Синюхин Брід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Синюхин Брід
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Первомайський
Рада/громада Синюхино-Брідська сільська рада
Код КОАТУУ 4825486301
Облікова картка Синюхин Брід 
Основні дані
Засноване 1755
Населення 1708
Площа 0,003 км²
Поштовий індекс 55243
Телефонний код +380 5161
Географічні дані
Географічні координати 48°08′45″ пн. ш. 30°49′15″ сх. д. / 48.14583° пн. ш. 30.82083° сх. д. / 48.14583; 30.82083Координати: 48°08′45″ пн. ш. 30°49′15″ сх. д. / 48.14583° пн. ш. 30.82083° сх. д. / 48.14583; 30.82083
Середня висота
над рівнем моря
99 м
Водойми р. Синюха
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Підгородна
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 55243, с. Синюхин Брід, вул. Жовтнева, 14, тел. 6-41-41
Карта
Синюхин Брід is located in Україна
Синюхин Брід
Синюхин Брід
Синюхин Брід is located in Миколаївська область
Синюхин Брід
Синюхин Брід

Синюхин Брід — село в Україні, в Первомайському районі Миколаївської області. Орган місцевого самоврядування — Синюхино-Брідська сільська рада.

Населення становить 1708 осіб.

Село розташоване на лівому березі річки Синюхи, за 15 км на північ від міста Первомайська і за 5 км від вузлової залізничної станції Підгородна.

Археологічні розвідки[ред.ред. код]

У села виявлені залишки поселення епохи неоліту, міді і бронзи (V, IV і II тисячоліття до н. ери).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Населений пункт заснований в середині XVIII ст. За часів Запорізької Січі через річку Синюху тут був брід, звідси — назва села.

1859 року у селі південних мешканців Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 1362 особи (695 чоловічої статі та 667 — жіночої), налічувалось 284 дворових господарства, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Вільшанської волості мешкало 2014 осіб, налічувалось 331 дворове господарство, існували православна церква й школа[2].

За даними 1894 року у селі мешкало 3157 осіб (1558 чоловічої статі та 1599 — жіночої), налічувалось 574 дворових господарств, існували православна церква, земська школа на 57 учнів (45 хлопчиків й 12 дівчаток), церковнопарафіяльна школа на 14 учнів (10 хлопчики й 4 дівчаток), водяний млин, 8 лавок, базари відбувались 26 днів на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3288 осіб (1611 чоловічої статі та 1677 — жіночої), з яких 3187 — православної віри[4].

Під час Німецько-радянської війни 540 жителів села билися з ворогом, 327 з них загинули, 57 — нагороджені орденами і медалями. У 1967 р. в центрі села споруджений пам'ятник воїнам 5-го гвардійського Червонопрапорного Донського козацького кавалерійського корпусу, полеглим у бою за звільнення Синюхина Броду від німецько-нацистських загарбників.

Економіка села[ред.ред. код]

На території села обробляється 5960 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5498 га орних земель. 360 га зрошується. Тут вирощують озиму пшеницю, овес, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк і овочі; розвинене тваринництво. Підсобні підприємства — млин, олійниця.

За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва 34 трудівники села удостоєні урядових нагород, в тому числі орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора — начальник механізованого загону В. В. Перков. У 1967 р. за ударну працю на збиранні врожаю в Монгольській Народній Республіці він нагороджений Почесною грамотою Ради Міністрів МНР. Орденів Леніна і Жовтневої Революції удостоєний тракторист І. Т. Льоховий; орденів Леніна і «Знак Пошани» — комбайнери А. І. Розмарица і Б. І. Пушкаш; орденів Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора — бригадир комплексної бригади П. П. Кравець, він нагороджений також срібною медаллю ВДНГ СРСР. Кавалером ордену Жовтневої Революції є ланковий колгоспників-будівельників П. В. Каратєєв.

Освіта і культура[ред.ред. код]

У Синюхином Броді працює середня школа (33 учителі і 464 учнів). Учитель Б. П. Мельничук — ветеран Другої Світової війни, кавалер двох орденів Червоної Зірки і ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня за успіхи в навчанні і вихованні підростаючого покоління удостоєний ордену Леніна. У селі є будинок культури із залом на 550 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 20 тис. екземплярів, дільнична лікарня на 50 ліжок (25 медпрацівників, в тому числі три лікарі), аптека, дитячий сад на 70 місць. До послуг синюхобридців — шість магазинів, швацька майстерня, відділення Укрпошти та Ощадбанку України, АТС на 50 номерів.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1793)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 3025)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-259)