Червона Калина (пластовий курінь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Редагування Червона Калина
4k main logo vintage.png
старовинний логотип Загону Червона Калина
Основна інформація
Країна Україна
Засновано 1925
Scouting пластовий портал

Пластовий загін «Червона калина» — об'єднання 23 куреня старших пластунів та 5 куреня пластунів-сеньйорів молодіжної організації «Пласт  — Національна скаутська організація України»

Історія[ред. | ред. код]

Рідними плаями[ред. | ред. код]

Один із найстаріших та найчисельніших пластових куренів. Передвісником «Загону» був полк, згодом перейменований на «5-ий юнацький курінь ім. князя Ярослава Осьмомисла», що діяв у Стрию в 20-30-х роках 20 століття. Із 1925 р. найстарший гурток «Пугачі» куреня ім. кн. Ярослава Осьмомисла покидає ряди юнацтва і створює перший на теренах Стрия курінь старших пластунів. На початку курінь не мав назви. Але з часом його засновники погодилися обрати славного козацького полковника Івана Богуна патроном куреня. Так виник «Курінь ім. Івана Богуна» Разом з тим, виникло бажання пов'язати курінь не стільки з традиціями останньої державної доби України, як з повстанням Богдана Хмельницького, тобто збройною повстанською боротьбою за державність. Однак, на одній з курінних Рад, за пропозицією Степана Охримовича, було вирішено дати куреню дещо ширшу назву — "Загін «Червона Калина».

На чолі куреня на той час стояв «Штаб Загону» (згодом — «Генеральна Старшина») під проводом Отамана, а зверхником, сторожем довголіття «Загону» і його законності, а то й, при потребі, контрольним чинником над Отаманом, став Січовий Дід, якого обирали пожиттєво. Літо братчики «Загону» проводили в пластових таборах, однак традиційно, крім літніх таборів, «Загін» плекав лещатарство й влаштовував у Славському зимові табори, брав участь у щорічних лещатарських змаганнях. Протягом року члени «Загону» плекали спорт, зокрема легку атлетику, і продовжували брати участь у всіх спортових змаганнях у Львові та Стрию.

З іншої діяльності варто згадати різноманітні імпрези і виступи для здобуття так званого пластового заробітку. Велику зручність та ініціативу в цій ділянці виявив Степан Бандера, який кілька років був скарбником «Загону». Засобом дружнього зв'язку в межах Пласту і з ширшою громадськістю були «пластові балі», які вимагали багато праці, зате приносили багато радості та прибутку. Під час визвольних змагань братчики «Загону» брали участь у визвольній боротьбі. Це — і Степан Бандера, і Олекса Гасин, і Степан Охримович, інші відомі та невідомі герої, що поклали своє життя на вівтар історії.

Під чужим небом[ред. | ред. код]

Типовий напис для друкованих видань, листів

У 1946 році в Німеччині відбулася перша повоєнна зустріч членів «Загону», а в 1948 р. — Генеральна Рада «Загону». Було намічено план праці, після чого роз'їхалися братчики «ЧК» по трьох континентах: до Європи, Австралії, Америки. З цим «переселенням» почався новий етап історії "Загону «Червона Калина». Основним осередком «Загону» став Нью-Йорк. Регулярно стали проводитися сходини братчиків. Традиційними стали організація та проведення «Балу Дебютанток», спортивно-вишкільних таборів, перший з яких було проведено в 1974 році.

На рідних землях[ред. | ред. код]

На початку 90-х років, із здобуттям Україною незалежності, відродженням Пласту, відбулося відродження «Загону» і в Україні, молоді і натхненні звитягами і минулим братчики якого взялися відновлювати і збагачувати традиції та звичаї куреня. Не можна не згадати одного з найвидатніших на сьогодні братчиків «Загону» в Україні — бл. Любомира Гузара, який прийшов до «Червоної Калини» будучи ще студентом-семінаристом.

Видатні члени загону[ред. | ред. код]

Степан Бандера, Любомир Гузар, Олекса Гасин-Лицар, Едвард Козак, Степан Охримович, Ярослав Падох, Євген Пеленський, Ярослав Рак, Б. Чехут, Лев Сенишин, Осип Карачевський, Осип Грицак, Степан Новицький, Рудницький Ярослав-Богдан, Володимир Калинович

Діяльність[ред. | ред. код]

  • Табори: СВТ, Заграва
  • Акції: футбольний турнір «Охримовича»
  • Видавнича діяльність: «Дружне посланіе», «Косар», нариси «Рідними плаями» Б. Чехута.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]