Гриневецький Сергій Рафаїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гриневецький Сергій Рафаїлович
Grynevetskyi Sergii Rafailovych.png
Народився 25 вересня 1957(1957-09-25) (60 років)
с. Лужанка, Тарутинський район,
Одеська область
УРСР,
СРСР СРСР
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Проживання Одеса
Діяльність політичний діяч
Посада народний депутат України
Термін III, VI, VII скликання.
Партія Народна партія
Дружина Ольга Андріївна
Діти Донька Олена
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Україна Народний депутат України
3-го скликання
позапартійний 12 травня 1998 24 березня 1999
6-го скликання
Народна партія 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Народна партія 12 грудня 2012

Сергі́й Рафаї́лович Гриневе́цький (25 вересня 1957, Лужанка) — український політик, депутат Верховної Ради 3-го та 6-го скликань, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони, заступник співголови групи міжпарламентських зв'язків із Російською Федерацією, голова Одеської облдержадміністрації (19982005).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 вересня в 1957 селі Лужанка (Тарутинського району, Одеської області); українець; батько Рафаїл Трифонович (19302003); мати Ольга Іванівна (1935); дружина Ольга Андріївна (1956) — за фахом бухгалтер; дочка Олена (1982) — кандидат наук з державного управління, працює в Одеському регіональному інституті державного управління.

Освіта[ред.ред. код]

Одеський технологічний інститут холодильної промисловості (19741979), інженер-механік, «Холодильні та компресорні машини і устатковання»;

Українська сільсько-господарська академія (19811985), інженер-механік, «Механізація сільського господарства».

Кар'єра[ред.ред. код]

10.1979—08.1982 — інженер-технолог, начальник технічного обмінного пункту, завідувач ремонтних майстерень, заступник керівника з матеріально-технічного забезпечення, Роздільнянське районне виробниче об'єднання з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства Одеської області.

08.1982—06.1984 — 1-й секретар Роздільнянський РК ЛКСМУ.

06.19841986 — 2-й секретар, Одеського ОК ЛКСМУ.

1986—06.1990 — 1-й секретар Одеського ОК ЛКСМУ.

06.1990—08.1991 — 1-й секретар Роздільнянського РК КПУ.

01.1992—07.1994 — генеральний директор Об'єднання «Одеса-Імпекс».

07.1994—09.1995 — керівник секретаріату Одеської облради.

09.1995—10.1996 — заступник голови з питань організаційно-кадрової роботи, керівник секретаріату Одеської облдержадміністрації.

10.1996—04.1998 — 1-й заступник голови Одеської облдержадміністрації.

03.1998—24.03.1999 —Народний депутат України 3-го скликання, виб. окр. № 143, Одеської області (З'яв. 72.5 %, за 44.4 %, 9 суперників. На час виборів: 1-й заступник голови Одеської облдержадміністрації).

з 07.1998 — Член Комітету з питань соціальної політики та праці.

з 05.1998 — член фракції НДП.

26 травня 1998 — 3 лютого 2005 — голова Одеської облдержадміністрації.

09.1999—04.2002 — депутат.

8 лютого22 липня 2005 — голова Одеської облради.

07.1998—02.2000 — член Ради роботи з кадрами при Президентові України.

05.1998—07.2000 — член Комісії з питань морської політики при Президентові України.

з 11.2007 — Народний депутат України 6-го скликання від Блоку Литвина (№ 2 в списку, на час виборів директор департаменту зовнішньоекономічних зв'язків Торгового дому «Хлібна гавань», член НП; член Політради НП).

з 11.2007 — член фракції «Блок Литвина».

з 12.2007 — 1-й заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Політична діяльність[ред.ред. код]

3 1982 року[1] діяльність Гриневецького пов'язана із державним будівництвом та управлінням[2]. У цьому році обирається першим секретарем Роздільнянського райкому ЛКСМУ, у 1984 — другим секретарем Одеського обкому комсомолу, а у 1986 році — першим секретарем Одеського обкому комсомолу. Саме цей час був позначений пробудженням громадських ініціатив. Центри науково-технічної творчості молоді, клуб веселих та винахідливих, молодіжний агроконвейер, молодіжні будівельно-житлові кооперативи, перші виставки політичних плакатів — таким є далеко не повний перелік справ, які отримали життя завдяки ініціативі Сергія Гриневецького.

