Юрський Сергій Юрійович
Сергій Юрійович Юрський | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 16 березня 1935 Ленінград, РСФРР, СРСР | |||
Помер | 8 лютого 2019 (83 роки) Москва, Росія | |||
Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
Громадянство | СРСР → Росія | |||
Діяльність | актор, режисер | |||
Alma mater | Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського і юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1955) | |||
Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd, Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова, Театр імені Моссовєта і Школа сучасної п'єсиd | |||
Роки діяльності | 1957—2019 | |||
Дружина | Зінаїда Шарко Наталія Тєнякова | |||
Діти | Дарія Юрська | |||
IMDb | nm0951084 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Сергій Юрійович Юрський у Вікісховищі | ||||
Сергі́й Ю́рійович Ю́рський (рос. Ю́рский Серге́й Ю́рьевич; 16 березня 1935, Ленінград — 8 лютого 2019, Москва) — радянський та російський актор, режисер. Народний артист РРФСР (1987). Член Спілки кінематографістів Росії.
Сергій Юрський народився 16 березня 1935 року в Ленінграді, в театрально-музичній сім'ї. Його батько, Юрій Сергійович Юрський (Жихарєв) (1902—1957), дворянин, був відомим режисером, актором, театральним діячем. Він родом з України, виступав із Держоркестром України, взяв вельми поширений на той час у акторському середовищі псевдонім — Юрський. Мати Сергія Юрського, Євгенія Михайлівна (Мойсеївна) Юрська-Романова, єврейка, була музичним педагогом[1].
Закінчив середню школу із золотою медаллю. Поступив без іспитів і навчався на юридичному факультеті Ленінградського університету імені А. А. Жданова. Під час навчання в університеті брав участь в постановках Театру-студії Санкт-Петербурзького державного університету під керівництвом актриси й педагога Євгенії Володимирівни Карпової.
У 1955 році, після 3-го курсу юрфаку, він вступив на акторський факультет Ленінградського театрального інституту імені А. Н. Островського. Після закінчення 2-го курсу, у 1957 році, Сергій Юрський був запрошений до Великого драматичного театру імені Максима Горького.
З середини 1960-х років був одним з провідних акторів трупи Георгія Товстоногова; серед кращих ролей — Чацький, Тузенбах, Езоп в «Лисиці і винограді» Гільєрме Фігейредо, професор Полежаєв в «Неспокійної старості» Леоніда Михайловича Рахманова. Тут же Сергій Юрський дебютував як режисер, поставивши у 1974 році спектакль «Мольєр» по Михайлу Булгакову.
Широку популярність акторові принесли ролі Викниксора у фільмі Геннадія Полоки «Республіка ШКІД» (1966) і Остапа Бендера в «Золотому теляті» (1968) Михайла Швейцера. Виступав як читець з програмами (біля п'ятнадцяти) класичних і сучасних авторів[2].
У 1978 році Сергій Юрський переїхав до Москви і став актором, а згодом і режисером Театру імені Мосради. З 1991 року одночасно грав і ставив спектаклі на сцені театру «Школа сучасної п'єси».
Повість «Чернов», написана ним у середині 1970-х років, стала літературною основою режисерського дебюту в кіно в 1990 році («Чернов»).
З 1996 року був членом опікунської ради Свято-Філаретівського православно-християнського інституту[3].
У 2011 році став Лауреатом премії «Зірка Театрала».
Сергій Юрський був автором декількох книг з прозами та п'єс, написаних ним під псевдонімом Вацетіс[4].
Народний артист РРФСР Сергій Юрський помер рано вранці, 8 лютого 2019 року в московській лікарні[5]. Акторові було 83 роки. Донька артиста Дарина Юрська назвала причиною смерті Сергія Юрського зупинку серця[6].
У 2001 році Сергій Юрський підписав відкритого листа на захист телекомпанії НТВ[7][8]. У 2003 році був серед діячів культури й науки, які закликали російську владу зупинити війну в Чечні і перейти до процесу перемовин[9][10][11]. У 2006 році приєднався до звернення, що засуджувало примусову депортацію громадян Грузії з Росії, пов'язані з цим випадки етнічної дискримінації та загальне погіршення відносин між країнами[12]. Виступав за звільнення Григорія Паська[13][14], Максима Рєзника[15][16], Світлани Бахміної[17][18], Михайла Ходорковського[19][20][21], Платона Лебедева[20][21], Кирила Серебренникова[22][23], учасниць гурту «Pussy Riot»[24][25][26]. У 2007 році підпис Юрського з'явився під зверненням до Володимира Путіна з рекомендацією залишити свою посаду після закінчення другого терміну і під жодним приводом не залишатися очільником держави — «ні в статусі президента, ні у вигляді якогось „загальнонаціонального лідера“»[27][28], проте пізніше актор заперечував цей факт, припустивши, що хтось підписався його ім'ям[29]. Брав участь у масових акціях протесту опозиції[30][31][32]. Неодноразово підтримував ініціативи щодо захисту тварин[33][34][35]. Висловлювався за збереження Центрального будинку актора імені А. А. Яблочкіної[36] і петербурзької клінічної лікарні № 31[37], проти будівництва хмарочосу «Охта-центр»[38].
