Тисовський Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Тисовський
Тисовський Олександр.jpg
Олександр Тисовський
Народився 9 серпня 1886(1886-08-09)
с. Биків, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер 29 березня 1968(1968-03-29) (81 рік)
м. Відень, Австрія Австрія
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща Польща
Австрія Австрія
Національність українець
Діяльність біолог
Відомий завдяки педагогіка, біологія, зоологія
Alma mater Львівський університет
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Заклад Таємний український університет, Львівська академічна гімназія, Львівський Державний Університет ім. І. Франка
Відомий завдяки: співзасновник Пласту
Звання професор

Олекса́ндр Тисо́вський (псевдо Дрот; 9 серпня 1886, Биків — 29 березня 1968, Відень) — український галицький педагог, основоположник й організатор Пласту, доктор біологічних наук, дійсний член НТШ, вчитель природознавства Академічної гімназії, професор Українського Таємного Університету, Львівського Державного Університету ім. І. Франка та вищих аґрономічних курсів у Львові.

Освіта[ред. | ред. код]

Освіту здобув у Львові: початкову — у 18921895 рр. в приватній 4-класній народній школі професора Вайгеля, середню — у 18951898 рр. в 2-й німецькій гімназії та у 18981904 рр. у львівській академічній гімназії, яку закінчив з відзнакою.

У 19041909 рр. навчався на філософському факультеті Львівського університету, де вивчав природознавство, математику та фізику. Спеціалізувався у зоології під проводом професора Юзефа Нусбавма-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську працю «Zur Kenntuiβ des Gehörorganes und seiner Beziehünden zur Schwimmblase bei den Clupeiden (Extrait du Bulletin de l'Academie des sciencas de Cracovie. Janvier 1909)».

Диплом доктора філософії отримав 16 серпня 1910 р.. Влітку 1912 р. відбув курс океанографії в музеї норвезького м. Берген.

Створення і розвиток Пласту. Педагогічні засади[ред. | ред. код]

Співзасновник Пласту Олександр Тисовський

У 1911—1939 рр. викладав природознавство в Академічній гімназії Львова, де 1911 р. організовує пластовий гурток, з яким 12 квітня 1912 р. проводить першу Пластову присягу.

Вважаючи на те, що школа навчає, але не виховує, розробляє унікальну виховну систему, яка, хоч і подібна до системи світового скаутського руху, усе ж таки має декілька своїх відмінностей від більшості скаутських організацій світу. Основний принцип системи — через працю над собою до розвитку та гартувння свого характеру. Ключовим елементом у вихованні молоді, за Тисовським, є ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов'язку. Головну увагу він покладав на самовиховання при допоміжній ролі виховника в Пласті.

У 1913 р. видає книжечку під назвою «Пласт», яка містить перші напрямні до розвитку українського пластового руху. Часи Першої світової війни утверджують у думці щодо необхідності розвитку Пласту. У цей час Тисовський складає слова Пластового Обіту, який 19 грудня 1916 р. вперше виголосила як присягу тодішня 1 чота пластового полку (тепер куреня) ім. Петра Конашевича-Сагайдачного у Львові на своїх перших чотових сходинах. З огляду на війну, що тривала, у вступі Обіту з'ясовано умови часу, серед яких пластова молодь складала присягу.

У 1918 р. Тисовського обрано головою відновленої Верховної Пластової Команди (ВПК). Цього ж року він бере активну участь у Листопадовому Чині у Львові. Від 1920 р., як дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, впродовж чотирьох років є професором в Українському Таємному Університеті у Львові. 1921 р. видає підручник «Життя в Пласті» — посібник, яким керуються тисячі українських пластунів всього світу.

Вдруге обирається головою ВПК у 1924 р.. Після заборони «Пласту» у 1930 р. польською владою, активно працює у товаристві «Сокіл». У 1939 р. залишає викладання в Академічній Гімназії і стає професором Львівського Державного Університету ім. І. Франка, де працює до 1941 р..

У 1941–1943 рр. навчався на Вищих агрономічних курсах. У 1944 р., через наближення радянських військ до Львова, емігрує до Відня, де оселяється на постійно.

У 1961 р. видає другу редакцію свого підручника «Життя в Пласті».

Могила Олександра Тисовського на Личаківському цвинтарі у Львові

Помер 29 березня 1968 р. та був похований у Відні.

Стараннями Юрія Ференцевича тлінні останки Олександра Тисовського, його дружини та сина були перевезені з Відня до Львова, де 24 серпня 2002 р. урочисто перепоховані в криптах «Стіни пам'яті» меморіалу вояків УГА-УПА на Личаківському цвинтарі.

Праці[ред. | ред. код]

  • Праці з зоології і ботаніки українською та німецькою мовами;
  • «Пласт (скавтінґ для юнаків) в українських школах» (у звіті Академічної гімназії 1912 — 13);
  • «Пласт» (1913);
  • «Життя в Пласті» (1921; 2 доповнене вид. 1961, 3 — 1969);
  • Статті на виховні теми (зокрема, у пластових часописах).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Середа О. В. Тисовський Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 86. — ISBN 978-966-00-1359-9.