Романків Любомир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любомир Романків
LubomyrRomankiw.jpg
Доктор Любомир Романків
Народився 17 квітня 1931(1931-04-17) (85 років)
Жовква, Львівське воєводство, Польська Республіка, тепер Україна Україна
Громадянство Канада Канада
Національність українець
Alma mater Університет Альберти
Галузь наукових інтересів електроніка та матеріалознавство
Заклад IBM
Вчене звання доктор філософії в галузі металургії та матеріалознавства (MIT, 1962 рік)
Науковий керівник директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ.
Відомий завдяки: індуктивні та магніторезистивні мікроголовки для жорстких дисків
Нагороди медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного Товариства США
Відзнака пам'яті Морріса Н. Лібмана від ІЕЕЕ
Медаль Перкіна (1993)

Любомир Романків (англ. Lubomyr Romankiw) (*17 квітня 1931, Жовква, Польська Республіка, тепер Україна) — провідний науковець компанії IBM в галузі комп'ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації[1], що уможливили появу жорстких дисків і персональних комп'ютерів, автор і співавтор понад 65 патентів. Живе в містечку Браєркліф Манор, штат Нью-Йорк. Любомир Романків — директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ (Йорктаун Хайтс, Нью-Йорк).[2]

1957 року отримав ступінь бакалавра в Університеті Альберти, закінчив магістратуру та отримав звання доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році. Автор понад 150 статей, відредагував 10 томів матеріалів різних технічних симпозіумів.[3]

Професійна діяльність[ред.ред. код]

Значна частина його роботи пов'язана з вивченням магнітних матеріалів, рефлективними дисплеями та процесами міднення. Інженер хімії (з 1955 року). Доктор металургії і матеріалознавства. Керівник Центру Електрохімічної технології та мікроструктур в Дослідному Інституті ім. Т. Дж. Ватсона фірми ІВМ. Винахідник процесів створення індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для записування/зчитування інформації на жорстких дисках компютерів.

За значні досягнення отримав медаль Перкіна — найвищу відзнаку Товариства хімічної промисловості США (1993),[4] медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного товариства США (1994)[5], відзнаку пам'яті Морріса Н. Лібмана від IEEE (1994), Винахідник Року за версією Асоціації прав інтелектуальної власності Східного Нью-Йорку (2000) і Винахідник Року (Асоціація права інтелектуальної власності Нью-Йорку, 2001 рік). Отримав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення.[3] Занесений до престижних видань «Хто є хто в науковому світі» та в «Хто є хто в Америці». У березні 2012 року Л. Романків введений до Зали національної слави США, є одним з десяти винахідників (разом зі Стівом Джобсом), удостоєних такої честі.[6]

Любомир Романків

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Дійсний член Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Член Наукового товариства імені Шевченка, член управи НТШ у США. Діяч українських студентських і громадських організацій діаспори, член президії СКВУ, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні та Бостоні. Засновник і керівник української радіопрограми в Едмонтоні. Організував акредитовані курси української культури в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк). Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяє розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС «Сіроманці». Нагороджений вищими пластовими відзнаками.

Пластове життя і діяльність[ред.ред. код]

  • Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках.
  • Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесгадені, Німеччина. І-ша проба й присяга.
  • 1947-48 — II і III проби — Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Вишколи: Виховників УПЮ і УПН та зв'язкових. Гуртковий, кур. провід
  • 1948-57 — Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв'язковий, гніздовий, кошовий, станичний.
  • 1958-61 — Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 — 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в США.
  • 1978-84 — Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціатор ЮМПЗ-82 в Европі.
  • 1987-94 — Голова ГПРади. Ініціатор переговорів із Скаутовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скаутинґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З'їздах Пласту в Україні й допомагав спрямовувати пластову працю.
  • 1994 — Заступник Голови ГПБ для зв'язку зі Скаутовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скаутовим Бюром.

Пластові відзнаки: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lubomyr T. Romankiw: Biography
  2. Popovych, Orest (2004-01-04). Shevchenko Society celebrates 130th anniversary with conference in N.Y.. Ukrainian Weekly (Ukrainian Weekly). Процитовано 2007-01-07. 
  3. а б Storage Newsletter: Lubomyr Romankiw, David Thompson National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees
  4. Society of Chemical Industry: SCI Honours. Society of Chemical Industry Webs Site. Society of Chemical Industry. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-01-07. 
  5. Vittorio de Nora Award. The Electrochemical Society Web Site. The Electrochemical Society. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2007-01-08. 
  6. http://www.invent.org/2012induction/ National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред.ред. код]