Ярунський Сергій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Я́рунський (Сергій Анатолійович Степанюк)
Сергій Ярунський.jpg
Народився 16 січня 1970(1970-01-16) (47 років)
с. Ярунь, Новоград-Волинський район, Житомирської області, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Діяльність композитор, диригент, виконавець, філософ

Сергій Я́рунський (Степанюк Сергій Анатолійович, (* 16 січня 1970, с. Ярунь, Новоград-Волинський район, Житомирська область, Українська РСР) — український композитор, диригент, виконавець-мультиінструменталіст, філософ, член Міжнародної Гільдії Музикантів (IGMID), Національної спілки композиторів України у 1997–1998 та з 2008 року, Національної Ліги Українських Композиторів з 1998 року, Асоціації діячів естрадного мистецтва України з 1999 по 2003 роки, лауреат міжнародного конкурсу молодих композиторів «Бієнале Актуальних Мистецтв України» (2004 р., м. Київ).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

В дитинстві був музичним вундеркіндом, мав гострий слух, чудову музичну пам'ять та разючий хист до імпровізації. З 9 років почав записувати музику, яку до цього (з 5 років) лише запам'ятовував, а найулюбленішою справою було «видобувати звуки зі всього, що попадало в руки». Першим вчителем музики був його батько Анатолій, в молоді роки — керівник самодіяльного духового оркестру, автор фокстротів та маршів (ноти не збереглися, бо клуб, де вони грали - згорів).

У 1984 році з відзнакою закінчив Новоград-Волинську музичну школу по класу баяна (викл. Карплюк А. В.)

У 1989 р. закінчив Житомирське музичне училище по класу баяна (викл. Савицький Л. О.) та композиції (факультатив у композитора Стецюка О. М.).

З 1989 по 1991 роки навчався в Рівненському Інституті культури (по диригуванню клас нар.артиста України Богдана Депо).

У 1989 та 1990 роках двічі їздив на консультації з питань композиції до Московської консерваторії в клас Миколи Сідєльнікова та Альберта Лємана.

У 1995 році закінчив Київську державну консерваторію (композиторський факультет, клас проф. М. Дремлюги та Я. Н. Лапинського).

В 1993 - 1997 роках входив до композиторського об'єднання "ВіССГ" (Вікторія Польова, Святослав Луньов, Сергій Ярунський, Григорій Немировський).

З 1997 року підписується псевдонімом Сергій Я́рунський, що походить від назви рідного селища.

Творчість[ред.ред. код]

Найрадикальніший представник українського музичного акціонізму кінця ХХ — початку ХХІ століть (поряд із Сергієм Зажитьком та Володимиром Рунчаком). Автор неординарних, чудернацьких творів, що створили композитору скандальну славу. Зокрема: інструментальна трилогія — Містерія-буф № 1: «мерзота»[1], «бридота»[2] та «гидота»[3] (за цей твір був виключений із Спілки композиторів України, спілчани не мали зауважень до самої музики, але дійство сприйняли як образу почуттів віруючих) — 1996 р., «Оранжерея кактусів» — камерна симфонія № 1 (1992,1994), «Метаморфози» - симфонія для ф-но № 1 (1991), «Кощуна» — симфонія № 4 для ф-но, (1995), «Кибаліон», симфонія-трансмутація для симфонічного оркестру та органа (1995), «Стриптиз-реквієм» — (1998, 2004 рр.), Містерія-буф № 2, «Вій» (2009), «Атавіза» — футуристичний квартет (2015), тощо.

Прем'єри вищеназваних творів призводили до сенсаційного ажіотажу навколо імені їх автора.

В доробку має понад 50 творів симфонічного та камерно-інструментального спрямування, переважна більшість яких мають експериментальний характер.

Автор близько 100 пісень (у тому числі і для дітей). Деякі пісні, зокрема: «Туман, туман долиною» (сл. Тараса Шевченка), «Купальський віночок» (сл. Богдана Коханевича), вже вважаються народними.

Музика до балетних постановок (співпраця із засл. артистами України: Валерієм Магітовим, Анатолієм Бурдейним, Михайлом Мотковим, балетмейстером-постановником Наталією Яковцовою, гранд-перформером Ольгою Кебас), музика до кінофільму «Я»(Романтика), за мотивами новели Миколи Хвильового. Реж. Михайло Калюжний (2008)[4].

Твори виконувались у Німеччині, Італії, Герцеговині, США, Франції, Польщі, Великій Британії, Росії, на міжнародних та всеукраїнських фестивалях: Міжнародний форум музики молодих, «Прем'єри сезону», «Київ Музик Фест», «Житомирська музична весна», фестивалях сучасного мистецтва: «Мета-Арт» (1997 р., м. Київ), «Культурні герої» (2002 р., м. Київ), «Сонячні кларнети» (2003 р., м. Коростень), всеукраїнських пісенних фестивалях: «Боромля» (1999), «Пісенний вернісаж» (2000, 2017), "Солов'їна Україна" (2017), радіо-фестивалях: «Пісня року», «Сторінками української естради» (1999-2003), тощо…

Автор близько 100 віршів, філософських есе (космологічного та анархічного змісту): «Імпровізації анархіста», «Мудрість чорта».

Філософські погляди еволюціонували від ідей панентеїзму, панпсихізму, космізму — до експериментального поєднання інструменталізму, анархізму та гілозоїзму, до відкидання «принципу кінцевості» (а відтак і Початку) як наслідку «текстового, літературного» мислення. У своєму філософському методі використовує принципи синергетики та теорії хаосу. На початку 90-х років свій напрямок називав «Космічний поліфонізм». Величезне враження призвело знайомство з філософією геніального німецького мислителя 18 століття Йоганна Гамана, англійського філософа Джорджа Берклі. Вийняткове враження справило знайомство з роботами унікального німецького мислителя Макса Штірнера та французького письменника і мислителя Маркіза де Сада. З того часу принципово відмовляється від побудови своєї філософської системи і знищує юнацький трактат «Початки філософії». Дуже прискіпливо вивчав філософію східних мислителів, зокрема: Джідду Крішнамурті, Вівекананди, Шрі Ауробіндо.

Один із яскравих сучасних критиків церкви та релігії як інституцій, що маніпулюють масовою свідомістю. Довгий час вивчав роботи критиків та творців християнства, юдаїзму, ісламу, буддизму, тощо. Особливе значення придавав апофатичній теології, вивчав фольклор, язичницькі звичаї та обряди різних народів світу. Стверджує, що бог - інструментальне поняття, «маркер» культури. Деякі новітні християнські церкви оголосили йому анафему.

Вільний художник. Багато років працює в різних творчих колективах та закладах м. Києва. Зокрема: Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв ім. Л.Утьосова, Київська муніципальна українська академія танцю імені Сержа Лифаря, канал СТБ (3-D Шоу «Барон Мюнхгаузен», «Танцюють всі» — 1, 2, 3, 4), соціальний центр «Наші діти», тощо.

Дружина Ольга Яриновська - співачка (мецо-сопрано), вокальний педагог, автор текстів до пісень, звукорежисер, засновник та художній керівник Зразкового вокального ансамблю "Намистечко".

Син Ігор Степанюк - студент Державного Університету Телекомунікацій.

Троюрідний брат Олександр Балюк — Герой України, Герой Небесної Сотні. [1] [2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Матеріал музикознавця Анатолія Починка.
  2. Андрій Мерхель. Акціонізм та його різновиди в контексті української музичної культури на межі ХХ — ХХІ століть.

Посилання[ред.ред. код]