Буряки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Буряки
Buryaki s gerb.png Buryaki horugva.png
Герб Буряків Прапор Буряків
Будівля колишньої школи
Будівля колишньої школи
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада/громада Райгородоцька сільська громада
Код КОАТУУ 1820880301
Облікова картка Буряки 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 501
Територія 26,63 км²[1]
Площа 2,35 км²
Густота населення 213 осіб/км²
Поштовий індекс 13365
Телефонний код +380 4143
День села 21 листопада
Географічні дані
Географічні координати 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 49.81889° пн. ш. 28.28361° сх. д. / 49.81889; 28.28361Координати: 49°49′08″ пн. ш. 28°17′01″ сх. д. / 49.81889° пн. ш. 28.28361° сх. д. / 49.81889; 28.28361
Середня висота
над рівнем моря
281 м[2]
Відстань до
обласного центру
70 км
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Бердичів
Відстань до
залізничної станції
29 км
Схема села
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362;
староста — вул. Шевченка, 3, с. Буряки, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13365; тел. 5-32-42
Карта
Буряки. Карта розташування: Україна
Буряки
Буряки
Буряки. Карта розташування: Житомирська область
Буряки
Буряки

CMNS: Буряки у Вікісховищі

Буря́ки — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області, входить до Райгородоцької сільської громади. Населення становить 501 особу (2001)[3], налічується 174 двори. День села відзначається 21 листопада[1].

Буряки вперше згадуються 1753 року, а офіційна дата заснування — 1776 рік. Колишнє власницьке село, належало роду Букарів. Під час Другої світової війни бої за село були найкривавішими серед усіх інших населених пунктів району: загинули 238 радянських воїнів. У селі встановлені два пам'ятники на вшанування пам'яті загиблих у цій війні, а також пам'ятний знак жертвам Голодомору.

Розташоване на півдні району на межі з Вінницькою областю за 28 км до районного центру. Селом протікає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки.

Назва[ред. | ред. код]

Існує ряд версій походження назви села:

  • назва села походить від слова «бараки», перші поселенці в 1778 році будували бараки безпосередньо поблизу поля, на якому працювали[1][4];
  • село виникло в часи інтенсивного виробництва цукру, і на місці села вирощували буряки, які восени вивозили на цукроварню[4];
  • село назване на честь його засновника на прізвище Буряківський[1];
  • село отримало свою назву через те, що його засновником був багатий поміщик, який мав прізвисько «Буряк» через червоні родимі плями на обличчі, схожі на плями від буряка[1].

Розташування[ред. | ред. код]

Поворот на Буряки з автошляху Н02

Село з навколишніми землями розташовані в лісостеповій зоні. За характером рельєфу територія колишньої Буряківської сільради складається з двох різних частин: північної та південно-східної — слабохвилястої рівнини з окремими підвищеннями — та південної — плоскорівнинного плато[1]. Село зі сходу на захід перетинає струмок Гуска (Гусочка)[5] — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки, утворені греблями.

Буряки розташовані в південно-західній частині Бердичівського району. З райцентром село з'єднане автошляхом Н02 із переходом у Р31 (загальна відстань — 28 км). Фізична відстань до Бердичева — 19 км, до Києва — 154 км[6].

На південь від села з заходу на схід проходить автошлях Н02, який на території колишньої Буряківської сільради перетинає Р31, утворюючи Любарське перехрестя (напрямки на Бердичів, Козятин, Хмільник і Любар). Село також сполучене ґрунтовими дорогами на захід до Іванополя та на схід на Лемеші та Райгородок. Село має автобусне сполучення з Бердичевом (АС-2) через Райгородок (перевізник ФОП «Беляков», 4—5 разів на день)[7][8].

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Іванопіль урочища Грабарка, Чорний Ліс Rose des vents
N Лемеші
W    Буряки    E
S
Подорожня Кропивна Андріяшівка

У селі сім вулиць із житловою забудовою — Золота (колишня Комсомольська), Квітнева (40-річчя Перемоги), Михайлівська (Жовтнева), Загребельна (Кірова), Іванопільська, Юрія Гагаріна та Райгородецька, а також провулок Михайлівський (Жовтневий)[9]. Головна вулиця села, на якій розташовані більшість адміністративних установ, — вулиця Шевченка.

