Хоу Сяосянь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хоу Сяосянь
侯孝賢
The Assassin Paris premiere 7.JPG
Дата народження 8 квітня 1947(1947-04-08)[1][2] (70 років)
Місце народження Мейсянь, Гуандун, Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай
Громадянство Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай (Тайвань)
Національність хакка
Професія режисер
Нагороди Золотий лев (1989), спеціальна премія журі Каннського МКФ (1994), Європейська кінопремія (2001), Почесний Леопард МКФ в Локарно (2007)
IMDb ID 0396284
Commons-logo.svg Хоу Сяосянь у Вікісховищі

Хоу Сяосянь (кит. трад. 侯孝賢 , піньїнь: Hóu Xiàoxián , 8 квітня 1947, Мейсянь, Гуандун) — тайваньський кінорежисер, найбільший представник нової хвилі тайваньського кіно.

Біографія[ред.ред. код]

Належить до народності хакка. Разом з батьками, які втікали від громадянської війни, приїхав на Тайвань в 1949 році. Працював на заводі в Тайбеї. Закінчив Національну художню академію. Дебютував як самостійний режисер в 1980 році. Після закінчення стажувався у Лі Сіна. З 1975 року написав сценарії до фільмів: «Цзаоань Тайбей» («Доброго ранку, Тайбей»), «Сяо Бі ді Гуші» («Розповідь про маленького Бі»; приз тайбейського фестивалю «Золотий кінь») тощо.

У 1980 році поставив перший фільм — фарсову комедію «Цзюші люлю-ди та» («Ось яка вона Гулена»). Наступні фільми: «Цзай на хе-пань цінцао цін» («Зелена зелена травичка на тому березі»), «Ерцзі-ді та Ваньо» («Велика лялька сина»; новела в однойменному фільмі: страждання «людини-сендвіча», що не має коштів прогодувати сім'ю), «Дундун ди Цзяці» («Канікули Дундуна»; хлопчик проводить літо у бабусі; призи в Нанті і Локарно), «Туніянь Ванш» («Дитячі спогади»; важке дорослішання хлопчика, що переживає смерть батьків; призи на МКФ «Золотий кінь», в Берліні, Роттердамі), «Ляньлянь Фенчен» («Пил на вітрі»; розповідь про любов, яка могла б бути, але не склалася; приз в Португалії за режисуру), «Нілохе Нюйер» («дочка Нілу»; приз в Турині), «Бейцін ченші» («Місто скорботи»; події життя родини на тлі повстання в 1948 році; «Золотий лев св. Марка» у Венеції, 1989), «Сімен женьшен» («Сон театру, життя людини»; розповідається про реальну долю актора лялькового театру на тлі історичних змін на Тайвані), «Хао нань хао Нюй» («Добрий чоловік і добра жінка»), «Наньфан Цзай-цзянь Наньфан» («Прощай, Південь, прощай»).

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисер[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1980 Мила дівчина 就是溜溜的她 Перший повнометражний художній фільм
1981 Веселий вітер 風兒踢踏踩
1982 Зелена, зелена трава біля дому 在那河畔青草青
1983 Людина-сендвіч 兒子的大玩偶 Режисер спільно з Ван Дженом і Цзен Чжуан-сяном
1983 Хлопці з Фенгкуей 風櫃來的人 Золотий приз Кінофестивалю трьох континентів 1984 року
1984 Літо в дідуся 冬冬的假期 Золотий приз Кінофестивалю трьох континентів 1985 року
1985 Час жити, час помирати 童年往事 Приз ФІПРЕССІ Берлінського міжнародного кінофестивалю 1986 року
1986 Пил на вітрі 戀戀風塵 Брав участь на Кінофестивалі трьох континентів 1986 року
1987 Дочка Нілу 尼羅河的女兒 Брав участь у Каннському кінофестивалі
1989 Місто скорботи 悲情城市 Золотий лев Венеційського кінофестивалю 1989 року
1993 Лялькар 戲夢人生 Приз журі Канського кінофестивалю
1995 Добрий чоловік, добра жінка 好男好女 Кращий художній фільм Гавайського міжнародного кінофестивалю
1996 Прощай, Південь,прощай 南國再見,南國 Брав участь у Каннському кінофестивалі 1996 року
1998 Квіти Шанхаю 海上花 Брав участь у Каннському кінофестивалі 1998 року
2001 Мілленіум Мамбо 千禧曼波 Технічний Великий приз Каннського кінофестивалю 2001 року
2003 Кафе Люм'єр 咖啡時光 Японського виробництва, брав участь у Венеціанському кінофестивалі 2003 року
2005 Три рази 最好的時光 Брав участь у Каннському кінофестивалі 2005 року
2007 Дім електричної принцеси 電姬館
2008 Політ червоної кулі Le Voyage du Ballon Rouge (紅氣球的旅行) Французького виробництва
2011 La Belle Epoque 黃金之弦 Сегмент антології фільму 10 +10
2015 Вбивця 聶隱娘 Кращий режисер Каннського кінофестивалю 2015 року

Продюсер[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Режисер
1991 Запали червоний ліхтар 大紅燈籠高高掛 Чжан Їмоу
1992 Пил ангелів 少年吔,安啦 Хсю Хсяо-Мінг
1993 Острів скарбів 只要為你活一天 Чень Го-Фу
1994 Запозичене життя 多桑 Ву Нієн-жень
1995 Heartbreak Island 去年冬天 Сю Сяо-Мінг
2000 Дзеркальне відображення 命帶追逐 Сяо Я-Цюань
2007 Відображення 愛麗絲的鏡子 Яо Хун-I
2010 Один день 有一天 Хоу Цзі-Ран
2010 Тайбейські обміни 第36個故事 Сяо Я-Цюань
2010 Зворотній квиток 到阜陽六百里 Тен Жун-Шін
2011 Hometown Boy 金城小子 Яо Хун-I
2013 Окрім краси: Тайвань зверху 看見台灣 Чі По-Лін

Актор[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Режисер
1983 Хлопці з Фенгкуей 風櫃來的人 Хоу Сяосянь
1984 Я люблю Мері 我愛瑪莉 Ко І-Чен
1985 Тайпейська історія 青梅竹馬 Едвард Янг
1986 Душа 老娘夠騷 Шу Кей
1996 Янь±Їнь: Гендер в китайському кіно 男生女相 Стенлі Кван
1997 HHH: Портрет Хоу Сяосянь HHH — Un portrait de Hou Hsiao-Hsien Олів'є Ассаяс
2010 Хотів би я знати 海上傳奇 Цзя Джанке
2013 Молодіжний стиль 青春派 Джі Лю

Визнання[ред.ред. код]

Номінант і лауреат численних премій. У 1986 році був удостоєний призу міжнародної асоціації кінокритиків (програма «Форум») на Берлінському кінофестивалі за фільм «Час жити і час помирати»[3]. У 1989 році отримав «Золотого лева» на Венеційському кінофестивалі за фільм «Місто скорботи»[3]. У 1993 році здобув перемогу в номінації «Приз журі» на Каннському кінофестивалі за фільм «Лялькар»[3]. Остання на даний момент премія була отримана на Каннському кінофестивалі в 2015 році в номінації «Найкращий режисер» за фільм «Вбивця»[4].

Документальний фільм про режисера зняв Олів'є Ассаяс (1997).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Reynaud, Bérénice (2002). A City of Sadness. London: British Film Inst. ISBN 9780851709307. 
  • Udden, James (2009). No Man an Island: The Cinema of Hou Hsiao-hsien. Hong Kong: Hong Kong University Press. ISBN 9789622090743. 


Посилання[ред.ред. код]