Антигетьманське повстання 1918

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антигетьманське повстання
Дата: 14 листопада - 14 грудня 1918 року.
Місце:
Привід: Федеративна грамота гетьмана:
Результат: Перемога Директорії УНР
Сторони
Flag of the Ukranian State.svg Директорія УНР Flag of Ukraine.svg Павло Скоропадський
Командувачі
Flag of the Ukranian State.svg С.В.Петлюра
Flag of the Ukranian State.svg Є. М. Коновалець
Flag of the Ukranian State.svg А.А.Мельник
Flag of the Ukranian State.svg П. Ф. Болбочан
Darker green and Black flag.svg М. О. Григор'єв
Darker green and Black flag.svg Отаман Зелений
Flag of Russia.svg Ф.А. Келлер
Flag of Russia.svgОлександр Святополк-Мірський
Flag of Russia.svg К. А. Прісовський
Військові сили
Flag of the Ukranian State.svg Січові Стрільці.
Flag of the Ukranian State.svg Сірожупанники.
Flag of the Ukranian State.svg Запорізький корпус.
Darker green and Black flag.svg Повстанські отамани.
Flag of Russia.svg Офіцерські дружини російських монархістів.

Антигетьманське повстання — повстання у грудні 1918 р., в результаті якого в Україні на зміну владі гетьмана Павла Скоропадського прийшла Директорія Української Народної Республіки.

Передумови[ред.ред. код]

29 квітня 1918 року, відбувся Всеукраїнський з'їзд хліборобів у Києві, на якому одноголосно було проголошено Павла Скоропадського новим гетьманом. Центральна Рада була усунута від влади, а замість неї було утворено Українську Державу.

Павло Скоропадський у своїй політиці тримався консервативних поглядів. Оскільки політичною опорою гетьмана були великі землевласники, Скоропадський провів деякі реформи, які не були популярними серед українських селян. Недовіра до Скоропадського з боку селян підбурювалась соціал-демократичними (есдеки) та соціал-революційними (есери) партіями, основними діячами яких були Володимир Винниченко та Симон Петлюра. Останньою краплею стало проголошення гетьманом «Федеративної Грамоти», в якій ішлося про майбутню федерацію України із Росією. Сам Скоропадський згадував, що він вбачав у майбутній федеративній державі союз, за якого Україна розквітла б, відродила культуру та мову та почала стрімко розвиватись[1].

13 листопада в Києві відбулось засідання соціалістичних партій України, і було прийняте рішення про утворення Директорії УНР. Розпочалось антигетьманське повстання. 14 листопада, члени Директорії прибули до Білої Церкви, яка і стала центром повстання. На той час у Білій Церкві стояв Окремий загін Січових Стрільців (Приблизно 1500 солдатів). Січові Стрільці були опорою всієї Директорії, і підтвердження цього можна знайти у словах її голови Володимира Винниченка:

… але головною нашою силою, на яку я принаймні найбільше рахував, був полк Січових Стрільців, галичан, що стояв у Білій Церкві. Він мав півтори тисячі баґнетів, був зразково дисциплінований і складався з національно свідомого елементу. Цей полк на думку орґанізації, мав би служити ядром повстання, круг якого гуртувались би инчі наші сили…[2]

Однак, все ж таки відчувався брак добре дисциплінованих та озброєних солдатів. Учасники повстання боялись зустрітись із німецькою армією в Києві, частини якої нараховували 200 тисяч солдатів[3]. Розглядався план про видачу зброї населенню Києва, для підтримки повсталих, однак цього все одно було недостатньо. Але, скориставшись тяжкою ситуацією в Німеччині, представники Директорії уклали договір із німецькою армією про нейтралітет[2]. За свідченнями Скоропадського, Директорія схилила на свій бік німців та деякі збільшовичені українські частини, пообіцявши їм землю та дозвіл на пограбування Києва[4].

15 листопада на стінах київських будинків з'явились листівки Директорії, які закликали до всенародного антигетьманського повстання. Перші військові дії між гетьманськими військами та Директорією розпочались 16 листопада, коли Січові Стрільці в м. Біла Церква, роззброїли сотню Державної Варти.

Хронологія[ред.ред. код]

  • 14 листопада 1918 — «Федеративна Грамота» П. П. Скоропадського
  • 14 листопада 1918 — Уряд С. Гербеля
  • 16 листопада 1918 — Початок очолюваного Директорією УНР повстання проти гетьмана
  • 18 листопада 1918 — Захоплення Харківської губернії військами отамана Болбочана
  • 18 листопада 1918 — Призначення гр. Келлера командувачем збройними силами Української держави
  • 27 листопада 1918 — Захоплення Полтавської губернії військами отамана Болбочана
  • 27 листопада 1918 — Призначення кн. Довгорукого командувачем збройними силами Української Держави
  • 14 грудня 1918  — Зречення гетьмана П. П. Скоропадського

Примітки[ред.ред. код]

  1. Скоропадський, Павло. Спогади — Київ-Філадельфія, 1995 — Ст. 305
  2. а б Винниченко, Володимир. Відродження Нації, Том 3 — Київ-Відень, 1920 рік. — С. 90.
  3. Там само. — С. 122—123.
  4. Скоропадський, Павло. Спогади — Київ-Філадельфія, 1995 — Ст. 312

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Битва під Мотовилівкою