Антигетьманське повстання (1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антигетьманське повстання
Дата: 13 листопада - 14 грудня 1918 року.
Місце:
Привід: Поразка Німеччини у ПСВ:
Результат: Узурпація влади Директорією УНР
Сторони
Flag of Ukraine.svg Директорія УНР Flag of Ukraine.svg Павло Скоропадський Flag of the Soviet Union.svg Володимир Ленін
Командувачі
Flag of Ukraine.svg С.В.Петлюра
Flag of Ukraine.svg Є. М. Коновалець
Flag of Ukraine.svg А.А.Мельник
Flag of Ukraine.svg П. Ф. Болбочан
Darker green and Black flag.svg М. О. Григор'єв
Darker green and Black flag.svg Отаман Зелений 		Flag of Ukraine.svg В.І Клименко

Flag of Russia.svg Ф.А. Келлер †
Flag of Ukraine.svg Леонід Святополк-Мірський
Flag of Ukraine.svg К. А. Прісовський

Військові сили
Flag of Ukraine.svg Січові Стрільці.
Flag of Ukraine.svg Сірожупанники.
Flag of Ukraine.svg Запорізький корпус.
Darker green and Black flag.svg Повстанські отамани. 		Flag of Ukraine.svg Сердюки.

Flag of Ukraine.svg Державна Варта.

 Red Army flag.svg РСЧА.

Антигетьманське повстання — повстання у листопаді — грудні 1918 року, внаслідок якого в УНР на зміну уряду гетьмана Павла Скоропадського прийшов уряд Директорії Української Народної Республіки.

Передумови[ред. | ред. код]

29 квітня 1918 року, відбувся Всеукраїнський з'їзд хліборобів у Києві, на якому одноголосно було проголошено Павла Скоропадського новим гетьманом. Центральна Рада була усунута від влади, а замість УНР було утворено Українську Державу.

Павло Скоропадський у своїй політиці тримався консервативних поглядів. Оскільки політичною опорою гетьмана були великі землевласники. Недовіра до Скоропадського з боку селян підбурювалась соціал-демократичними (есдеки) та соціал-революційними (есери) партіями, основними діячами яких були Володимир Винниченко та Симон Петлюра.

Перебіг антигетьманського повстання[ред. | ред. код]

13 листопада в Києві відбулось засідання соціалістичних партій України, і було прийняте рішення про утворення Директорії УНР. Розпочалось антигетьманське повстання. 14 листопада члени Директорії прибули до Білої Церкви, яка і стала центром повстання. На той час у Білій Церкві стояв Окремий загін Січових Стрільців (Приблизно 1500 солдатів). Січові Стрільці були опорою всієї Директорії, і підтвердження цього можна знайти у словах її голови Володимира Винниченка:

… але головною нашою силою, на яку я принаймні найбільше рахував, був полк Січових Стрільців, галичан, що стояв у Білій Церкві. Він мав півтори тисячі баґнетів, був зразково дисциплінований і складався з національно свідомого елементу. Цей полк на думку орґанізації, мав би служити ядром повстання, круг якого гуртувались би инчі наші сили…[1]

Однак, все ж таки відчувався брак добре дисциплінованих та озброєних солдатів. Учасники повстання боялись зустрітись із німецькою армією в Києві, частини якої нараховували 200 тисяч солдатів[2]. Розглядався план про видачу зброї населенню Києва, для підтримки повсталих, однак цього все одно було недостатньо. Але, скориставшись тяжкою ситуацією в Німеччині, представники Директорії уклали договір із німецькою армією про нейтралітет[1]. За свідченнями Скоропадського, Директорія схилила на свій бік німців та деякі збільшовичені українські частини, пообіцявши їм землю та дозвіл на пограбування Києва[3].

15 листопада на стінах київських будинків з'явились листівки Директорії, які закликали до всенародного антигетьманського повстання. Перші військові дії між гетьманськими військами та Директорією розпочались 16 листопада, коли Січові Стрільці в м. Біла Церква, роззброїли сотню Державної Варти.