Історія села[ред. | ред. код]

До кінця XIX століття[ред. | ред. код]

Буряки на німецькій мапі 1914 року

На території Буряків виявлено залишки черняхівської культури.[10]

Перша згадка про Буряки (пол. Buraki) датується 1753 роком, де село згадується в Кольбушівській транзакції у списку місцевостей поблизу Чуднова, подарованих Янушем Сангушком князеві Любомирському, старості богуславському[11].

У 1775 році почалося будівництво церкви (згоріла між 1928 і 1941 роками[12]), а в 1776 році було засноване саме поселення. Згодом село перейшло у власність до роду Букарів.

На 1885 село було відоме під назву Бураків (рос. дореф. Бураковъ), входило до Янушпільської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мало 127 дворів та 1015 жителів, православну церкву, постоялий двір та вітряк[13]. До 1888 року населення села зросло до 145 дворів та 1165 жителів[14]

На 1900 рік у селі було 272 двори та 1740 мешканців (з них 13 католиків і 30 юдеїв), діяла парафіяльна церква та вітряк[15].

Прихід радянської влади[ред. | ред. код]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Колишнє поміщицьке приміщення було перебудоване на школу на 245 учнів[10]. Місцеві осередки комуністичної партії та комсомолу утворено 1924 року. 1928 року в селі організовано Товариство спільного обробітку землі[10].

З утворенням системи районів та сільських рад у 1923 році було створено Буряківську сільську раду, яка була включена до Янушпільського району Бердичівської округи. При переході на обласний поділ село разом з усім районом увійшло до Вінницької області, а з утворенням в 1937 році Житомирської області увійшло до її складу[16].

На початку 1930-х років у селі проживало близько 1200 мешканців[17].

У роки Голодомору 1932—1933 років померли 289 мешканців Буряків, з них 132 дітей[1]. Очевидці Голодомору оцінюють кількість загиблих мешканців села від 300 до 800. У 2008 році селяни власним коштом установили пам'ятник загиблим[17].

Зі спогадів мешканки села А.К. Омельчук[18]:

« Урожай був, але все позабирала влада. Були створені бригади з членів сільради, які ходили по хатах і шукали, що є в коморах і закопане в землі. У нас в селі була одна жінка, яка ходила попід хатами і штурхала тичкою землю, чи є щось закопане. А якщо щось закопане, то приходили з сільради і забирали.» «

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни проти німецьких військ бився 281 житель села, з них 151 — загинули, 237 — відзначено орденами й медалями[10].

Село було взяте німецькими військами 21 липня 1941 року. 37 мешканців села були вивезені на примусові роботи до Німеччини[1]. В ході війни знищено виробничу базу господарства та зруйновано значну частину будинків селян[19]

З 6 по 7 січня 1944 року відбувалися бої за звільнення села від німецьких військ, у яких загинули 238 воїнів восьми національностей[1], що є найбільшою кількістю серед усіх сіл Бердичівщини. Ведучи наступ на Бердичівському напрямку, 325-й гвардійський полк та 115-й окремий гвардійський винищувальний протитанковий дивізіон, що входили до складу 129-ї гвардійської Житомирської Червонопрапорної стрілецької дивізії отримали наказ підтримати вогнем з усіх видів зброї танкістів і зайняти село Буряки. Вранці 6 січня батальйон під командуванням капітана Яковлева увійшов до села, яке обороняли до трьох німецьких батальйонів під прикриттям авіації. Ініціатива бою неодноразово переходила з рук у руки: вдень село контролювалося радянськими військами, але завдяки вдалій контратаці за підтримки авіації до ночі село було повністю зайняте німецькими військами, за винятком артилерійського взводу із командиром батареї капітаном Васильченком, який втратив зв'язок з рештою батареї та провів Різдвяну ніч в окупованому ворогом селі з 15 бійцями та двома гарматами. Вранці 7 січня німецькі війська намагалися розвинути свій успіх та перейти в атаку на вогневі позиції радянських військ, однак завдяки точному вогню єдиної вцілілої гармати атаку було відбито, а німці зазнали людських і військо-технічних втрат. Удень радянська піхота ввірвалася до села, і 7 січня село остаточно перейшло під контроль радянських військ[20].

