Грушівка (Первомайський район)
| село Грушівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Первомайський район |
| Рада | Грушівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA48080130040091020 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1683 |
| Населення | 1150 |
| Площа | 0,002 км² |
| Поштовий індекс | 55225 |
| Телефонний код | +380 5161 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°01′20″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 48.02222° пн. ш. 30.94000° сх. д.Координати: 48°01′20″ пн. ш. 30°56′24″ сх. д. / 48.02222° пн. ш. 30.94000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
97 м |
| Водойми | Буг |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 55225, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Грушівка, вул. Центральна, 60 |
| Карта | |
  Грушівка | |
 Грушівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гру́шівка — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області. Населення становить 1150 осіб. Орган місцевого самоврядування — Грушівська сільська рада. Село розташоване на правому березі Південного Буга, за 7 км на схід від міста Первомайськ і залізничної станції Первомайськ-на-Бузі.
Історія села
На острові, розташованому проти Грушівки, виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.) і скіфського часу (V — І ст. до н. е.), розкопані залишки житла і поховання Черняхівської культури (II—VI в н. е.), знайдені римські монети I—II ст. н. ери.
Село виникло між 1750—1766 роками вздовж правого берега річки Південний Буг і спочатку носило назву Гидирим. У 1792 році воно під цією назвою було передано царським урядом сенаторові М. Комбурлею. На початку ХІХ сторіччя село купив поміщик В. Корбе. Приблизно у той же час весняною повінню було змито майже всі хати в селі. Місцеві селяни побудувались на новому, трохи вищому місці, де росло багато диких груш. Саме від цього пішла сучасна назва села.
У 1918 році в селі розпочалась радянська окупація.
Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 216 жителів села[1].
З початком німецько-радянської війни 356 мешканців села пішли на фронт, з них 117 — загинули. 200 сільчан нагороджені орденами й медалями.
За часів СРСР у селі містилась виробнича бригада № 3 колгоспу імені В. І. Леніна.
Економіка села
У Грушівці обробляється 1863 га сільськогосподарських угідь, з них 1600 га орних, у тому числі 325 га поливних, земель. Виробничий напрям — вирощування зернових культур. Розвинене тваринництво. У 1978 р. у Грушівці збудований свиновідгодовувальний комплекс на 8 тис. голів.
За трудові досягнення 45 передовиків удостоєні урядових нагород, у тому числі ордени Леніна — тракторист Н. І. Багнюк, ордени Трудового Червоного Прапора — бригадир рільничої бригади М. Т. Багнюк, трактористи І. М. Коваленко, Н. Д. Малохатько і А. Т. Меркаленко. Пташниця О. В. Топалова обиралась депутатом Верховної Ради УРСР 7-го скликання.
Освіта та культура
У селі є дев'ятирічна школа (14 учителів і 92 учні), клуб із залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,2 тис. екземплярів. До послуг сільських трудівників — фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий сад на 35 місць, три магазини, відділення Укрпошти.
Пам'ятники
У Грушівці споруджено пам'ятники радянським воїнам, що загинули при звільненні села у 1944 році (1962 р.) і односельцям, загиблим в роки війни (1963 р.).
Відомі люди
- Власенко Дмитро Леонідович (1982—2021) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- ↑ Грушівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
Література
- «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981, стор. 617.
- Скальковський А. О. «История Новой-Сечи, или Последнего Коша Запорожского (в 3-х частях)», вид. 2, част. 1 — Одеська міська друкарня, 1846, стор. 66-68
- Янко М. Т. «Топонімічний словник-довідник Української РСР» — К.: Радянська школа, 1973, стор. 45.
