Правова система

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати зі Системою права — внутрішньою структурою права.

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають внаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).

В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).

У широкому значенні — позначає поняття «правова сім'я».

Риси правової системи

  1. Правова система є одним з різновидів соціальної системи.
  2. Правова система формується, як правило, у межах певної держави, хоч і у деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн.
  3. Правові системи мають різний ступінь розвитку.
  4. Правова система формується під впливом об'єктивних історичних чинників, які є унікальними для кожного суспільства та зумовлюють різноманітність правових систем.
  5. Правова система складається з різнорідних елементів.
  6. Правова система характеризується цілісністю.
  7. Правова система має відносно стійкий характер у часі.
  8. Правонаступництво — в разі зміни державних форм організації суспільства, правові системи зберігають свою сутність та основні риси.

Структура правової системи

Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.
Структуру правової системи становлять:

Взаємодія елементів правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування.

  1. інституційну — суб'єктний склад як такий, що створює систему, чинник усієї правової системи;
  2. нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктивовані та систематизовані в нормативно-правових актах;
  3. ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосвідомість і правова культура;
  4. функціональну — правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;
  5. комунікативну — інтегративні зв'язки всіх підсистем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.

Критерії класифікації правових систем

Класифікація правових систем світу здійснюється за такими критеріями:

Коли правові системи, об'єднані спільністю історичного формування, структурою права, та іншими важливими критеріями, формують сукупність,- то утворюється правова сім'я.

Загальна характеристика правових сімей

1. Романо-германська сім'я (континентальна або нормативно-акта).

Докладніше Романо-германська правова сім'я

Характерними рисами її є:

  • домінування нормативно-правового акта як джерела права (форма);
  • поділ системи права на публічне та приватне право;
  • диференціація та кодифікація галузей права;
  • нормативність права, розгляд норм права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем.

Правові системи, що належать до цієї сім'ї:

  • романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія та ін.);
  • германська група (Німеччина, Австрія та ін.);
  • скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія, Ісландія);
  • латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай та ін.);
  • східно-європейська (Росія, Білорусь, Україна).

2. Англо-американська правова сім'я (система загального права або судово-прецедентна).

Докладніше Англосаксонська правова сім'я

Ознаки:

  • Відсутність рецепції римського права.
  • Суддівський за своєю природою та змістом характер права.
  • Розвиток загального права юристами-практиками.
  • Менш абстрактний характер норм, ніж у романо-германському праві.
  • Виокремлення в англосаксонському праві прецедентного та статутного права
  • Непоширеність кодификації.

Правові системи, що належать сюди:

3. Релігійна правова сім'я:

Докладніше Релігійна правова сім'я

Характерні риси:

  • Нерозривний зв'язок з релігією.
  • Персональний характер дії права.
  • Часто не визнається принцип формальної рівності прав людини.

Правові системи, що належать до цієї сім'ї:

4. Традиційна (звичаєва) правова сім'я:

Докладніше Традиційна правова сім'я

Ознаки:

  • Домінуюче місце у системі джерел права-звичаїв і традицій, що мають, як правило, неписаний характер.
  • Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичному житті даних суспільств.
  • Законодавство та правовий прецедент не набувають певного значення як джерела права.

До неї належать — японське право, далекосхідне право, звичаєве право окремих держав Азії, Океанії, звичаєве племінне право американських індіанців та африканське звичаєве право.

5. Сім'я соціалістичних правових систем:

Докладніше Соціалістичні правові системи

До неї відносять національні правові системи сучасних Китаю, Північної Кореї, Куби.

Віддиференційовані та невіддиференційовані правові системи

Віддиференційовані правові системи — різновид правових систем, у яких право існує як відокремлене, відносно самостійне явище по відношенню до релігії, моралі, звичаю, політики, ідеології. Ці правові системи утворюють дві сім'ї: сім'ю романо-германського (континентального) права і сім'ю загального (прецедентного) права.

Невіддиференційовані правові системи — різновид правових систем, в яких існує нерозривний зв'язок права з іншими регуляторами і цінностями. Вони об'єднуються в наступні правові сім'ї: релігійна правова сім'я; традиційна правова сім'я; далекосхідна правова сім'я.[1]

Література

  1. Загальна теорія держави і права — Цвік М. В.,Петришин О. В., Авраменко Л. В. — Харків, 2009.
  2. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу. / Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.
  3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001.
  4. Вступ до теорії правових систем: Монографія/ За редакцією Зайчука О.В., Оніщенко Н.М.– К.: Юридична думка, 2006. – 430 с.
  5. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія.-К.: Ін-держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, - 2002. - С. 53 -55.
  6. Нестерович В.Ф. Органи судової влади як об’єкти лобіювання в Україні – виклик національній правовій системі / В.Ф. Нестерович // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 3. – С. 38-42.
  7. Порівняльне правознавство: Підручник/ За заг.ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003. – 270 с.
  8. Хаустова М.Г. Національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в Україні.–Х.: Право, 2008.– 160 с.
  9. Правова система України: історія, стан та перспективи: у5 т. – Т.1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України/ за Заг.ред. М.В.Цвіка, О.В.Петришина. – Х.: Право, 2008 – 728 с.
  10. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України//Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – №29. – Ст.7.

Див. також

Посилання

Література

Примітки

  1. ↑ Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). — О.: Юрид. л-ра, 2002


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Правова_система&oldid=25619196