1957 року на братській могилі воїнів-визволителів Буряків встановлено пам'ятник, а 1970 року споруджено обеліск вічної Слави воїнам-односельцям, полеглим у боротьбі з гітлерівцями[10]. Обидва пам'ятники перебудовані в 1990-ті роки.

Післявоєнні роки[ред. | ред. код]

У 1950-х роках в селі працювали два колгоспи — імені Кірова та «Жовтень». У 1959 році два колгоспи було об'єднано в один — імені Кірова[1].

1957 року село перейшло до складу Чуднівського району з розформованого Янушпільського району. У 1959 село було віднесене до Бердичівського району[16]. Оскільки в цьому районі вже був колгосп імені Кірова, колгосп села Буряки став носити ім'я Г. І. Петровського[1].

На початок 1970-х років село мало 347 дворів з населенням 930 осіб[10].

Станом на початок 1970-х років за колгоспом було закріплено 2109 гектарів сільськогосподарських угідь, з яких 1842 га — орної землі. В господарстві вирощували зернові й технічні культури, діяло розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп мав пасіку, що налічувала 210 бджолосімей. За перевиконання показників сільського господарства в червні 1972 року колгосп нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС[10]. В 1973 році колгосп був відзначений за високі врожаї картоплі, які сягали 320 ц/га, а тракторист Є. М. Савчук отримав золоту медаль Виставки досягнень народного господарства УРСР[1]. Колгосп був «мільйонером»: річний прибуток становив близько 1,2 мільйона карбованців[21].

Діяла восьмирічна школа, у якій 12 учителів навчали 140 учнів, клуб на 200 місць, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 6,5 тисяч книг, дитячі ясла на 35 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, побутова майстерня[10].

Партійна організація станом на початок 1970-х років об'єднувала 24 комуністи, дві комсомольські — 52 члени ВЛКСМ[10].

За успіхи, досягнуті у праці, 51 житель села був нагороджений орденами й медалями СРСР, серед них голова колгоспу С. М. Никодюк — орденом Леніна, колгоспник С. В. Дігтяренко — орденом Жовтневої Революції, ланкова буряківничої ланки З. С. Климчук, бригадир садово-городньої бригади І. М. Козак і свинарка Н. П. Бранденбург — орденом Трудового Червоного Прапора[10].

У 1984—1985 роках два мешканці села брали участь у війні в Афганістані[1].

1 жовтня 1987 року до села проведено телефонний зв'язок[22].

Часи незалежності[ред. | ред. код]

Після здобуття незалежності сільський колгосп імені Петровського певний час зберігав радянські високі показники, при ньому навіть була створена футбольна команда, яка певний час брала участь у місцевих змаганнях[21]. У 2002 році він припинив своє існування, на його основі було створене Приватне підприємство «Південне». 2003 року 391 мешканець села отримав Державні акти на землю як власники паїв, з них 97 селян працювали одноосібно[1].

Станом на 2001 рік населення села становило 501 особу, з них 98,4 % зазначили рідною мову українську, а 1,6 % — російську[23].

2008 року 51 двір села було газифіковано. Того ж року на громадському кладовищі встановлений пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933, репортаж про відкриття якого показав 5 канал[24].

2011 року буряківське ПП «Атека» було відзначене за найвищу в районі врожайність кукурудзи — 94 ц з гектару[25].

У 2015 році було закрито єдину в селі Буряківську загальноосвітню школу I—II ступенів, де навчалися 42 учні[1], учнів переведено до Райгородоцької загальноосвітньої школи I—III ступенів[26].

До 20 серпня 2018 року — адміністративний центр Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи увійшло до складу Райгородоцької сільської громади.

Економіка[ред. | ред. код]

Поля на захід від села

В селі працюють такі підприємства[27][28]:

  • Приватне підприємство «Південне» (51 працівник), має розвинуте рослинницьке та тваринницьке виробництво; визнане банкрутом у 2008 році[29];
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітне» (власник Гундич Ігор Петрович);
  • Фермерське господарство «Лаванда» (керівник Демчук Костянтин Лукич);
  • Фермерське господарство «Крисюк» (керівник Крисюк Олексій Михайлович);
  • Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Буряки» (керівник Базилівський Василь Леонідович).

Всі сільськогосподарські підприємства села спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.