У 1990 очолює Роздільнянський районний комітет Компартії України. Втім тривалий час попрацювати на цій посаді йому не судилося. Путч, проголошення незалежності, заборона Компартії. Протягом півроку не міг працевлаштуватися, навіть рядовим інженером. Деякі керівники, які самі ще недавно були членами КПРС, побоювалися брати на работу «колишнього». Згодом[3] Сергій Гриневецький очолив об'єднання «Одесаімпекс».

У 1994 році повертається у політику. Спочатку — керівник секретаріату обласної ради, згодом, заступник та перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації.

У 1998 році Сергій Гриневецький обирається народним депутатом України по 143-му[4] виборчому округу Одеської області. Округ не з легких(до нього входили сім районів та він належав до, так званого, «червоного поясу»), але політик впевнено перемагає. У травні 1998 року Президент України призначає[5] Сергія Рафаїловича Гриневецького головою Одеської обласної державної адміністрації. На цій посаді політик працює майже сім років[6]. Під його керівництвом[7] Одеська область стала одним з провідних регіонів України, у тому числі у агропромисловому комплексі[8] — за сім років область чотири рази виходила на більш ніж 3-х мільйонний рубіж з валового збору зерна; споруджено найпотужнішу в Європі[9] Тарутинську газокомпресорну станцію; проведено масштабну газифікацію[10] сільських районів області, газифіковані всі міста обласного значення (за сім років газифіковано населених пунктів більше ніж за всі роки радянської влади).

Отже, цей період був позначений започаткуванням та реалізацією низки масштабних проектів, а його відмінною рисою експерти визначали те, що регіональні проекти переростали в загальнонаціональні: затвердження Кабінетом Міністрів України комплексних програм розвитку Придунав'я[11] та розвитку міста Одеса[12]; реставрація Одеського театру опери та балету; Комплексна програма розбудови острова Зміїний[13]. Слід зазначити, що Сергій Гриневецький завжди вступав прихильником сильної та ефективної державної регіональної політики. Так, у 2002 році за його ініціативою була ухвалена програма «Регіональна ініціатива 2002—2006»[14], яка являла собою програму середньострокової дії і передбачала абсолютно конкретні напрями роботи, включаючи спорудження окремих об'єктів.

19982005 роки — час піднесення міжнародного авторитету Одещини. Саме в цей період Одеська область була потужно представлена в Європі. Це характеризувалося як присутністю Одеського регіону в європейському просторі, так і обсягом інвестицій у розвиток області. Вдало проведені презентації Одеської області в Брюсселі та Парижі[15] дозволили європейським країнам більш глибоко ознайомитися з економічним та культурним потенціалом регіону. Одеська область уклала угоди с регіонами Польщі, Росії, Румунії, Болгарії, Туреччини, Туркменістану, Китаю та інших країн.

У 1998 році Одещина разом з повітами Румунії та Молдови утворила Єврорегіон «Нижній Дунай»(), згодом стала членом Асоціації прикордонних регіонів Європи, Асоціації виноробних регіонів Європи, Конференції Приморських регіонів Європи[16], а сам Сергій Гриневецький був обраний членом бюро цих організацій.

У 2003 році в Одесі була створена Постійно діюча робоча нарада глав регіонів України та Росії «Співдружність регіонів»[17], співголовами якої стали губернатор Орловської області Єгор Семенович Строєв[ru] та голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький. Ще одна важлива особливість притаманна періоду губернаторства Гриневецького — цей час по праву називають «золотим віком одеської культури»[18]: масштабна реставрація театрів та музеїв, проведення вагомих культурно-мистецьких акцій міжнародного значення, активізація зарубіжної гастрольної діяльності. Сергій Гриневецький став ініціатором безпрецедентного для України експерименту, коли всі працівники культури області за рахунок додаткових бюджетних коштів були переведені на повні ставки, а художньому та керівному персоналу театрально-видовищних підприємств було встановлено постійну п'ятидесятивідсоткову надбавку до посадового окладу. В ті ж роки було повністю забезпечено транспортом всі культурні мережі області, придбано квартири для творчих працівників театрів, встановлено стипендії митцям та працівникам культури похилого віку, а також обдарованим дітям, молоді тощо. Гриневецький стверджував, що «культура є найкращим дипломатом»[19].

