Кириченко Микола Карпович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Карпович Кириченко
Микола Карпович Кириченко

голова Виконкому Полтавської обласної Ради
Час на посаді:
1962 — 1963
ПопередникМужицький Олександр Михайлович
НаступникОніпко Максим Данилович

1-й секретар Кіровоградського обласного комітету Компартії України
Час на посаді:
1963 — 1964
ПопередникМартинов Федір Гнатович
НаступникДорошенко Петро Омелянович

голова Виконкому Кіровоградської обласної Ради
Час на посаді:
1964 — 1965
ПопередникКравченко Леонід Гаврилович
НаступникКошевський Петро Сидорович

1-й секретар Кримського обласного комітету Компартії України
Час на посаді:
1967 — 1977
ПопередникЛутак Іван Кіндратович
НаступникМакаренко Віктор Сергійович

1-й секретар Одеського обласного комітету Компартії України
Час на посаді:
1977 — 1983
ПопередникКозир Павло Пантелійович
НаступникНочовкін Анатолій Петрович

Народився12 лютого 1923(1923-02-12)
село Петропавлівка, тепер Куп'янського району Харківської області
Помер12 серпня 1986(1986-08-12) (63 роки)
місто Одеса
ГромадянствоУРСР, СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Політична партіяКомпартія України
Професіяпедагог
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Орден «Знак Пошани»Орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Карпович Кириченко (12 лютого 1923(19230212), село Петропавлівка, тепер Куп'янського району Харківської області — 12 серпня 1986, місто Одеса) — комуністичний діяч в Україні. Герой Соціалістичної Праці (22.12.1977). Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Член ЦК КПУ в 1966—1986 р. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1971—1977 р. Член ЦК КПРС в 1977—1986 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Після закінчення середньої школи навчався в учительському інституті.

З 1941 по 1945 — служба в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Був командиром санітарного взводу 282-го гвардійського стрілецького полку. Служив на Сталінградському, 2-му і 3-му Українському фронтах, був важко поранений.

Член ВКП(б) з 1944 року.

Після демобілізації працював завідувачем партійного кабінету Абдулінського вузлового партійного комітету Чкаловської області РРФСР.

З 1946 року — заступник завідувача відділу Куп'янського міського комітету КП(б)У Харківської області.

У 1947—1949 роках — 1-й секретар Куп'янського міського комітету ЛКСМ України.

У 1949—1950 роках — 2-й секретар Харківського обласного комітету ЛКСМ України.

У 1950 році закінчив Харківський учительський інститут.

У 1950—1955 роках — 1-й секретар Харківського обласного комітету ЛКСМ України.

У 1955 році закінчив заочне відділення Харківського педагогічного інституту.

У березні 1955 — 10 лютого 1960 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМУ.

У лютому 1960—1961 роках — секретар Полтавського обласного комітету КПУ. У 1961—1962 роках — 2-й секретар Полтавського обласного комітету КПУ.

У грудні 1962 — січні 1963 — голова виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих.

11 січня — 9 травня 1963 року — голова виконавчого комітету Полтавської сільської обласної Ради депутатів трудящих.

9 квітня 1963 — грудень 1964 року — 1-й секретар Кіровоградського сільського обласного комітету Компартії України.

У грудні 1964 — квітні 1965 року — голова виконавчого комітету Кіровоградської обласної Ради депутатів трудящих.

У квітні 1965 — 6 квітня 1967 року — 1-й секретар Кіровоградського обласного комітету КПУ.

5 квітні 1967 — 1 липня 1977 року — 1-й секретар Кримського обласного комітету КПУ.

30 червня 1977 — 12 жовтня 1983 — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

З жовтня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення у місті Одесі.

Похований на 2-му християнському кладовищі в Одесі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]