Фучжу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фучжу (кит. 腐竹 fǔzhú (фучжу) або кит. 腐皮 fǔpí (фупі) або кит. 豆皮 dòupí (доупі ), яп. 湯 葉, 湯 波, 油 皮 юба, кор. 유바 юба) — плівка, знята з соєвого молока. Вживається як свіжою, так і висушеною. Інгредієнт східноазійської кухні. В Україні, Росії і Казахстані фучжу відома під помилковою назвою «соєва спаржа», хоча до справжньої спаржі ніякого відношення не має.

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з легендою, перший імператор об'єднаного Китаю Цінь Ши Хуан-ді, що правив країною з 246 р до н. е. по 210 до н. е. - «Головний винуватець» популярності юба у Східній Азії. Він вимагав від свого народу надати йому еліксир з ефектом омолодження. Після багатьох невдалих спроб імператору була запропонована юба, яка була обрана повелителем як засіб, що продовжує життя.

Виробництво[ред. | ред. код]

Після просочування свіжої сої її піддають дефібринуванню, фільтруючи вичавки соєвого сиру. Одночасно отримується соєве молоко. Потім соєве молоко піддається кип'ятінню. На поверхні утворюється твердий прошарок з високим вмістом жиру. Цей прошарок і є фупі. Спеціальне обладнання знімає і підвішує цю плівку.

Страва з фучжу

Знятий прошарок можна відразу ж вживати в їжу або засушити. Підвішена фупі набуває витягнуту зморщену форму, що називається фучжу [1]. Потім плівка сушиться в горизонтальному положенні.

Вживання[ред. | ред. код]

В Китаї фупі зазвичай засушують, потім використовують у приготуванні їжі. В Японії віддають перевагу вживанню у свіжому вигляді. Сиру фупі можна вживати як закуску, а також вмочуючи в соєвий соус.

Див. Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 腐竹 (фучжу) буквально означає «гнилий бамбук».