Напередодні парламентських виборів 2016 року в Росії підтримав заклик до створення коаліції між партіями «Яблуко» і «ПАРНАС» з метою порятунку Росії «від повернення до сталінізму, від націоналізму і старечого імперського синдрому, від репресій у внутрішній політиці, від тотального злодійства і нехтування права»[39][40].
Відповідаючи на питання про свої погляди в інтерв'ю 2018 року, Юрський зазначав, що ніколи не перебував у політичних рухах і вказав на різницю між «опозицією» і «позицією». За словами артиста, його позиція полягає в роботі над новими виставами, а свої відчуття і тривоги він прагне передавати художніми засобами[29].
У 2014 році Сергій Юрський назвав ставлення російської влади і суспільства до України «несподіваним і жахливим проявом національного безкультур'я», засудивши прагнення втручатися в справи сусідньої країни[41]. Коментуючи висловлювання про Крим, який нібито є «споконвічно російською землею», актор порівняв їх з гіпотетичними претензіями жителів сучасних Греції і Туреччини на великі території, що належали цим країнам у минулому[42].
Своє ставлення до дій Росії щодо України в інтерв'ю російському виданню «Зеленоград» у березні 2014 року Сергій Юрський описував так:
Це жахлива неввічливість, це жахливе порушення не тільки правил пристойності, але і того, що створює певний баланс в світі. Це інша нація — дружня, історично пов'язана з Росією, але інша. Зараз Україна — це інша країна[43].
Міністерство культури України включило Юрського до «білого списку» артистів, які підтримують територіальну цілісність країни і виступають проти агресії Росії[44][45].
- 1958 — Вулиця сповнена несподіванок — громадянин в капелюсі, епізод у будки регулювальника
- 1959 — Повість про молодят — Данило, друг Володі
- 1961 — Людина нізвідки — Дивак
- 1962 — Чорна чайка — Хосе Гієльматель, снайпер-артист бродячого цирку
- 1963 — Кріпосна акторка — князь Микита Петрович Батурін, гусар (співає Лев Морозов)
- 1965 — Часе, вперед! — Давид Маргулієс
- 1966 — Республіка ШКІД — Віктор Миколайович Сорокін (Вікмиксор), директор школи
- 1968 — Золоте теля — Остап Бендер
- 1968 — Інтервенція — маски (аристократ, спекулянт, дама і білогвардієць)
- 1969 — Король-олень — Тарталья
- 1973 — Зламана підкова — Жюль Ардан
- 1974 — Вибір мети — Оппенгеймер
- 1976 — Дервіш підриває Париж — мусьє Жордан
- 1977 — Одного прекрасного дня (Кіноальманах, ф. 2-й) — актор
- 1977 — Лев пішов з дому — злий мисливець
- 1978 — Дачний будиночок для однієї сім'ї — директор
- 1978 — Расмус-волоцюга — Ліф, злодій
- 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Іван Сергійович Груздєв
- 1979 — Маленькі трагедії — імпровізатор
- 1981 — 20 грудня — Сідней Райлі
- 1981 — Не бійся, я з тобою — поліцейський пристав
- 1982 — Шукайте жінку — метр Роше
- 1982 — Падіння Кондора — диктатор
- 1982 — Старовинний детектив — Огюст Дюпен, Слінктон
- 1984 — Виграш самотнього комерсанта — Людвіг
- 1984 — Любов і голуби — дядько Мітя
- 1984 — Казки старого чарівника — хранитель казок
- 1985 — Береги в тумані — Сідней Райлі
- 1986 — Шлях до себе — Ілля Сергійович Котов, керівник відділу НДІ, науковий керівник Крилова
- 1986 — Звіздар — Дітц
- 1987 — Кінець вічності — Гоббі Фінджі, обчислювач
- 1990 — Чернов/Chernov — Арнольд Арнольд, маестро
- 1991 — Ау! Пограбування поїзда — професор Лебедєв, геолог
- 1992 — Гравці XXI (телеспектакль)
- 1992 — Екстрасенс — майстер
- 1993 — Пістолет з глушником — Боб, американський шпигун
- 1995 — Одкровення незнайомцю — інспектор
- 1996 — Королева Марго — Рене, парфумер королеви-матері
- 1998 — Чехов і Ко
- «Письменник» — старий-письменник
- «Пасажир 1-го класу» — Крикунов, інженер
- 2000 — Охоронці пороку
- 2003 — П'ятий янгол — Яків Семенович
- 2007 — Корольов — Ціолковський
- 2008 — Не думай про білих мавп — один з авторів
- 2008 — Батьки і діти — Василь Іванович, батько Базарова
- 2009 — Півтори кімнати, або Сентиментальна подорож на батьківщину — батько Бродського