З м.Біла Церква січові стрільці рушили на Київ, але супроти них виступили гетьманські війська. 18 листопада 1918 відбувся бій під Мотовилівкою, в якому заколотники перемогли. Однак на заваді швидкому захопленню Києва стали німецькі війська, що перебували в Україні, а чисельність їх була значною. Німецьке командування заявило Директорії, що не допустить входу її військ до столиці.

Слідом за січовими стрільцями проти гетьмана повстали чорноморці в м.Бердичів, запоріжці в Харківській губернії, сірожупанники в Чернігівській губернії. Фактично більшість наявних збройних сил тодішньої незалежної України підтримала повалення Скоропадського. Його владу захищали лише Сердюцька дивізія. Офіцерські дружини сформувались у Києві та інших губернських центрах України.

До повстання також почали приєднуватись селяни, які обирали собі отаманів та «батьків» і різні авантюристи, які бачили в цьому шанс збагатитися. Багато з повсталих селян на чолі зі своїми отаманами, як свідчать багато документальних джерел, притримувалися відверто більшовицьких поглядів. Володимир Винниченко у своїх спогадах писав, що з більшовиками як всередині України, так і в РСФСР були домовленості, що вони допоможуть скинути гетьмана, але буцімто не захоплюватимуть України. Сталося не так.

18 листопада запоріжці зайняли Харків та встановили там владу Директорії, 27-29 листопада влада гетьмана впала в Полтаві, 1 грудня в Житомирі. Також доволі легко встановилася влада Директорії УНР в Подільській губернії.

Катеринослав перейшов під владу УНР. 11 грудня війська Директорії зайняли Одесу. Російські білогвардійці — колишнє командування та частина вояків 3-го Херсонського корпусу військ України — сховалися в порту під захистом військово-морських сил Франції, які прибули в Одесу наприкінці листопада. До середини грудня 1918 р. крім м.Київ, влада гетьмана повсюдно перестала існувати. Командування військ Німеччини, бачачи, що Скоропадський не користується підтримкою населення, домовилося з Директорією про безперешкодний вступ її військ до столиці. 14 грудня 1918 гетьман оголосив своє зречення від влади та під захистом німецьких військ виїхав до Німеччини.

Наслідки[ред. | ред. код]

15 грудня 1918 війська Директорії увійшли до Києва. До влади в Україні знову повернулись соціалістичні діячі УНР. 19 грудня відбувся урочистий в'їзд Директорії до Києва. Відбувся військовий парад. Директорія скасувала всі закони та розпорядження, видані за влади гетьмана. Директорія УНР, поваливши режим гетьмана, не мала достатніх сил, щоб втримати незалежність України вже головним чином від Радянської Росії.

Вони знову, як до гетманського перевороту називалися армія УНР. Проте в них залишилися переважно прості вояки та молодші старшини, тоді як вище та середнє офіцерство перейшло до російських білих на Дон, Крим, Кубань. Одним з наслідків антигетьманського повстання було також і те, що розпочалася війна між Білою Росією і Україною. Російські білогвардійці мали великі сподівання, що гетьманська Україна надасть їм велику матеріальну підтримку, як вона до речі і надавала під час свого існування. А тепер ця можливість зникла. Російські білі не жалкували слів, щоб затаврувати «ізмєнніків» — «петлюрівців». Як до речі, і російські більшовики.

Також в результаті повстання виникла величезна кількість невеликих або й досить значних збройних загонів на чолі зі своїми отаманами, які або лише формально входили до складу армії УНР (наприклад дивізія Григор'єва), або взагалі нікому не підкорялись. В подальшому вони зробили багато, щоб скомпроментувати ідею української незалежності різними грабунками та вбивствами, зокрема єврейського населення.