У березні 2005 року після відомих подій, що отримали назву «помаранчева революція», Сергій Гриневецький залишив посаду голови Одеської облдержадміністрації і був обраний головою Одеської обласної ради, втім у липні того ж року подав у відставку «з етичних міркувань». Проте, політичну кар'єру Сергій Рафаїлович не збирався залишати. На місцевих виборах 2006 року він очолює виборчий штаб Народного Блоку Литвина та список Блоку до Одеської обласної ради. Блок Литвина пройшов до обласної та всіх районних рад. Утворена в обласній раді депутатська фракція Народної Партії «Народна ініціатива»[20] займає активну громадську позицію стосовно ключових проблем життя області. На дострокових виборах 30 вересня 2007 р. Сергій Гриневецький був обраний народним депутатом України від Блоку Литвина[21] (другий номер у виборчому списку). Ефективною та плідною є законотворча діяльність Сергія Рафаїловича. За поточну депутатську каденцію їм було внесено 51 законопроект та поправки до 15 законів[22]. Зазначені законодавчі ініціативи є вкрай актуальними для українців та стосуються питань забезпечення житлом громадян, зокрема молоді; соціального, медичного та пенсійного забезпечення ветеранів та людей похилого віку; збереження історичної забудови та пам'яток архітектури, розвитку Українського Причорномор'я тощо.

Наукова та публіцистична діяльність[ред.ред. код]

Є автором численних статей та досліджень а також низки книг, серед яких «Черноморская энциклопедия» (ISBN 5-7133-1273-9)[23] та «Черноморский узел» (ISBN 978-5-7133-1294-7)[24], «Геополитическое казино Причерноморья» (ISBN 978-5-478-01224-3)[25], «Дунайская энциклопедия» (ISBN 978-5-7133-1348-7)[26], «Заявка на самубийство: зачем Украине НАТО?» (ISBN 978-966-507-249-2, ISBN 978-966-03-4735-9)[27] тощо. Читає публічні лекції у вузах України з питань національної безпеки та оборони, державного управління та місцевого самоврядування, регіональної політики. Бере активну учать у міжнародних наукових конференціях, читаннях, круглих столах.

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ліга. Досье
  2. Почесні імена України — еліта держави
  3. Сергей Гриневецкий без галстука
  4. Виборчий округ № 143
  5. Про призначення С. Гриневецького головою Одеської обласної державної адміністрації
  6. Південний захід. Одесика
  7. Одеська тиха значущість
  8. Больше всего нам нужно избавиться от глухоты и незрячести
  9. Ювілей — Найбільша в Європі
  10. Сергій Гриневецький: «За мир і спокій у регіоні несемо відповідальність ми»
  11. Об утверждении Программы комплексного развития Украинского Придунавья на 2004—2011 годы, КМ Украины, Постановление КМ, Программа от 31.03.2004 № 428
  12. Программа комплексного социально-экономического развития г. Одессы на 2005—2015 гг.
  13. Об утверждении Комплексной программы дальнейшего развития инфраструктуры и осуществления хозяйственной деятельности на о. Змеиный и континентальном шельфе, КМ Украины, Постановление КМ от 31.05.2002 № 713
  14. Регіональна ініціатива: час відповідей
  15. Выставка — презентация Одесской области (Бельгия, Брюссель)
  16. Головне управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції
  17. Первый саммит губернаторов Украины и России в мае 2003 года
  18. Національній Спілці театральних діячів України — 60. Новосілля у сезон ювілею
  19. Нардеп Сергей Гриневецкий: в отношениях Украины с Россией нужно уйти от истерик
  20. Лідер фракції народників в облраді відзвітував про свою діяльність перед міською парторганізацією
  21. Ліга. Досье Блок Литвина
  22. Верховна Рада України, Гриневецький Сергій Рафаїлович (народний депутат VI скл.), Законопроекти, подані суб'єктом права законодавчої ініціативи
  23. «Черноморская энциклопедия»
  24. «Черноморский узел»
  25. «Геополитическое казино Причерноморья»
  26. «Дунайская энциклопедия»
  27. «Заявка на самубийство: зачем Украине НАТО?»
  28. Указ Президента України № 1051/99 від 21 серпня 1999 року «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
  29. Указ Президента України № 829/2010 від 20 серпня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
  30. Указ Президента України № 559/2012 від 25 вересня 2012 року «Про нагородження С.Гриневецького орденом „За заслуги“»
  31. Указ Президента України № 697/2001 від 21 серпня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  32. Указ Президента України № 986/2004 від 23 серпня 2004 року «Про нагородження С. Гриневецького орденом Ярослава Мудрого IV ступеня»
  33. Список громадян, яким присвоєно звання «Почесний громадянин міста Роздільна»

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: Голови Одеської облради
8 лютого22 липня 2005
Наступник:

'
Попередник: Голови Одеської облдержадміністрації
19982005
Наступник:
Боделан Руслан Борисович
19951998
Цушко Василь Петрович
20052006