Хурма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хурма
Diospyros whyteana
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Ебенові (Ebenaceae)
Рід: Хурма (Diospyros )
L., 1753
Типовий вид
Хурма звичайна (Diospyros lotus)[1]
L., 1753
Види
Понад 700
(докладніше див.
Список видів роду хурма)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Diospyros
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Diospyros
EOL logo.svg EOL: 40060
IPNI: 14446-1
ITIS logo.svg ITIS: 23853
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13492
Fossilworks: 54724

Хурма́ (Diospyros) — рід рослин родини Ебенові. Характерний для тропіків, лише кілька видів походять з помірного поясу. В роді налічується декілька сотень (за даними спільного інтернет-проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List» — 725[2]) видів листопадних або вічнозелених дерев і кущів (докладніше див. Список видів роду хурма). Хурмою також називають плоди цього роду.

Поширення[ред. | ред. код]

Це рід теплолюбивих рослин і тому широко поширених в багатьох країнах Євразії, Америки, в Австралії і навіть на півдні України. Усього за деякими даними налічується більше 500 різновидів хурми. А до найвідоміших в наших краях відносять терпку кавказьку, нетерпку японську і солодку шоколадну, відомішу як корольок. За формою нагадує яблуню, а її оранжеві чи червоні плоди здалека здаються апельсинами.[3]

В Україні хурма на підщепі сорту Віргінська може вирощуватись у відкритому ґрунті, але це досить ризиковано.

Назва[ред. | ред. код]

Латинська назва роду, Diospyros, має грецьке походження й може бути витлумачена як «їжа богів», інше значення — «божественний вогонь».

У руську мову слово «хурма» потрапило з фарсі (перської), де у ориґіналі звучить як перс. خرمالو‎ kẖrmạlw «хормалю» — тобто фінікова слива. Само слово «хорма» (хурма) на фарсі «перс. خرما‎» означає фінік, слово «алю» (перс. آلو‎) — сливу. Назва «хормалю» первісно відносилось до хурми кавказької. В'ялена хурма на смак дуже схожа на фініки, звідси й пішла назва хурми кавказької на фарсі. Потім та назва поширилась на инші види хурми, у тому числі й на східну («японську» або «китайську»).

Види з їстівними плодами можуть називати: «дикий фінік», «фінікова слива».

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Плоди центральноамериканського виду Diospyros digyna (чорна сапота)

Невеликі дерева чи кущі.

Листя — просте, чергове.

Плід — м'ясиста ягода, що містить до 10 насінин. Це велика солодка ягода з соковитою серцевиною і шкіркою оранжевого, червоного або жовтого кольору, масою від 100 до 500 грам. Плоди хурми часто поділяють на дві категорії: в'яжучі на смак (при дозріванні ця властивість плоду зникає) і не в'яжучі. Незрілий плід гіркий через присутність в ньому великої кількості дубильних речовин.[3] Японці називають плід хурми «плодом із плодів».[3] Зріла хурма, як правило, досить м'яка, яскраво-оранжевого кольору з коричневими листочками. Чорні крапки і плями на плоді говорять про те, що він вже почав псуватися. Стиглу хурму можна тримати в холодильнику, а заморожену зберігати до півроку, нестиглі плоди, навпаки, варто потримати в теплі до дозрівання. Уникайте при зберіганні пошкодження поверхні плодів, інакше вони швидко згниють.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Diospyros L.. Tropicos ((англ.)). Міссурійський ботанічний сад. Процитовано 25.03.2019.  (англ.)
  2. Список видів роду Diospyros. The Plant List ((англ.)). Royal Botanic Gardens, Kew & Missouri Botanical Garden. Процитовано 25.03.2019. 
  3. а б в (рос.)Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Посилання[ред. | ред. код]