Колісниця

Реконструкція давньоримської біги

Хетська колісниця, малюнок з єгипетського рельєфу

Колісни́ця і заст. колесниця — двоколісний рухомий конями засіб пересування. Вживалася в бою в часи бронзової та залізної доби, пізніше, застарівши у військовому плані, вживались лише для подорожей, процесій, ігор. Ранні форми могли мати також чотири колеса. Критичним винаходом для створення легких бойових колісниць було колесо зі шпицями. В ті часи більшість коней не могли витримати вагу людини в бою; первісний дикий кінь мав розміри великого поні ^{[джерело?]}. Колісниці були ефективні у війні лише на доволі рівній, відкритій території. Оскільки з часом коней стали вирощувати більшими та сильнішими, колісниці поступилися кавалерії. Найперші колісниці що мали колеса зі шпицями датуються приблизно 2 тисячоліттям до Р. Х., пік їх використання у XIII ст до Р.Х (Битва під Кадешем).

Зазвичай колісниця являла собою легку платформу з віссю і двома колесами, споряджену спереду і з боків бортиками до висоти пояса. Два чи більше коней упрягалися в неї за допомогою дишля і посторонків.

У Стародавньому Римі двокінні колісниці називалися бігами, трикінні — тригами, чотирикінні — квадригами.

Перегони колісниць були популярні в Константинополі до VI ст н. е..

У сучасній війні, тактичну роль колісниці грає танк. У Першій світовій війні, перед створенням перших танків, мотоцикли з кулеметом на причепі були моторною версією колісниці, а тачанка була аналогом кінної колісниці, озброєної кулеметом.

Ранні форми

Колісниця, фрагмент штандарту з Уру

Перше зображення засобів перевезення використаних для війни — на «військовому штандарті» Уру в південному Межиріччі у 2600 до н. е. Це скоріше вози, вони мають дві осі, їх тягнуть домашні осли або онагри. Ці важкі колісниці могли використовуватися для перевезення, а не для саме битви. Шумери мали також легшу двоколісну колісницю, яку тягнули чотири онагри, але все ще з суцільними колесами. Колесо зі шпицями з'явилось у Межиріччі лише у 2 тисячолітті до н. е.

Див. також

• Чен (міра)