- 2009 — Природний відбір — Віктор Коробов, батько Ольги, бізнесмен
- 2011 — Фурцева — Борис Пастернак
- 2011 — Товариш Сталін — Сталін
- Заслужений артист РРФСР (1968)
- Народний артист РРФСР (1987)
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (14.03.2010) — за значний внесок у розвиток вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну творчу діяльність[46]
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (31.08.2005) — за значний внесок у розвиток театрального мистецтва й багаторічну творчу діяльність[47]
- Медаль Пушкіна (2000)
- Премія «Кінотавр» у номінації Головні призи конкурсу «Фільми для обраних» за 1991 рік
- Актеры советского кино. Вып. 6. — Л., 1970
- Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 517
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 908
- Кинословарь. Т. З. — СПб., 2001. — С. 435—437
- Юрский С. Игра в жизнь. — М., 2002.
- ↑ Десять поглядів Сергія Юрського. Оксана Денякова 30 березня, 2007 — 00:00
- ↑ «Маэстро играет на волне» — Новая газета
- ↑ Попечительский совет СФИ. Архів оригіналу за 9 липня 2009. Процитовано 8 лютого 2019. [Архівовано 2009-07-09 у Wayback Machine.]
- ↑ «К 75-летию Сергея Юрского вышла книга его литературного двойника» — РГ
- ↑ У РОСІЇ ПОМЕР АКТОР СЕРГІЙ ЮРСЬКИЙ, ВІДОМИЙ ЗА РОЛЛЮ ОСТАПА БЕНДЕРА У ФІЛЬМІ «ЗОЛОТЕ ТЕЛЯ»
- ↑ Умер знаменитый актёр Сергей Юрский. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 8 лютого 2019. [Архівовано 2019-02-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Письмо видных деятелей науки, культуры и политики в защиту НТВ. NEWSru.com. 27 березня 2001. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Приучив людей к молчанию, государство быстро входит во вкус. Новая газета. 29 березня 2001. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Остановим чеченскую войну вместе. Новая газета. 20 березня 2003. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 3 травня 2016. [Архівовано 2016-11-09 у Wayback Machine.]
- ↑ 60 известнейших деятелей культуры и науки призывают государство и народ России остановить войну в Чечне. Грани.ру. 18 березня 2003. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ В Москве прошел митинг против войны в Чечне. Коммерсантъ. 16 червня 2003. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Антигрузинская кампания Кремля: мнение российской общественности. Кавказский узел. 24 жовтня 2006. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ За Григория Пасько заступились артисты и писатели. Время новостей. 5 лютого 2002. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Григорий Пасько останется в тюрьме. NEWSru.com. 5 лютого 2002. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Басилашвили и Юрский готовы поручиться за Резника. Грани.ру. 7 березня 2008. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Андрей Шарый (21 березня 2008). Максим Резник будет дожидаться суда на свободе. Радіо «Свобода». Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ В защиту Светланы Бахминой. Новая газета. 30 жовтня 2008. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Дело об УДО Бахминой обещают передать в Москву. Справка. Открытое письмо деятелей культуры президенту России в защиту Светланы Бахминой. Грани.ру. 31 березня 2009. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Юрский, Стругацкий, Искандер и Улицкая требуют освободить Ходорковского. Грани.ру. 13 травня 2004. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ а б Сергей Юрский высказался в защиту Ходорковского. Росбалт. 28 червня 2010. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ а б Общественность просит Amnesty International признать Ходорковского и Лебедева узниками совести. Грани.ру. 14 березня 2011. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Юрский об аресте Серебренникова: это как стреножить артиста балета. РИА Новости. 23 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.
