Станіслав Гроховський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Гроховський
Народився 16 століття
Помер 1 березня 1645(1645-03-01)
Перемишль, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна  Річ Посполита
Діяльність католицький священник, католицький єпископ
Alma mater Ягеллонський університет
Посада Королівський секретар і католицький архієпископd
Конфесія католицька церква[1]
Рід Q16481740?

Станіслав Ґроховський (або Станіслав Гроховський) гербу Юноша (пол. Grochowski Stanisław; пом. 1 березня 1645) — польський шляхтич, релігійний діяч, королівський секретар. Львівський латинський архієпископ з 1634 року. Представник роду Ґроховських.

Життєпис[ред. | ред. код]

Найстарший із 6-ти синів Войцеха Ґроховського та його дружини Зофії з Монастирських гербу Пилява, внук Петра та його дружини Красіцької,[2] брат луцького та перемиського єпископа РКЦ Ахація, Миколая — королівського секретаря, Кшиштофа — бургграфа Кракова,[2] перемиського каштеляна Феліціяна,[3] львівського каштеляна Рафала Ґроховських.

Походив із Перемиської землі. Навчався у Краківській академії (нині Ягайлонський університет). 1609 року був королівським секретарем. Мав суперечку з домініканцями в Яворові. 1634 року за його сприяння збудували на місці давнішого новий Палац латинських архієпископів Львова;[4] сам Ґроховський відмовлявся відбути «інгрес» на посаду, поки не завершили коштовні роботи з оформлення фасаду палацу.[5]

Після того, як львівські ченці-домініканці викрали зі шпиталю св. Лазаря екс-домініканина Радковського, Ґроховський наклав на їхній костел і монастир інтердикт та відлучення (екскомуніку), які невдовзі скасував нунцій Маріо Філонарді. Видав у 1644 році новий інтердикт та екскомуніку на львівських домініканів; ченці виконали вимоги, тому відкликав їх. Мав процеси з львівським магістратом.[6] 1644 року за його сприяння перенесли до середини катедри біля цвинтаря ікону Матері Божої Ласкавої (потім — до новозбудованої каплиці Домагаличів).[7]

У Латинській катедрі Львова було встановлено йому пам'ятний «надгробок» зліва від головного вівтаря, усунутий під час реконструкції храму за архиєпископа Вацлава Сєраковського. Нині на цьому місці є таблиця з епітафією Сєраковському.[8]

Тіло покійного архиєпископа Ґроховського спочатку не дозволили поховати через його борги[9]: кредитори домоглись арешту. Прах померлого чекав на поховання, доки спадкоємці Ґроховського не виплатили борги[10]. Був похований у родинному гробівці в Перемишлі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Catholic-Hierarchy.orgUSA: 1990.
  2. а б Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 2014-08-11 у Wayback Machine.] — Т. II. — S. 308. (пол.)
  3. Czapliński W. Grochowski Felicjan h. Junosza (zm. ok. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIII/4. — Zeszyt 39. — S. 593. (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 72.
  5. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku… — T. 2. — S. 21. (пол.)
  6. ks. Rechowicz M. Grochowski Stanisław h. Junosza (zm. 1645)… — S. 599. (пол.)
  7. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku[недоступне посилання]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 116. (пол.)
  8. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 81. (пол.)
  9. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku… — T. 2. — S. 24. (пол.)
  10. Лемко І. Цікавинки з історії Львова… — С. 32.

Джерела[ред. | ред. код]