Хронологія[ред. | ред. код]

  • 13 листопада 1918 — на засідання соціалістичних партій приймається рішення про утворення Директорії УНР
  • 14 листопада 1918 — «Федеративна Грамота» П. П. Скоропадського
  • 14 листопада 1918 — Уряд С. Гербеля
  • 16 листопада 1918 — Початок очолюваного Директорією УНР повстання проти гетьмана
  • 18 листопада 1918 — Захоплення Харківської губернії військами отамана Болбочана
  • 18 листопада 1918 — Призначення гр. Келлера командувачем збройними силами Української держави
  • 27 листопада 1918 — Захоплення Полтавської губернії військами отамана Болбочана
  • 27 листопада 1918 — Призначення кн. Довгорукого командувачем збройними силами Української Держави
  • 14 грудня 1918  — Зречення гетьмана П. П. Скоропадського

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Винниченко, Володимир. Відродження Нації, Том 3 — Київ-Відень, 1920 рік. — С. 90.
  2. ↑ Там само. — С. 122—123.
  3. ↑ Скоропадський, Павло. Спогади — Київ-Філадельфія, 1995 — Ст. 312

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Українська Держава П. Скоропадського. Протигетьманське повстання і відновлення Української Народної Республіки.— Енциклопедія історії України. Том Україна — Українці. Книга 2.— Київ: Наукова думка, 2019.— С. 237—242.
  • Бойко О. Д. Протигетьманське повстання 1918 [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 44. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Історія Січових Стрільців.: Воєнно-історичний нарис. Київ. «Україна». 1992. — 347с. с.114-156.
  • Солуха, Петро. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського (Володимир Винниченко та Микита Шаповал по допомогу до Москви — до Леніна) = Perfidious deal with Moscow against Hetman Pavlo Skoropadsky (describing the clandestine arrangement made by Volodymyr Vinnichenko and Mykyta Shapoval with Lenin) / Петро Солуха.— [Б.м.]: Накладом авт., 1973.— 378, [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] [2] c.: іл.
  • Я.Тинченко. Українські збройні сили: березень 1917 р. — листопад 1918. (організація, чисельність, бойові дії). Київ. «Темпора». 2009. — 480с.

Література[ред. | ред. код]

