Хоу Сяосянь
| Хоу Сяосянь | |
|---|---|
| 侯孝賢 | |
 | |
| Дата народження | 8 квітня 1947[1][2][…] (77 років) |
| Місце народження |
Мейсянь, Гуандун,  Республіка Китай |
| Громадянство |
Республіка Китай (Тайвань) |
| Національність | хакка |
| Alma mater | National Taiwan University of Artsd і National Feng-Shan Senior High Schoold |
| Професія | режисер |
| Нагороди | Золотий лев (1989), спеціальна премія журі Каннського МКФ (1994), Європейська кінопремія (2001), Почесний Леопард МКФ у Локарно (2007) |
| IMDb | ID 0396284 |
 Хоу Сяосянь у Вікісховищі | |
Хоу Сяосянь (кит. трад. 侯孝賢, піньїнь: Hóu Xiàoxián, 8 квітня 1947, Мейсянь, Гуандун) — тайванський кінорежисер, найбільший представник нової хвилі тайванського кіно.
Біографія[ред. | ред. код]
Належить до народності хакка. Разом з батьками, які втікали від громадянської війни, приїхав на Тайвань в 1949 році. Працював на заводі в Тайбеї. Закінчив Національну художню академію. Дебютував як самостійний режисер в 1980 році. Після закінчення стажувався у Лі Сіна. З 1975 року написав сценарії до фільмів: «Цзаоань Тайбей» («Доброго ранку, Тайбей»), «Сяо Бі ді Гуші» («Розповідь про маленького Бі»; приз тайбейського фестивалю «Золотий кінь») тощо.
У 1980 році поставив перший фільм — фарсову комедію «Цзюші люлю-ди та» («Ось яка вона Гулена»). Наступні фільми: «Цзай на хе-пань цінцао цін» («Зелена зелена травичка на тому березі»), «Ерцзі-ді та Ваньо» («Велика лялька сина»; новела в однойменному фільмі: страждання «людини-сендвіча», що не має коштів прогодувати сім'ю), «Дундун ди Цзяці» («Канікули Дундуна»; хлопчик проводить літо у бабусі; призи в Нанті і Локарно), «Туніянь Ванш» («Дитячі спогади»; важке дорослішання хлопчика, що переживає смерть батьків; призи на МКФ «Золотий кінь», в Берліні, Роттердамі), «Ляньлянь Фенчен» («Пил на вітрі»; розповідь про любов, яка могла б бути, але не склалася; приз в Португалії за режисуру), «Нілохе Нюйер» («дочка Нілу»; приз в Турині), «Бейцін ченші» («Місто скорботи»; події життя родини на тлі повстання в 1948 році; «Золотий лев св. Марка» у Венеції, 1989), «Сімен женьшен» («Сон театру, життя людини»; розповідається про реальну долю актора лялькового театру на тлі історичних змін на Тайвані), «Хао нань хао Нюй» («Добрий чоловік і добра жінка»), «Наньфан Цзай-цзянь Наньфан» («Прощай, Південь, прощай»).
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисер[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1980 | Мила дівчина | 就是溜溜的她 | Перший повнометражний художній фільм |
| 1981 | Веселий вітер | 風兒踢踏踩 | |
| 1982 | Зелена, зелена трава біля дому | 在那河畔青草青 | |
| 1983 | Людина-сендвіч | 兒子的大玩偶 | Режисер спільно з Ван Дженом і Цзен Чжуан-сяном |
| 1983 | Хлопці з Фенгкуей | 風櫃來的人 | Золотий приз Кінофестивалю трьох континентів 1984 року |
| 1984 | Літо в дідуся | 冬冬的假期 | Золотий приз Кінофестивалю трьох континентів 1985 року |
| 1985 | Час жити, час помирати | 童年往事 | Приз ФІПРЕССІ Берлінського міжнародного кінофестивалю 1986 року |
| 1986 | Пил на вітрі | 戀戀風塵 | Брав участь на Кінофестивалі трьох континентів 1986 року |
| 1987 | Дочка Нілу | 尼羅河的女兒 | Брав участь у Каннському кінофестивалі |
| 1989 | Місто скорботи | 悲情城市 | Золотий лев Венеційського кінофестивалю 1989 року |
| 1993 | Лялькар | 戲夢人生 | Приз журі Каннського кінофестивалю |
| 1995 | Добрий чоловік, добра жінка | 好男好女 | Кращий художній фільм Гавайського міжнародного кінофестивалю |
| 1996 | Прощай, Південь,прощай | 南國再見，南國 | Брав участь у Каннському кінофестивалі 1996 року |
| 1998 | Квіти Шанхаю | 海上花 | Брав участь у Каннському кінофестивалі 1998 року |
| 2001 | Мілленіум Мамбо | 千禧曼波 | Технічний Великий приз Каннського кінофестивалю 2001 року |