Сфера послуг представлена 2 магазинами та 2 закладами побутового обслуговування[30].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі працюють відділення зв'язку, будинок культури на 100 місць та фельдшерський пункт[1]. Наявний стадіон поблизу колишньої школи, який вимагає реконструкції[31]. Діють два кладовища: старе на вулиці Іванопільській та нове (громадське) на Райгородецькій. У селі також були школа (закрита в 2015 році), їдальня та лазня, які не використовуються[32], а остання була зруйнована[21].

Зареєстрована парафія Собору Архистратига Михаїла Православної церкви України[28], яка з 2017 року споруджує церкву на 50 місць[33]. Існують громадські організації «Клуб рибалок „Рибак“» та «Спортивний клуб „Бенкей“»[28].

Головними проблемами села є відсутність центрального водопостачання та каналізації, дитячого садка[31].

Політика[ред. | ред. код]

Село входить до складу Райгородоцької сільської громади, голова якої Кудлай Галина Миколаївна (самовисуванка, член БПП «Солідарність») проживає в Буряках[34].

До складу Райгородоцької сільської ради входять 22 депутати, серед яких двоє обрані від Буряків: безпартійний самовисуванець і самовисуванець-член БПП «Солідарність»[35].

У селі діють місцеві осередки таких партій: «Жінки за майбутнє», Соціал-демократична партія України (об'єднана), Народна партія, ВО «Батьківщина», Народно-демократична партія, Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Партія регіонів, Українська народна партія, «Наша Україна»[36].

Село Буряки утворює постійну виборчу дільницю № 180106, яка розташована у фоє сільської школи[37] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця була розташована в приміщенні сільської ради). Результати виборів:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Група братських могил (8), поховано 270 чоловік
Пам'ятник воїнам-односельчанам

У Буряках встановлено три пам'ятники:

Персоналії[ред. | ред. код]

У Буряках народилися[1]:

  • полковники Радянської армії В. С. Завадський, І. І. Олійничук, П. Ю. Петрук, М. Савчук, І. Б. Слюсар;
  • полковник медичної служби, кандидат медичних наук М. М. Андрущенко.

У Буряках працював на керівних посадах сільськогосподарських підприємств Ігор Петрович Гундич — голова Житомирської обласної державної адміністрації у 2016—2019 роках.