1917
Українська маніфестація в Києві (березень) · Створення Української Центральної Ради (березень) · Всеукраїнський національний конгрес (квітень) · I Всеукраїнський військовий з'їзд (травень) · I Універсал УЦР (червень) · II Всеукраїнський військовий з'їзд (червень) · II Універсал УЦР (липень) · Виступ полуботківців (липень) · Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові (серпень) · З'їзд народів Росії (вересень) · Жовтневе повстання в Києві (листопад) · III Універсал УЦР (листопад) · III Всеукраїнський військовий з'їзд (листопад) · Листопадове повстання в Києві (грудень) · Листопадове повстання в Одесі (грудень) · Всеукраїнський з'їзд рад (Київ, грудень) · Ультиматум Раднаркому (грудень) · Падіння Харкова · Початок радянсько-української війни (грудень) · Повстання Чугуївської юнацької школи (грудень) · Бої за станцію Лозову (грудень) · Бої за Слов'янськ (грудень) · Бої за Олександрівськ (грудень) · Захоплення Луганська (грудень) · Бій за станцію Дебальцеве
1918
Бої за Катеринослав (січень) · IV Універсал УЦР (січень) · Бій за станцію Бахмач · Бій за станцію Хутір-Михайлівський · Бої за Одесу (січень) · Січневе повстання в Києві (січень) · Бій під Крутами (січень) · Взяття Полтави більшовиками (січень) · Бій за Єлисаветград (січень-лютий) · Взяття Києва більшовиками (лютий) · Берестейський мир (лютий) · Бій за Бердичів (лютий) · Бій за Кам'янець-Подільський (лютий) · Ірпінський бій (лютий) · Вступ німецької армії до Києва (березень) · Антибільшовицьке повстання у Шостці (квітень) · Статут про державний устрій УНР (квітень) · Бої за Лозову · Бій за Ізюм (квітень) · Кримська операція (квітень) · Повстання кримських татар (квітень) · Встановлення гетьманської влади в Україні · Прелімінарний українсько-радянський мирний договір (червень) · Звенигородсько-Таращанське повстання (червень) · Брусилівське збройне повстання (серпень) · Візит Павла Скоропадського до Німеччини (вересень) · Листопадовий чин · Антигетьманське повстання (грудень) · Поліське повстання (грудень) · Початок другої фази радянсько-української війни (грудень)
1919
Оборона Чернігова (січень) · Ультиматум Директорії раднаркому (січень) · Акт Злуки ЗУНР та УНР (січень) · Трудовий конгрес України (січень) · Харківське січневе повстання (січень) · Бої за Лозову · Бій на річці Трубіж (лютий) · Літківський бій (лютий) · Повторне взяття Києва більшовиками (лютий) · Бій у Запорозькому городку (лютий) · Бій за Бердичів (березень-квітень) · Куренівське повстання (квітень) · Спроба державного перевороту отамана Оскілка (квітень) · Літній наступ військ УНР (червень - липень) · Бій за Кам'янець-Подільський (червень) · Чортківська офензива (червень) · Харківська операція (червень) · Бої за Вапнярку (липень) · Спільний похід Армій УНР і УГА (серпень) · Київська катастрофа (серпень) · українсько-білогвардійська війна (серпень - грудень) · Тимчасовий україно-польський мирний договір (вересень) · Сепаратна угода УГА та Добровольчої армії (листопад) · Перший зимовий похід армії УНР (грудень)
1920
1921
Повстання та протести в Україні (з XV ст.)
XV ст.
XVI ст.
XVII ст.
XVIII ст.
XIX ст.
XX ст.
Чечелівська республіка (1905) • Шулявська республіка (1905) • Дебальцевське збройне повстання (1905) • Повстання на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський» (1905) • Повстанський рух у Старобільському повіті (1917—1921) • Жовтневе повстання у Києві (1917) • Листопадове повстання у Києві (1917) • Січневе повстання у Києві (1918) • Антигетьманське повстання (1918) • Бердянське повстання (1918) • Таращанське повстання (1918) • Махновський рух (1918—1921) • Хотинське повстання (1919) • Васильківське повстання (1919) • Куренівське повстання (1919) • Григор'ївське повстання (1919) Баштанська республіка• Холодноярська республіка (1919—1922) • Зазимське повстання (1920) • Бориспільське повстання (1920) • Легедзинське повстання (1920) • Медвинське повстання (1920—1921) • Ямпільське повстання (1921) • Татарбунарське повстання (1924) • Батятицькі страйки (1928—1929) • Павлоградське повстання (1930) • Повстання селян Шепетівської округи (1930) • Драбівське повстання (1931) • Ліське повстання (1932) • Чортківське повстання (1939) • УПА (1943—1954) • Заворушення в Одесі (1960) • Бунт у Кривому Розі (1963) Масові заворушення у Дніпродзержинську (1972) • Страйки шахтарів Донбасу (1989—1990) • Революція на граніті (1990) • Похорон патріарха Володимира (1995) • Україна без Кучми (2000—2001)
XXI ст.
Україна без Кучми (2000—2001) • Повстань, Україно! (2002—2003) • Помаранчева революція (2004) • Пам'ятай про газ… (2005—2006, 2009) • АнтиТабачна кампанія (2010—2012) • Протести за право на мирні зібрання в Україні (2010—2013) • Ні поліцейській державі (2010) • Займіться ділом, а не язиком! (2010—2012) (Помста за розкол країни (2012)) • Податковий майдан (2010) • Проти деградації освіти (2011—2013) (Кампанія на захист ЗНО (2013)) • Україна проти Януковича (2012) • Вставай, Україно! (2013) • Протести у Врадіївці (2013) • Не купуй російське! (з 2013) (Бойкот російського кіно (з 2014)) • Євромайдан / Революція гідності (2013—2014) • Тарифний Майдан (2015) • Акції за прискорення реформ (2017—2018) • Акції протесту, пов'язані з темою убивства Михайла Медведєва (2016) • Протести євробляхарів (2018) • Шкільний страйк заради клімату (2019) • Червоні лінії (2019) • Протести через вбивство Кирила Тлявова (2019) • «Аваков — чорт» (2019—2021) • Ні капітуляції! (2019—2020) • Ні - продажу землі (2019—2020) • #SaveФОП (2019—2021) • Тарифний Майдан (2021) • Протести проти примусової вакцинації (2021)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антигетьманське_повстання_(1918)&oldid=38282785