Яворів (Косівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Яворів
На окраїні села
На окраїні села
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Громада Косівська міська громада
Код КАТОТТГ UA26100010150096657
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1694
Населення 2426
Площа 12 км²
Густота населення 202,17 осіб/км²
Поштовий індекс 78644
Телефонний код +380 3478
Географічні дані
Географічні координати 48°14′29″ пн. ш. 24°58′34″ сх. д. / 48.24139° пн. ш. 24.97611° сх. д. / 48.24139; 24.97611Координати: 48°14′29″ пн. ш. 24°58′34″ сх. д. / 48.24139° пн. ш. 24.97611° сх. д. / 48.24139; 24.97611
Водойми Рибниця
Місцева влада
Адреса ради 78644 Івано-Франківська область, Косівський район, с.Яворів
Сільський голова Коцелівський Валерій Дмитрович
Карта
Яворів. Карта розташування: Україна
Яворів
Яворів
Яворів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Яворів
Яворів
Мапа

CMNS: Яворів у Вікісховищі

Я́ворів — село Косівського району Івано-Франківської області.

Географія[ред. | ред. код]

Відстань від райцентру, міста Косів — 12 км, від найближчої залізничної станції Вижниця — 25 км.

Село за своїм розташуванням та ландшафтом є одним із наймальовничіших у Карпатах. Простягається над швидкоплинною річкою Рибницею, розташоване при західній частині Сокільського хребта і по узбіччях невисоких гір, заввишки від 538 до 1059 м над рівнем моря, укритих різнотрав'янистими луками, смерековими та мішаними лісами (їх на території села 2,5 тис. га).

Навколишні верхи: Вороничів (747), Плоский (827), Максимець (861), Стручків (906), Сокільський (939), Терношори (998), Буковець (1059), Ігрець (1311).

У селі річка Безулька впадає у Рибницю.

Присілки[ред. | ред. код]

Присілки: Безулька Перша, Безулька Друга, Безулька Третя, Віпчинка, Віпчинка Перша, Липний, Максимець, Никовата, Петричів, Петруші, Плоский, Підбуковець, Потік, Село Перше, Село Друге, Село Третє, Сліпанка, Стоянів Стручків, Стручків Другий, Терношори, Токарня, Черлений, Широкий.

Художні ремесла[ред. | ред. код]

Село Яворів — відомий осередок гуцульського народного декоративно-прикладного мистецтва. Тут зберігаються історична спадщина, своєрідний народний побут; поетичний та музичний фольклор, звичаї, традиції.

Яворів здавна славиться своїми народними умільцями, золоті руки яких творять прекрасні різьблені вироби з дерева, вишивають рушники, виготовляють веселкові барвисті ліжники, розписують писанки. У Яворові жили і творили основоположники гуцульської плоскої різьби по дереву Шкрібляки та їх продовжувачі Корпанюки, зокрема Корпанюк Юрій Іванович.

Культура[ред. | ред. код]

У селі бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич. В школі працює літературно-краєзнавчий музей Лесі Українки.

У Яворові навчався в сільській парафіяльній школі і часто бував в останні роки свого життя Ярослав Окуневський.

Стежками Сокільського хребта
Сокільські водоспади

Туризм[ред. | ред. код]

Найбільше туристів приваблює хребет Сокільський (939 м над рівнем моря), що простягнувся від Рибниці до Черемоша, вкритий мішаним лісом, березовими гаями, барвистими луками, з химерними скелями посеред зелені. На початку XVIII ст. його краса захопила єврейського шукача істини Ізраеля бен Еліазера. У печері на Сокільському він жив декілька років у медитаціях та молитвах і під іменем Баал Шем Тов став засновником сьогодні поширеної та впливової течії в юдаїзмі — хасидизму. На Сокільському він зустрічався з Олексою Довбушем, який глибоко шанував його.

На струмку Бездзвінний, який стікає з Сокільського хребта, розташований каскад Сокільських водоспадів (Яворівська Ніагара). А на струмку Віпчинка (притока Стоянова, басейн Рибниці) розташований водоспад Яворівський Гук.

Не менш цікавим є урочище Терношори, яке оголошено лісовим заказником місцевого значення. Ямненські пісковики утворюють тут величезні кам'яні брили, ланцюг скельних виходів має довжину 300 м, окремі останці досягають висоти до 40 м. Найхимерніша скеля названа на честь легендарного ватажка опришків «Головою Довбуша». В цьому ж урочищі розташований водоспад Терношорський Гук.

Релігія[ред. | ред. код]

Мешканці села мають парафію, яка належить до української православної церкви.

Церква[ред. | ред. код]

Церква була збудована в 1926 році під керівництвом місцевого відомого майстра Дмитра Бучука, розташована на пагорбі в центрі села, поруч з дорогою на кладовищі. Освячена архієпископом Станіславським Григорієм Хомишиним. Церква побудована за формою і в стилі попередньої, яка згоріла в 1923 році, поруч з її місцем розташування. Церква була закрита протягом 10 років у радянський період. Використовується громадою Православної церкви України (первинно належала УГКЦ). З 1998 року церква є парафіяльною.

Економіка[ред. | ред. код]

У 2016 році в селі встановили 21 вуличний ліхтар із автономним освітленням на сонячних батареях. Ними облаштовано центр села, автобусні зупинки, і ті місця, де, через особливості місцевого ландшафту, немає змоги провести кабелі для звичайної електромережі[1].

Транспорт[ред. | ред. код]

Має прямий автобусний зв'язок з Івано-Франківськом, Чернівцями, Коломиєю, Верховиною, Вижницею, Косовом, Ворохтою, Заболотовом.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]