У боях поблизу Буряків у 1944 році загинув Герой Радянського Союзу Максим Степанович Жадейкін, похований у братській могилі села.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Село Буряки - Міста і села України. Житомирщина. 2008
  2. Погода в селі Буряки
  3. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України Архівовано 03.12.2013, у Wayback Machine. (Перевірено 17 березня 2012)
  4. а б Походження топонімічних назв Бердичівщини
  5. Словник гідронімів України. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 162.
  6. село Буряки — Геопортал адміністративно-територіального устрою України[недоступне посилання з червня 2019]
  7. Про здійснення перевірки перевезень пільгової категорії населення на маршрутах району та визначення коефіцієнту
  8. Розклад автобусів: Бердичів АС-2 — РІО Бердичів[недоступне посилання з червня 2019]
  9. Пошук індексів | Укрпошта
  10. а б в г д е ж и к л Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191. — 15 000 прим.
  11. Cudnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 715. (пол.)
  12. Церква позначена на топографічній карті 1928 року[недоступне посилання з червня 2019], а на топографічній карті 1941 року[недоступне посилання з червня 2019] та подальших вже відсутня
  13. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  14. Марковський Б. Бердичівська земля з найдавнішних часів до початку ХХ ст. — Бердичів, 1999. — С. 82.
  15. Buraki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 275. (пол.)
  16. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795 — 2006: Довідник: Офіційне видання. — Житомир: Вид-во «Волинь», 2007 — С. 216. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 12 січень 2013. 
  17. а б в На Житомирщині селяни за власні кошти спорудили пам'ятник жертвам Голодомору. ФОТО — ZhitomirNEWS[недоступне посилання з червня 2019]
  18. Тривожне міжвоєнне двадцятиліття ( Із рукопису книги «Історія Бердичівського району). http://berdpo.info/. Процитовано 31 May 2020. 
  19. а б Пам'ятний знак воїнам-односельчанам. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  20. Скавронський П. С. Визволення села Буряки від німецько-фашистських загарбників // Бердичівська земля в контексті історії України. Науковий збірник «Велика Волинь». Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т. 19 / Відп. ред. М. Ю. Костриця. — Житомир, М. А. К., 1999. — С. 155.
  21. а б в Васильева С. Судьба «миллионеров»: с шапкой по селу — 2000, 7 липня 2012 — С. 6—7. Архів оригіналу за 4 жовтень 2012. Процитовано 12 січень 2013. 
  22. Хронологія розвитку електрозв'язку Бердичівщини, 1870—2002 рр.
  23. 19A050501_02_018. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (1,2,3,4). Регіон: с. БУРЯКИ, Рік: 2001, Вказали у якості рідної мову: (всі)
  24. У селі Буряки відкрили пам'ятник жертвам Голодомору (РЕПОРТАЖ) — 5 канал[недоступне посилання з червня 2019]
  25. У Бердичівському районі в розпалі збір пізніх зернових та кормових культур
  26. Проект № 001993-ЖТ «Шкільний автобус як засіб реалізації якісного освітнього простору Бердичівського району Житомирської області» — Державний фонд регіонального розвитку
  27. Організації району «БУРЯКИ» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua
  28. а б в село Буряки — Відкритий реєстр юридичних осіб, без капчі та реєстрації
  29. «Південне», ПП (31338312) // «Голос України», N 208, 31 жовтня 2008 року
  30. Паспорт Житомирської області — Житомир, 2012 — С. 124. Архів оригіналу за 2 листопад 2014. Процитовано 12 січень 2013. 
  31. а б Програма соціального, економічного і культурного розвитку Буряківської сільської територіальної громади на 2012 рік[недоступне посилання з червня 2019]
  32. Виробничі площі, обладнання та інше майно комунальної власності, яке не використовується і пропонується до продажу чи передачі в оренду станом на 01.07.2006 р.[недоступне посилання з червня 2019]
  33. Містобудівні умови та обмеження для проектування об’єкта будівництва «Будівництво храму Української православної церкви Київського патріархату на 50 місць в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області»
  34. Обрані на посаду сільського голови — Перші місцеві вибори 23.12.2018 — Центральна виборча комісія України
  35. Депутати Райгородоцької сільської ради — Райгородоцька громада, Житомирська область, Бердичівський район
  36. Перелік структурних утворень політичних партій та первинних осередків політичних партій, зареєстрованих Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції. Архів оригіналу за 10 березень 2016. Процитовано 3 серпень 2012. 
  37. Відділ ведення ДРВ Бердичівської РДА
  38. Результати голосування по дільницях: № округу 65, № виборчої дільниці 91. Архів оригіналу за 23 квітень 2013. Процитовано 17 січень 2013. 
  39. Результати голосування по дільницях ТВО № 65, Житомирська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004. Архів оригіналу за 19.08.2014. Процитовано 03.08.2012. 
  40. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року. Архів оригіналу за 19 серпень 2014. Процитовано 3 серпень 2012. 
  41. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 57, Житомирська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Архів оригіналу за 19 серпень 2014. Процитовано 3 серпень 2012. 
  42. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 19 серпень 2014. Процитовано 3 серпень 2012. 
  43. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 16 березень 2014. Процитовано 3 серпень 2012. 
  44. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 19 серпень 2014. Процитовано 12 січень 2013. 
  45. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 19 серпень 2014. Процитовано 12 січень 2013. 
  46. Результати голосування по дільницях ТВО № 64, Житомирська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Архів оригіналу за 27 травень 2014. Процитовано 26 травень 2014. 
  47. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 21 жовтень 2015. 
  48. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 63, Житомирська область. Архів оригіналу за 23 вересень 2016. Процитовано 21 жовтень 2015. 
  49. Результати голосування по дільницях ТВО № 63, Житомирська область. Вибори Президента України 31 березня 2019 року. Процитовано 18 квітня 2020. 
  50. Результати голосування по дільницях ТВО № 63, Житомирська область. Вибори Президента України 21 квітня 2019 року. Процитовано 18 квітня 2020. 
  51. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі. Житомирська область. ОВО №63. Процитовано 18 квітня 2020. 
  52. Відомості про результати голосування по дільницях в одномандатному виборчому окрузі №63 (Житомирська область). Процитовано 18 квітня 2020. 
  53. Братські могили радянських воїнів (іст.). — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини
  54. 120. Пам'ятний знак жертвам Голодомору. — Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури Бердичівщини

Посилання[ред. | ред. код]