Филонович Василь Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Захарович Филонович
Филонович.jpeg
Народження 15 січня 1894(1894-01-15)
с. Рогізне, Харківська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 3 червня 1987(1987-06-03) (93 роки)
м. Міннеаполіс, штат Міннесота, Flag of the United States.svg США
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Karptska Ukraina COA.svg Карпатська Україна
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання 12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Українсько-угорська війна
Інше Віце-консул України в Поті, Грузинська Демократична Республіка (1920),
міністр військових справ УНР в екзилі
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)

Василь Захарович Филонович (*15 січня 1894, с. Рогізне, Харківська губернія — † 3 червня 1987, м. Міннеаполіс, США) — генерал-хорунжий армії УНР. У 1920 році — віце-консул України в Поті, Грузинська Демократична Республіка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в дворянській родині Захара Семеновича Филоновича гербу Калинова[1] і його дружини Марії Георгіївни. У 1903 р. вступив до місцевого реального училища, 1908 р. перейшов до Курської землемірної школи.

Під час Першої світової війни закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище. У російській армії служив у чині поручика.

В Армії УНР[ред. | ред. код]

Після лютневої революції 1917  став прихильником Української Центральної Ради, брав участь в українізації своєї військової частини. На початку листопада того ж року ним було українізовано 11 сотень у складі 34-ої піхотної дивізії.

Наприкінці 1917 р. призначений військовим комендантом Сумського повіту. Організував кінний полк та кілька піших сотень.

У січні-лютому 1918-го під час наступу більшовицьких військ на Київ очолював відтинок фронту ВорожбаСумиГайворон.

Під час антигетьманського повстання Директорії УНР організував Сумський окремий курінь (1500 багнетів) і приєднався до 4-го полку окремого корпусу Січових стрільців.

На початку 1919-го призначений старшиною для окремих доручень при ставці Головного отамана. У цьому ж році брав учась у боях на більшовицькому і денікінському фронтах.

У грудні 1919-го в складі групи із 32 старшин направлений у денікінський тил на Катеринославщину для надання допомоги повстанським загонам. Потрапив у полон. Був вивезений денікінцями до Одеси. Втік з полону у Кубанську Народну Республіку, де приєднався до кубанських повстанців.

У 1920-му на чолі загону відступив у Грузинську Демократичну Республіку. Був включений до складу української військової місії у Грузинській Демократичній Республіці, обіймав посаду віце–консула УНР в Поті.

Восени 1920-го виїхав до Османської імперії, потім через Болгарське царство — до Польської республіки.

В Карпатській Січі[ред. | ред. код]

В 1933 р. одружився в м. Прага з поетесою Веронікою Михалевич . У 1939-му брав участь у боях військових підрозділів Карпатської України з угорською армією на посаді члена штабу. Під натиском переважаючих сил противника частини Карпатської Січі на чолі з полковником Филоновичем відступили на територію Королівства Румунія.

Після видачі румунським урядом січовиків угорським властям він деякий час перебував у концтаборі.

Згодом жив у Словаччині, а з 1951-го — у США. Очолював Союз українських ветеранів, Товариство прихильників УНР. Міністр військових справ УНР в екзилі

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Сумах існує провулок Василя Філоновича[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]