- ↑ Сергей Юрский о Серебренникове: Вижу сходство с арестом Христа. Собеседник. 30 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.
- ↑ Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot. Эхо Москвы. 27 червня 2012. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Накануне приговора Pussy Riot в их поддержку выступили Стругацкий, Юрский, Акунин и Пол Маккартни. NEWSru.com. 16 серпня 2012. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Феликс Шведовский (2012). Народный артист России Сергей Юрский: «К Церкви уже обращались по поводу „Pussy riot“ — Церковь сжала губы и обиженно говорила: „Наказывать, наказывать!“». Портал-Credo.Ru. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Письма в один конец. Деятели культуры просят Путина уйти. Грани.ру. 26 жовтня 2007. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Вячеслав Марков (27 жовтня 2007). С кем вы, мастера культуры. Труд. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ а б Денис Зинченко (5 квітня 2018). Сергей Юрский: У меня не оппозиция, а позиция. Собеседник. Процитовано 8 квітня 2018.
- ↑ Артур Соломонов (8 червня 2012). Сергей Юрский: Я выбираю протестующих, а не защитников того, что и так слишком хорошо защищено ОМОНом. Сноб. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Егор Виноградов (13 травня 2012). Сергей Юрский: Происходящее в России - это пока все-таки шоу. Deutsche Welle. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Екатерина Савина (14 травня 2012). Чисто погуляли. Газета.Ru. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Павел Полуйчик (17 квітня 2009). По личному разрешению мэра защитники животных проверили городской приют для собак. Первый канал. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Елена Новоселова, Елена Яковлева (25 січня 2010). Люди и звери. Российская газета. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Вера Копылова (5 жовтня 2012). Леонид Ярмольник: «В теме защиты животных я отделяюсь от государства». Аргументы и факты. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Антон Васецкий (15 січня 2008). Российские актеры будут бастовать. Взгляд. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Петиция в поддержку 31-й больницы Петербурга собрала 90 000 подписей (рос.). forbes.ru. 22 січня 2013. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ Вера Копылова (24 вересня 2009). Известные петербуржцы просят Медведева разобраться с «Охта-центром». Газета.Ru. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ «Такому союзу нет и не будет альтернативы». Общественные деятели, представители науки и культуры России призвали «Яблоко» и «Парнас» объединиться на выборах. Новая газета. 23 лютого 2016. Процитовано 8 квітня 2018.
- ↑ Общественные деятели призвали «Яблоко» и ПАРНАС объединиться на выборах. Московский комсомолец. 23 лютого 2016. Процитовано 8 квітня 2018.
- ↑ Юрский: Отношение России к Украине – это чудовищная невежливость и нарушение правил приличия. Гордон. 10 березня 2014. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Анна Школьная (30 липня 2014). Сергей Юрский об Украине: «То, что сейчас происходит, вызывает у меня чувство ужаса и мрака». Сьогодні. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Помер актор Сергій Юрський, який зіграв Остапа Бендера
- ↑ Настя Березина (30 липня 2015). Киев включил Макаревича и Земфиру в белый список деятелей культуры. РБК. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Сергей Юрский польщен попаданием в белый список Кириленко. Апостроф. 2 серпня 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 3 травня 2016.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 14 березня 2010 р. № 308
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 31 серпня 2005 р. № 1013[недоступне посилання з серпня 2019]
- Народились 16 березня
- Народились 1935
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли 8 лютого
- Померли 2019
- Померли в Москві
- Поховані на Троєкурівському цвинтарі
- Випускники Ленінградського театрального інституту імені Олександра Островського
- Випускники юридичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю Пушкіна
- Народні артисти РРФСР
- Заслужені артисти РРФСР
- Лауреати премії «Золота маска»
- Лауреати Царськосельської художньої премії
- Лауреати премії Уряду Росії
- Лауреати премії «Ніка»
- Випускники Російського державного інституту сценічних мистецтв
- Радянські актори
- Радянські театральні актори
- Російські актори
- Російські театральні актори
- Радянські актори озвучування
- Актори XX століття
- Актори XXI століття
- Радянські кінорежисери
- Російські кінорежисери
- Російські театральні режисери
- Радянські сценаристи
- Російські сценаристи
- Російські драматурги
- Викладачі Вищих курсів сценаристів і режисерів
- Персоналії:ВДТ імені Товстоногова
- Актори та акторки МХАТу імені Антона Чехова
- Актори та акторки театру імені Моссовєта
- Лауреати премії Президента Російської Федерації
- Діячі російської культури, що підтримали Україну