Чукарін Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Чукарін
Віктор Іванович Чукарін
Чукарін Віктор Іванович.jpg
Загальна інформація
Національність українець
Громадянство Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Народження 9 листопада 1921(1921-11-09)
с. Красноармійське, Донецька область, Українська РСР
Смерть 25 серпня 1984(1984-08-25)
Львів
Поховання
Спорт
Країна СРСР СРСР
Вид спорту гімнастика
Клуб «Буревісник»
Нагороди
орден Леніна
Заслужений майстер спорту СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1952 Гельсінкі Командна першість
Золото 1952 Гельсінкі Абсолютна першість
Золото 1952 Гельсінкі Вправи на коні
Золото 1952 Гельсінкі Опорний стрибок
Срібло 1952 Гельсінкі Кільця
Срібло 1952 Гельсінкі Бруси
Золото 1956 Мельбрун Командна першість
Золото 1956 Мельбрун Абсолютна першість
Золото 1956 Мельбрун Бруси
Срібло 1956 Мельбрун Вільні вправи
Бронза 1956 Мельбрун Вільні вправи
Чемпіонати світу
Золото Рим 1954 Абсолютна першість
Золото Рим 1954 Командна першість
Золото Рим 1954 Бруси
Бронза Рим 1954 Кінь

Ві́ктор Іва́нович Чука́рін (* 9 листопада 1921, с. Красноармійське, Донецька область, Українська РСР — † 25 серпня 1984, Львів, Українська РСР, СРСР) — український радянський гімнаст, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР (1972), доцент (1963), завідувач кафедри гімнастики Львівського інституту фізичної культури (з 1971). Абсолютний чемпіон Олімпійських ігор (1952, 1956), світу (1954), СРСР (19491951, 1953, 1955); чемпіон Олімпійських ігор (4 рази в 1952, 3 рази в 1956, всього 11 олімпійських нагород), світу (1954), СРСР (13 разів в 19481956) в окремих видах.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 листопада 1921 року в селі Красноармійське, Донецька область (УСРР) у сім'ї донського козака і гречанки[1]. Незабаром сім'я переїхала до Маріуполя.

Починав заняття гімнастикою у дворі на перекладині, потім у шкільній секції. У шкільні роки сім'я пережила трагедію: батько Віктора Чукаріна був репресований в 1937 році. Після закінчення школи юнак вступив спочатку до Маріупольського металургійного технікуму, потім до Київського технікуму фізичної культури. У 1940 році в Харкові Чукарін отримує звання «Майстер спорту СРСР».

На початку Другої світової війни пішов на фронт добровольцем. Воював в артилерійській частині. Потрапивши у полон біля Полтави, пройшов через 17 концентраційних таборів, у тому числі Бухенвальд. Після війни працював у Львівському інституті фізкультури, створив власну школу гімнастики.

Надгробок Віктора Чукаріна на Личаківському цвинтарі у Львові

Помер 25 серпня 1984 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі (поле № 4). На могилі встановлено бронзовий пам'ятник авторства скульптора Якова Чайки.[2]


Цікаві факти[ред. | ред. код]

З 1984 року ім'я Чукаріна носить одна з вулиць у львівському районі Сихів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олимпийское золото после лагерной пыли(рос.)
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 56, 156. — ISBN 966-8955-00-5..

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]