Соєва олія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Олія (значення)

Соєва олія — рідка рослинна олія, що отримується з насіння сої (Glycine max).

Отримання[ред. | ред. код]

Існує два технологічних методи отримання соєвої олії: механічний і екстракційний.

У результаті обох виходить сира соєва олія, що містить в собі лецитин (до 3 %).

Склад[ред. | ред. код]

Середній вміст жирних кислот в соєвій олії (%): 51-57 лінолевої; 23-29 олеїнової; 4,5-7,3 стеаринової; 3-6 ліноленової; 2,5-6,0 пальмітинової; 0,9-2,5 арахінової; до 0,1 гексадеценової; 0,1-0,4 миристинвоої.

Властивості[ред. | ред. код]

Соєва олія має температуру застигання від -15 до -18 °C, показник заломлення 1,4740 — 1,4780, йодне число 120—141, кінематична в'язкість при 20 °C (59 -72) ×10-6 м²/с. Число омилення 189—195, Число Рейхерт-Мейсля 0,50 — 0,80, Число Полєнське 0,8 — 1,1[1] Щільність при 15 °C — 0,923

Застосування[ред. | ред. код]

У світовому виробництві рослинних олій соєва олія займає провідне місце. Її застосовують у рафінованому вигляді в їжу. Соєва олія широко використовується в харчовій промисловості. З її використанням в промислових масштабах виробляють масу різних харчових продуктів, включаючи салати, маргарин, хліб, майонез, немолочні вершки для кави та закуски. Висока температура початку димоутворення соєвої олії дозволяє використовувати її для смаження.

Цінним компонентом є лецитин, який відокремлюють з насіння сої разом з олією для використання в кондитерській та фармацевтичної промисловості.

Олія може використовуватися для збагачення кормів при приготуванні комбікормових сумішей і сухого корму для годування курей, індиків, кішок, собак та інших тварин.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зобкова. З.С, Кутіліна. С. К. Рослинні жири в молочних продуктах .// Молочна промисловість, 1999, № 1.

Посилання[ред. | ред. код]