Скорик Микола Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Леонідович Скорик
Микола Леонідович Скорик
Голова Одеської обладміністрації
8 листопада 2013 — 3 березня 2014
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр Микола Азаров
Попередник Едуард Матвійчук
Наступник Володимир Немировський
Народився 27 листопада 1972(1972-11-27) (48 років)
Одеса
Громадянство Україна Україна
Політична партія Партія регіонів до березня 2014
Партія розвитку України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Микола Леонідович Скорик на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
VIII скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
IX скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Мико́ла Леоні́дович Ско́рик (нар. 27 листопада 1972, Одеса) — український політик, член партії Опозиційний блок, колишній член Партії регіонів, голова Одеської облдержадміністрації (з 8 листопада 2013 по 3 березня 2014), народний депутат VIII та IX скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

  • Народився в Одесі, 1989 там же закінчив школу № 121. 1994 року закінчив Одеський політехнічний інститут за спеціальністю «Економіка і управління в машинобудуванні» з кваліфікацією інженера — економіста.
  • 1994 — менеджер в СП «Примор'я».
  • В травні 1995 року очолив відділ розвитку АКБ «Імексбанк».
  • В листопаді 1999 року призначений виконуючим обов'язки голови правління «Імексбанку», з грудня — голова правління.
  • З 16 листопада 2010 року по листопад 2013 року — міністр фінансів АР Крим.
  • 8 жовтня 2012 року — державний службовець першого рангу.[1] Кандидат економічних наук.[2]

У серпні 2019 Скорик на суді підозрюваних у трагедії в Одесі 2 травня, учасників антимайдану громадянина РФ Євгена Мефьодова та активіста «Куликового поля» Сергія Долженкова, яким інкримінували заклики до повалення конституційного ладу і провокування заворушень, що призвели до загибелі людей в Будинку профспілок. Підозрювані вийшли під заставу, яку зібрали Скорик з іншими членами ОПЗЖ[3].

Політика[ред. | ред. код]

Був помічником у народного депутата IV скликання Леоніда Клімова (Заєду) та VI скликання Віталія Борта (Партія регіонів)[4].

З травня 2006 року по листопад 2010 року — голова Одеської облради. 8 листопада 2013 року призначений головою Одеської обласної адміністрації.[5]

З листопада 2013 року по березень 2014 року — очолює одеський відділок Партії регіонів. У березні 2014 року виходить з партії.

З червня 2014 до вересня 2014 року — голова Одеського офісу Партії розвитку України. Підтримував олігарха Сергія Тигіпка на Виборах Президента 2014.[6]

У квітні 2014 року створює та очолює нову депутатську групу «Єдність» в Одеській обласній раді, стає членом Президії обласної ради[7].

Нардеп України 8-го скликання з 27 листопада 2014 до 29 серпня року. Обраний від «Опозиційного блоку» за партійним списком (№ 10)[8]. Член Комітету ВРУ з питань бюджету[8].

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[9]

Народний депутат 9-го скликання з 29 серпня 2019-го року від ОПЗЖ. Член Комітету ВРУ з питань економічного розвитку[10].

Кандидат у мери Одеси на виборах в жовтні 2020-го року[11].

Майно[ред. | ред. код]

У декларації вказано у власності три квартири (172, 523 і 60 м2) і три будинки (217, 629 і 629 м2) в Одесі та області. Автомобілі Mercedes ML 350 і Lexus RX 350, згодом — дві однакові Toyota Land Cruiser 200.[12] Поціновувач дорогих годинників Chopard, Bulgari, Ulysse Nardin, Patek Philippe.[13]

Скандали[ред. | ред. код]

Приховав бізнес у декларації за 2014 рік.[14]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Наталя Володимирівна Скорик, виховують доньку Маргариту і сина Віктора.
  • Батько Леонід Давидович Скорик був відомим фахівцем з електронного устаткування,
  • мати Людмила Залюбинська була фізиком (нині доцент університету ім. Мечникова). У кінці 80-х Людмила займалася політикою, була одним з творців «Народного Руху» (знайома з В'ячеславом Чорноволом), очолювала Комітет солдатських матерів Одеси (хоча її син в армії не служив).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (27 червня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[15]
  • Орден «За заслуги» III ст. (5 грудня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 585/2012 від 8 жовтня 2012 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
  2. Микола Скорик: Не нова мітла для Одеської області
  3. Що потрібно знати про кандидата в мери Одеси Миколу Скорика: головне. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-10-13. 
  4. Скорик Микола Леонідович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 2020-10-13. 
  5. Указ Президента України № 626/2013 від 8 листопада 2013 року «Про призначення М.Скорика головою Одеської обласної державної адміністрації». Архів оригіналу за 9 листопад 2013. Процитовано 9 листопад 2013. 
  6. Юлька. Микола Скорик виключений з Партії Регіонів. oodtrk.od.ua (uk-ua). Процитовано 2018-04-03. 
  7. Одеська облрада сформувала депутатську групу «Єдність». Архів оригіналу за 24 вересень 2016. Процитовано 23 вересень 2016. 
  8. а б Народний депутат України VIII скликання Скорик Микола Леонідович
  9. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-01-21. Процитовано 2018-01-21. 
  10. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2020-10-13. 
  11. Що потрібно знати про кандидата в мери Одеси Миколу Скорика: головне. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-10-13. 
  12. Декларації: Скорик Микола Леонідович від НАЗК. declarations.com.ua (uk). Процитовано 2018-04-03. 
  13. Декларації: Скорик Микола Леонідович від НАЗК. declarations.com.ua (uk). Процитовано 2018-04-03. 
  14. Деклараційні тіньовики Верховної Ради. НАШІ ГРОШІ (uk). Процитовано 2020-05-27. 
  15. Указ Президента України № 355/2013 від 27 червня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  16. Указ Президента України № 1145/2008 від 5 грудня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Голова Одеської обласної державної адміністрації
з 8 листопада 2013
по 3 березня 2014
Наступник:
Матвійчук Едуард Леонідович Немировський Володимир Леонідович