відзначення цієї історичної події, були знищені комуністичною владою);
  • Хрест борцям за волю України (1992 р.);
  • Пам'ятник Тарасові Шевченку (2016 р.)[4].

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

  • дубовий ліс і урочище на східній околиці села;
  • гора Лебедин з озером на західній околиці;
  • криниця в центрі села, з якої упродовж століть селяни варили сіль.
  • Уторопи (заповідне урочище).

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Кирило Блонський (1802—1852), священик, громадський і культурний діяч, посол до австрійського парламенту.
  • Тарас Мельничук (20 серпня 1939 р.) — відомий поет-дисидент, лауреат Шевченківської премії. Тут його поховано 31 березня 1995 р.
  • дяк І. Ступніцький. Мешкав у селі з 1789 по 1840 рр. У 1794 р. відкрив першу школу.
  • Марійка Підгірянка (М. Ленерт-Домбровська) — українська письменниця. Жила у селі з 1888 по 1905 рр., а потім вчителювала.
  • Петро Хрущ, поет-пісняр, автор відомих пісень «Коні мої, коні», «Дорога поміж гори» та ін.

-Іван Бормістр. Просто хороший чоловік.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]