Кобаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кобаки
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Громада Кобаківська сільська рада
Код КОАТУУ 2623683601
Основні дані
Населення 2734
Площа 22,77 км²
Густота населення 120,07 осіб/км²
Поштовий індекс 78660
Географічні дані
Географічні координати 48°19′33″ пн. ш. 25°14′05″ сх. д. / 48.32583° пн. ш. 25.23472° сх. д. / 48.32583; 25.23472Координати: 48°19′33″ пн. ш. 25°14′05″ сх. д. / 48.32583° пн. ш. 25.23472° сх. д. / 48.32583; 25.23472
Водойми р. Черемош, Волиця (Войлиця)
Місцева влада
Адреса ради 78660 Івано-Франківська область, Косівський район, с. Кобаки, вул. Незалежності, 1 , тел. 2-52-65
Карта
Кобаки. Карта розташування: Україна
Кобаки
Кобаки
Кобаки. Карта розташування: Івано-Франківська область
Кобаки
Кобаки
Мапа

CMNS: Кобаки у Вікісховищі

Кобаки́ — село Косівського району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка датується 1442 роком. У давніх джерелах іменується «Здвиженем», а на початку 17 століття село почало носити назву — Кобаки, яка збереглась і донині.

В 1772 році наш край потрапив під владу монархії Габсбургів (з 1804 року Австрійська імперія, з 1867-го Австро-Угорщина), але незважаючи на всі труднощі, передові люди села тягнулись до світла, до освіти. Спочатку грамоти кобаківчан навчали сільські дяки, а 1818 року в селі була побудована школа, одна з перших на Покутті.

У вересні 1939 року жителі села Кобаки, одурманені впливом більшовицьких агітаторів, спочатку вигнали священика й винесли з хат ікони. У грудні того ж року вже викинули портрети Сталіна, а образи святих повернули в будинки. Свідченням радикальних змін є справа «голови» ревкому В. Д. Регуша, який з цього села був направлений до Києва для навчання. Повернувшись, він виголосив захоплену промову про Радянську владу. Люди його висміяли. Після чого «голова» виголосив іншу промову про те, як ідуть справи насправді, й тієї ж ночі здійснив самогубство.[1]

В 1941 році і до 1944р., в селі, діяв драмгурток під керівництвом Василя Петровича Букатчука. Гурток слугував збором активної проукраїнської молодді, які обговорювали важливі події краю. [2]

Файл:Драмгурток села Кобаки. Зима, 1942 .jpg
Драмгурток села Кобаки. Зима, 1942. На фото: І ряд знизу: (1. Лукань Володимир Олексійович (розстріляний), 2. Лукань Калина Дмитрівна (загинула в бою проти МДБ СРСР), 3. Ангеленюк Іван Григорович (загинув в ДСВ)); II ряд: (1. Атаманюк Михайло, 2. Сайнюк Андрій Іванович (засуджений НКВС на 10 років ВТТ), 3. Фенчук Петро Дмитрович (засуджений НКВС на 10 років ВТТ), 4. Букатчук Василь Петрович (засуджений НКВС на 10 років ВТТ), 5. Рудак Василь Пантелеймонович (повішений в Кутах у 1945 р.), 6. Дупей Іван Іванович (помер у тюрмі), 7.    Лукань Петро); III ряд: (1. Петрук Михайло (режисер з дочкою Мартою), 2. Никифорчин Марія Миколаївна, 3. Кондревич Ольга Василівна (була в тюрмі 8 місяців), 4. Чепига Марія Петрівна (8 років тюрми), 5. Пасічняк Ганна Іванівна (Клим), 6. Сайнюк Ганна Василівна (Никифорчин по мамі) Дупей, Лукань, 7.  Яремій Євдокія Миколаївна (Сайнюк)); IV ряд: (1. Ангеленюк Василь Григорович, 2. Никифорак Дмитро Олексійович (був засуджений), 3. Ангеленюк Ярослав Ілліч (був засуджений), 4. Красій Петро Іванович (був в СС „Галичина", пропав безвісті), 5. Дупей Микола Іванович, 6. Марфейчук Федір Олексійович (засуджений на 8 років ВТТ), 7. Лукань Микола Михайлович, 8. Шищук Олексій Олексійович (Віденський), розстріляний, 9. Атаманюк Василь Іванович); V ряд: (1. Клим Василь Михайлович, 2. Марфей Володимир Васильович (командир УПА, убитий в бою), 3. Церковнюк Василь Васильович, 4. Букатчук Василь Олексійович, 5. Дупей Петро Іванович, 6. Клим Дмитро Михайлович, 7. Сайнюк Микола Дмитрович (загинув в ДСВ), 8. Розбіцький Василь Михайлович, 9. Никифорчин Дмитро Михайлович, Пасимків. (загинув у тюрмі), 10. Лукань Василь Дмитрович (був у тюрмі), 11. Дивоняк Дмитро (Мартинишин), 12. Негрук Михайло Юрійович. Фото Петра Красія.

[3]

1986 року збудовано дитячий садок на 140 місць. Архітектор В. Тимофійчук.[4]

Релігія[ред. | ред. код]

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього 1852 р. згоріла в 1950 р., в 1994 р. побудована нова церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього належить до ПЦУ. Настоятель о. Іван Голомеджук[5].

Церква Святого Миколая 1852 р. належить до ПЦУ. Настоятель митр. прот. Павло Слободян (з 2000 р).

Свято-Покровський скит належить до ПЦУ. Скитоначальник ігумен Ювеналій (Зінченко), прот. Ігор Фенчук.

Церква Введення в Храм Пресвятої Діви Марії 2012 р. належить до УГКЦ. Настоятель о. Василь Петрів[6]

Храм на честь Боголюбської ікони Божої Матері. належить до УПЦ МП[7].

Люди, що народилися в Кобаках[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бешанов В. Червоний бліцкриг [1] — Москва: «Издатель Быстров», 2006. — 414 с.
  2. Портал Косівщини. 
  3. Портал Косівщини. 
  4. Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 177.
  5. Косівське благочиння Івано-Франківської єпархії УАПЦ
  6. Косівський деканат Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ
  7. Парафія храму Боголюбської ікони Божої Матері села Кобаки Косівського району відзначила престольне свято
  8. Федорук Василь Васильович // Довідник Національної спілки художників. — Київ, 2005. — С. 388.

Посилання[ред. | ред. код]