| 2003 | Кафе Люм'єр | 咖啡時光 | Японського виробництва, брав участь у Венеціанському кінофестивалі 2003 року |
| 2005 | Три рази | 最好的時光 | Брав участь у Каннському кінофестивалі 2005 року |
| 2007 | Дім електричної принцеси | 電姬館 | |
| 2008 | Політ червоної кулі | Le Voyage du Ballon Rouge (紅氣球的旅行) | Французького виробництва |
| 2011 | La Belle Epoque | 黃金之弦 | Сегмент антології фільму 10 +10 |
| 2015 | Вбивця | 聶隱娘 | Кращий режисер Каннського кінофестивалю 2015 року |
Продюсер[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Режисер |
|---|---|---|---|
| 1991 | Запали червоний ліхтар | 大紅燈籠高高掛 | Чжан Їмоу |
| 1992 | Пил ангелів | 少年吔，安啦 | Хсю Хсяо-Мінг |
| 1993 | Острів скарбів | 只要為你活一天 | Чень Го-Фу |
| 1994 | Запозичене життя | 多桑 | Ву Нієн-жень |
| 1995 | Heartbreak Island | 去年冬天 | Сю Сяо-Мінг |
| 2000 | Дзеркальне відображення | 命帶追逐 | Сяо Я-Цюань |
| 2007 | Відображення | 愛麗絲的鏡子 | Яо Хун-I |
| 2010 | Один день | 有一天 | Хоу Цзі-Ран |
| 2010 | Тайбейські обміни | 第36個故事 | Сяо Я-Цюань |
| 2010 | Зворотній квиток | 到阜陽六百里 | Тен Жун-Шін |
| 2011 | Hometown Boy | 金城小子 | Яо Хун-I |
| 2013 | Окрім краси: Тайвань зверху | 看見台灣 | Чі По-Лін |
Актор[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Режисер |
|---|---|---|---|
| 1983 | Хлопці з Фенгкуей | 風櫃來的人 | Хоу Сяосянь |
| 1984 | Я люблю Мері | 我愛瑪莉 | Ко І-Чен |
| 1985 | Тайпейська історія | 青梅竹馬 | Едвард Янг |
| 1986 | Душа | 老娘夠騷 | Шу Кей |
| 1996 | Янь±Їнь: Гендер в китайському кіно | 男生女相 | Стенлі Кван |
| 1997 | HHH: Портрет Хоу Сяосянь | HHH — Un portrait de Hou Hsiao-Hsien | Олів'є Ассаяс |
| 2010 | Хотів би я знати | 海上傳奇 | Цзя Джанке |
| 2013 | Молодіжний стиль | 青春派 | Джі Лю |
Визнання[ред. | ред. код]
Номінант і лауреат численних премій. У 1986 році був удостоєний призу міжнародної асоціації кінокритиків (програма «Форум») на Берлінському кінофестивалі за фільм «Час жити і час помирати»[4]. У 1989 році отримав «Золотого лева» на Венеційському кінофестивалі за фільм «Місто скорботи»[4]. У 1993 році здобув перемогу в номінації «Приз журі» на Каннському кінофестивалі за фільм «Лялькар»[4]. Остання на даний момент премія була отримана на Каннському кінофестивалі в 2015 році в номінації «Найкращий режисер» за фільм «Вбивця»[5].
Документальний фільм про режисера зняв Олів'є Ассаяс (1997).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в Всі фільми планети <! — Тема доданий ботом ->
- ↑ Нагороди 2015: Основна конкурсна програма — Festival de Cannes 2015 (Міжнародний Кінофестиваль) <! — Тема доданий ботом ->. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 17 листопада 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Reynaud, Bérénice (2002). A City of Sadness. London: British Film Inst. ISBN 9780851709307.
- Udden, James (2009). No Man an Island: The Cinema of Hou Hsiao-hsien. Hong Kong: Hong Kong University Press. ISBN 9789622090743.
Посилання[ред. | ред. код]
- Hou Hsiao-Hsien на сайті IMDb (англ.)
- Director of the Decade: Hou Hsiao-Hsien at Camera-Stylo
- Hou Hsiao-Hsien at Strictly Film School
- Cinema with a Roof Over Its Head: Kent Jones (Film Comment) on the Latterday Films of Hou Hsiao-Hsien
- Tribute to Hou Hsiao-Hsien at Cinemaya
- Style and Meaning in the films of Hou Hsiao-Hsien — podcast of a lecture by Prof. John Orr, University of Edinburgh
- Parametric Narration and Optical Transition Devices: Hou Hsiao-hsien and Robert Bresson in Comparison [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.], Senses of Cinema article on the style of Flowers of Shanghai by Colin Burnett
- Hou Hsiao-Hsien [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.], a Reverse Shot symposium
| |||||||||||