Федосєєв Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федосєєв Олександр Іванович
Федосєєв Олександр Іванович.jpg
Народився 1909(1909)
Ладижин
Помер 1975(1975)
Одеса
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання CCCP army Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаМедаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Олександр Іванович Федосєєв (1909(1909), село Ладижин, тепер місто Вінницької області — 1975, місто Одеса) — український радянський партійний діяч, голова Одеського облвиконкому, 1-й секретар Одеського обкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1956—1960 р. Член ЦК КПУ в 1960—1961 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в квітні 1909 року в містечку Ладижині Подільської губернії Російської імперії (нині — місто Вінницької області) в родині фельдшера.

Освіта незакінчена вища. У 1927 році закінчив учительський інститут у місті Зінов'ївську.

З 1927 року — завідувач початкової школи, директор середньої школи Гайворонського району Одеської області. Член ВКП(б) з 1940 року.

До лав РСЧА призваний у 1941 році Гайворонським РВК. Учасник німецько-радянської війни. Служив політичним керівником кулеметної роти 32-го кулеметного батальйону 82-го укріпленого району Південно-Західного фронту. Був важко поранений у серпні 1941 року. Після лікування служив агітатором 354-го резервного стрілецького полку 4-ї резервної стрілецької дивізії.

У 1945—1950 роках — завідувач районного відділу народної освіти; 2-й секретар Гайворонського районного комітету КП(б)У Одеської області; 1-й секретар Біляївського районного комітету КП(б)У Одеської області.

У жовтні 1950 — 1952 року — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У.

У серпні 1952 — листопаді 1953 року — заступник завідувача Одеського обласного відділу народної освіти.

У листопаді 1953 — липні 1954 року — 1-й секретар Фрунзенського районного комітету КПУ Одеської області.

У липні 1954 — лютому 1958 року — голова виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих.

11 січня 1958 — 8 лютого 1961 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

З 1961 року — директор Одеської радянсько-партійної школи.

Потім — персональний пенсіонер союзного значення. Помер у квітні 1975 року. Похований 29 квітня 1975 року на 2-му міському цвинтарі міста Одеси.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (9.04.1969). За участь у Другій світовій війні нагороджений низкою медалей, у тому числі «За відвагу» (06.11.1945) і «За оборону Одеси» (20.12.1943).

Посилання[ред. | ред. код]