Гойдалка (візок)
Го́йдалка, іноді також кача́лка[1] — відкритий легкий двоколісний повіз, призначений для перегонів з участю рисаків (кінних бігів). Перші качалки сконструйовані в США в 1893 р. Первісно використовувалися фермерами як легкий транспорт, зараз застосовуються для упряжних кінних перегонів. Змагання відбуваються на трьох дистанціях: 1600, 2100 та 2650 метрів. Візник повинен стежити за тим, щоб рисак не переходив у чвал: якщо він пройде цим алюром понад 90 м, він буде дискваліфікований.
Перші гойдалки мали великі колеса (у Російській імперії їх називали «американками»), надалі діаметр був дещо зменшений. У Росії американки прийшли на зміну біговим дрожкам, які використовувалися доти для рисистих бігів[2].
Виконуються гойдалки зараз з алюмінію, мають невелику вагу. Кузов відсутній, візник розміщається на сидінні, встановленому між колесами. Для запрягання використовується голобельно-посторонковий («англійський») запряг: короткі голоблі кріпляться до сіделка і слугують для спрямовування гойдалки конем, а тяга передається через посторонки. Перегонові гойдалки поділяють на дві основні категорії: традиціні симетричні й асиметричні. Асиметричні гойдалки запатентовані в 1980-х роках в Австралії. Окрім того, додатково виділяють парні гойдалки, призначені для запрягання пари коней. Серед традиційних розрізняють так звані «моторні» (з колесами, схожими на мопедні) гойдалки і «дербістки», використовувані для тренування коней, а також «призові», призначені для змагань. Легшим різновидом призової є гойдалка-«рекордистка».
Взимку для бігів замість гойдалок використовуються спеціальні бігові сани, полозами можуть обладнувати тренувальні гойдалки.
Примітки
- ↑ Б. М. Гопка, М. П. Хоменко, Н. М. Павленко. Конярство: Підручник для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації. — К. : Вища освіта, 2004. — С. 245-249. — ISBN 966-8081-19-6.
- ↑ Бега рысистые // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерела
- Focus, październik 2002.
- Władysław Kopaliński. Słownik wyrazów obcych i zwrotów obcojęzycznych. — Warszawa : PWN, 1989. — ISBN 83-214-0570-3. (пол.)
- Sallie Walrond «The Encyclopaedia of Driving», 1979 (англ.)
- Карлсен Г.Г. Глава 6. Экипажи и запряжка рысака. Экипажи для тренировки и испытании рысистых лошадей // Тренинг и испытание рысаков. — М. : Колос, 1978. (рос.)
| Особи |   | |
|---|---|---|
| Різновиди пересувного складу | ||
| Пов'язані елементи | ||
| Інше | ||