Хохітва (Богуславський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Хохітва
Садиба Марко Вовчок у Хохітві
Садиба Марко Вовчок у Хохітві
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Богуславський
Рада/громада Хохітвянська сільська рада
Код КОАТУУ 3220687601
Облікова картка Хохітва 
Основні дані
Населення 1193
Площа 3,6 км²
Густота населення 331,39 осіб/км²
Поштовий індекс 09740
Телефонний код +380 4561
Географічні дані
Географічні координати 49°30′56″ пн. ш. 30°54′30″ сх. д. / 49.51556° пн. ш. 30.90833° сх. д. / 49.51556; 30.90833Координати: 49°30′56″ пн. ш. 30°54′30″ сх. д. / 49.51556° пн. ш. 30.90833° сх. д. / 49.51556; 30.90833
Середня висота
над рівнем моря
147 м
Водойми р. Рось
Місцева влада
Адреса ради 09740, с. Хохітва; тел. 3-14-22
Карта
Хохітва is located in Україна
Хохітва
Хохітва
Хохітва is located in Київська область
Хохітва
Хохітва

CMNS: Хохітва на Вікісховищі

Хохітва́ — село в Україні, в Богуславському районі Київської області. Населення становить 1193 осіб.

Монастир[ред.ред. код]

Початок Богуславського монастиря належить до 15751586 рр. У ті часи у місті Самборі (зараз на цьому місці знаходиться с. Лісовичі Таращанського району) був монастир. Під час набігів та знищення міста Самбора татарами дерев'яну церкву монастиря монахи розібрали і лісами перенесли за Богуслав — під с. Хохітву, в урочище Чернечий Яр. Монастир був названий в честь Різдва Пресвятої Богородиці. В кінці 16 ст. під час татарських набігів монастир був зруйнований.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Виникнення села Хохітви відноситься до другої половини 18 століття. Місцевість сучасного села була вкрита густими лісом, в якому водилося безліч різної птиці. Ліс був улюбленим місцем збору багатих і знатних людей з міста Богуслава. За свідченнями старожилів, назва села виникла від наявності в колишньому лісі великої кількості птиці роду стрепетів (хохітви).

Хохітвянська сільська рада складається з таких населених пунктів: Хохітва, Івки, Поташня. Село Хохітва розташоване на правому березі мальовничої річки Рось, притока річки Дніпра, на схід від районного центру м. Богуслава, за 8 кілометрів від залізничної станції. Місцевість села хвилясто-горбиста. З півдня на північ село перетинає річка Реп'яшок, що впадає в річку Рось.

З заходу на схід через центр села проходить шосейна дорога міжрайонного значення Богуслав — Стеблів, яку викладено 1936—1936 р.р. обсаджені декоративними деревами та кущами.

За переписом 1857 р. в селі Хохітва нараховувалося 70 дворів.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богуславської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 729 осіб, налічувалось 92 дворових господарства, існували 3 постоялих будинки, винокурний і бурякоцукровий заводи[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 920 осіб (441 чоловічої статі та 479 — жіночої), з яких 863 — православної віри[2].

В 1908 р. їх було уже 90. В 1923 р. кількість дворів зросла до 230. На перше січня 1967 р. на території села налічувалося 556 дворів, в яких проживало 1653 чоловік, населення в тім числі в селі Хохітва становило 1055 чол., а в селі Івки — 442, в Поташні — 176.

До Жовтневого перевороту селяни Хохітви мали в своєму користуванні 500 гектарів землі. Поміщику Петровському також належало 500 гектарів землі. У володінні церкви було 53 гектари найкращої орної землі.

Після встановлення Радянської влади селянам було передано землі поміщика, церковні землі, землі з державного лісового фонду. В 1927 році на території села Хохітви було організовано Товариство по спільному обробітку землі з 14 дворів. Організаторами були Кузьменко Ульян Лукович і Ситник Матвій Іванович, бідняки. В 1929 році Товариство по спільному обробітку землі було перетворено на сільськогосподарську артіль «Правда», і селяни масово почали вступати в нього. Першим головою артілі був Кузьменко Ульян Лукович. В 1932 році колективізація села була повністю завершена.

В 1954 році було об'єднано колгоспні господарські села Хохітви, Розкопенець, міста Богуслав, назвали сільськогосподарську артіль «Україна», яка нараховувала 3036 гектарів землі, в тому числі орної 1886 га. Основний напрямок у колгоспі — рільництво, а також тваринництво в якому колгосп спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби. Для забезпечення необхідними верстатами в колгоспі є майстерня для ремонту обладнання, двох млинів…..

Спонсорську допомогу надає Київський домобудівний комбінат силами якого в колгоспі збудовано телятник на 100 голів, зрошувальну систему на 50 га, надано допомогу в будівництві сінника для худоби. Крім, цього керівники надають колгоспові «Україна» кошти в придбанні запасних частин до машин, будівельні матеріали та інше.

В селі працювала восьмирічна школа, в якій навчалося 176 учнів. Працює консультаційний пункт Богуславської середньої школи, де навчалися 73 учні. Приміщення школи міститься в цегляному будинку, навчання проводиться в одну зміну. До 1925 року в селі працював один учитель, який навчав два класи. Тоді приміщення було в простій сільській хаті, під солом'яною стріхою Про село згадують у творах Івана Нечуя-Левицького, зокрема в творі «Старосвітські батюшки і матушки», де письменник в художніх образах змальовує картини природи села Хохітви, описує про тяжке життя селян. Вперше цей твір було надруковано в 1884 році.

Садибний будинок Марко Вовчок, сучасний стан

На околиці села, на правому березі річки Рось є мальовниче місце, де стоїть красивий двох поверховий будинок. У 1887-1893 в ньому проживала письменниця Марко Вовчок. На будинку встановлено меморіальну дошку. В роки революції в цьому будинку жив Запорожець Кузьма. З розповідей жителів села та літератури відомо, що син Кузьми Запорожця — Петро Кузьмович Запорожець. До Жовтневого перевороту навчався в Петербурзькому університеті, був видатним революційним діячем, соратником В. І. Леніна. Разом з Леніном був засуджений і висланий в Сибір. На засланні Петро Кузьмович дуже хворів, і як душевно хворий був направлений в місто Київ. Охорона міста дозволила йому в'їхати на батьківщину. Але скоро його заарештували, і він помер. Зараз цей будинок знаходиться в аварійному стані.

Радянська влада в селі встановлена в 1918 році. В 1922 році було створено комсомольську організацію, першим секретарем якої було обрано Любченка Івана Хромовича. Він був полковником у відставці, командував ескадрильєю.

В період Німецько-радянської війни 277 жителів села брали участь у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. 120 чоловік загинуло в цій війні, 146 нагороджені орденами і медалями Великої Вітчизняної війни. 7 жителів села були учасниками партизанських загонів під час війни, з них 3 загинуло, 4 нагороджено урядовими орденами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-89)

Посилання[ред.ред. код]