Turbine (1902)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескадрений міноносець «Турбіне»
Turbine
Ескадрений міноносець «Турбіне»
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу «Нембо»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Закладено 20 серпня 1899 року
Спущено на воду 21 листопада 1901 року
Введено в експлуатацію 28 серпня 1902 року
Загибель Потоплений 24 травня 1915 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 330 тонн (стандартна)
360 тонн (повна)
Довжина 63,4 м
Ширина 5,9 м
Осадка 2,1 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × вертикальні парові машини
3 × парові котли «Thornycroft»
Гвинти 2
Потужність 5 000 к.с.
Швидкість 30 вузлів
Автономність плавання 2 000 миль на швидкості 12 вузлів
Екіпаж 55
Озброєння
Артилерія 5 × 57/43-мм гармат
Торпедно-мінне озброєння 4 × 356-мм торпедні апарати

«Турбіне» (італ. Turbine) — ескадрений міноносець типу «Нембо» ВМС Італії часів Першої світової війни.

Історія створення

Ескадрений міноносець був закладений верфі «Cantieri Pattison» в Неаполі 20 серпня 1899 року. Корабель був спущений на воду 21 листопада 1901 року, вступив у стрій 28 серпня 1902 року.

Історія служби

У 1909 році корабель, як і однотипні есмінці, був модернізований. 57-мм гармати «57/43 Mod. 1887» були замінені на 76-мм «76/40 Mod. 1916 R.M». 356-мм торпедні апарати були замінені на 450-мм[1][2].

Італійсько-турецька війна

З початком італійсько-турецької війни «Турбіне» разом з однотипними «Нембо», «Бореа» і «Аквілоне» був включений до складу IV ескадри есмінців.

17 квітня корабель отримав пошкодження внаслідок зіткнення з «Нембо», але вже наступного дня зміг, разом з іншими італійськими кораблями, взяти участь у обстрілі турецьких укріплені в Дарданеллах.

У 1914-1915 роках на кораблі було встановлене обладнання для постановки 10-16 мін.

Перша світова війна

Після вступу Італії у Першу світову війну «Турбіне» разом з однотипними есмінцями «Нембо», «Есперо», «Бореа», «Аквілоне» і Espero (1905)«Есперо» був включений до складу V ескадри есмінців, яка базувалась в Таранто.

23 травня 1915 року «Аквілоне» і «Турбіне» вирушили на патрулювання поблизу Манфредонії. 24 травня Італія оголосила віну Австро-Угорщині. Австро-угорські кораблі, які перебували в Адріатичному морі, розпочали обстріл військових об'єктів на італійському узбережжі. О 4:10 «Аквілоне» помітив ворожий крейсер «Гельголанд», який обстрілював Барлетту, і атакував його. «Гельголанд» припинив обстріл міста і переніс свій вогонь на «Аквілоне»

О 4:30 «Турбіне» помітив «Гельголанд» на відстані 9 000 м і атакував його. «Гельголанд» почав обстрілювати «Турбіне», і «Аквілоне» зміг відступити. Оскільки «Турбіне» був меншим і слабше озброєним, він, користуючись перевагою у швидкості, почав відходити.

У цей час підійшли австро-угорські есмінці «Чепель» і «Татра». Вони були більшими, швидшими і краще озброєними. О 5;48 вони відкрили вогонь по італійському кораблю, завдавши йому пошкоджень та поранивши декількох членів екіпажу, в тому числі й капітана Б'янкі. «Турбіне» відкрив вогонь у відповідь, пошкодивши щоглу на «Чепелі» і поранивши декількох моряків.

У цей час з іншого боку підійшов есмінець «ЛІка», який о 6:30 відкрив вогонь. В «Турбіне» спочатку влучив 70-мм снаряд, який пошкодив носовий котел, а згодом 102-мм снаряд, який пошкодив кормовий котел. Був пошкоджений капітанський місток, корабель втратив хід. Ворожі кораблі підійшли на відстань 1000 м, припинили вогонь і наказали екіпажу покинути корабель. Відкривши кінгстони, екіпаж спустив рятувальні шлюпки. Капітан корабля знищив секретні документи і останнім залишив борт корабля. Палаючий «Турбіне» затонув о 6:51.

З 53 членів екіпажу 10 чоловік загинули, 32 підібрали австро-угорські кораблі, 8 врятував допоміжний крейсер «Чітта ді Сіракуза».

Література

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)

Посилання

Примітки

  1. Nembo destroyers (1902 - 1905) - Regia Marina (Italy)
  2. Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 67-69-97-151-154.