Шпичинці (Ружинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шпичинці
Spiczynce.jpg
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ружинський
Рада/громада Шпичинецька сільська рада
Код КОАТУУ 1825287501
Основні дані
Засноване 1611
Населення 564
Площа 4,79 км²
Густота населення 117,75 осіб/км²
Поштовий індекс 13611
Телефонний код +380 4138
Географічні дані
Географічні координати 49°51′11″ пн. ш. 29°12′06″ сх. д. / 49.85306° пн. ш. 29.20167° сх. д. / 49.85306; 29.20167Координати: 49°51′11″ пн. ш. 29°12′06″ сх. д. / 49.85306° пн. ш. 29.20167° сх. д. / 49.85306; 29.20167
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Водойми Великий Став, р. Постіл
Найближча залізнична станція Бровки
Місцева влада
Адреса ради 13611, Житомирська обл., Ружинський р-н, с. Шпичинці, вул. Центральна, 51, тел. 9-53-42
Сільський голова Василь Петрович Шокал
Карта
Шпичинці. Карта розташування: Україна
Шпичинці
Шпичинці
Шпичинці. Карта розташування: Житомирська область
Шпичинці
Шпичинці
Мапа

CMNS: Шпичинці на Вікісховищі

Шпи́чинці[1] — село в Україні, в Ружинському районі Житомирської області. За даними перепису 2001 р. чисельність населення становить 564 особи. Орган місцевого самоврядування — Шпичинецька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Постіл.

Історія[ред. | ред. код]

За легендою назва села походить від прізвища козака Шпички який жив на цьому місці.

Перші згадки про село датовані ХVI ст., (засноване 1611 року), зокрема село позначено на карті Речі Посполитої під назвою «Sxpicxyńce». А знахідки на території села датовані ще більш раннім періодом — XII—XIV ст.

На карті періоду Російської імперії 1907 р. село позначено як «Спичинцы», ймовірно від рос. «спица» або «спичка»

Народні назви вулиць села також мають географічну або історичну складову.

На почату XX ст. біля села знаходились хутори, один з яких був хутір Рибіцьких (по вулиці Першотравнева).

В селі діяв водяний млин і вітряк, економія, церква.

Фундамент старої церкви

В центрі села знаходився маєток, побудований в 1810 р. паном Маршицьким.

Радянську окупацію було встановлено в січні 1918 р.

Створено колгосп ім. А. О. Жданова. Господарство — зерново-бурякового напряму.

1927 року організовано ТСОЗи «Надія» і «Червоні орли».

Проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни боролося 326 жителів села, з них 153 — загинуло, 117 — відзначено орденами й медалями.

1950 року встановлено обеліск Слави воїнам-визволителям села від гітлерівських окупантів, а 1965 року — воїнам-односельцям, які віддали життя за Батьківщину.

За радянських часів в селі працювала восьмирічна школа, дитячий садок, клуб, дві бібліотеки, міжрайонна протитуберкульозна лікарня на 70 ліжок, дитячий садок, відділення зв'язку, 2 магазини.

В 2017 р. в селі встановлено меморіал Щербаківським.

На фрагменті іконки зображений Апостол Петро. Часто зображається з «ключами неба» в руці. Матеріал — оловяниста бронза. Іконографія по ранньому середньовіччю, ХІІ-ХІV ст.

Персоналії[ред. | ред. код]

Меморіал Щербаківським

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На честь Данила Щербаківського у Києві названо вулицю у Шевченківському районі міста.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]