Янош Гуньяді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Янош Гуньяді
угор. Hunyadi János
Народився1407[1][2][3]
Гунедоара, Угорське королівство
Помер11 серпня 1456[1]
Земун, Угорське королівство
·чума
ПохованняСобор Архангела Михаїла (Алба-Юлія)
Країна Угорщина
Діяльністькондотьєр, політик
Знання моврумунська
УчасникБитва під Варною (1444), Битва на Косовому полі, Battle of Hermannstadtd, Battle of Kunovicad, Battle of Zlaticad, Облога Белграда (1456) і Battle of Nišd
Роки активності14281456
Титулграф[d]
ПосадаVoivode of Transylvaniad і Regent of Hungaryd
Військове званнягенерал-капітан
Партіяполітик до появи політичних партійd
Конфесіякатолицтво
РідХуньядіd
Батькоknight Voicu ('Vajk', László) Huniadi, lord of Hunedoara (Huniada)d[4]
МатиElizabeth Morzsinay de Marsinad
РодичіМихай Сіладі і Ladislaus Szilágyid
Брати, сестриN. Hunyadid
У шлюбі зЕржбет Сіладьїd
ДітиМатяш Корвін, Ладіслав Хуньяді і NN[d][4]
Автограф

Янош Гуняді,[5] або Гуньяді[6](лат. Ioannes Corvinus, угор. Hunyadi János, рум. Iancu de Hunedoara; 1387(1387)  за іншими даними 1407 — 11 серпня 1456) — угорський військовий і політичний діяч, воєвода Трансільванії, генерал і регент угорського королівства (14461453 роки). Його син Матвій Корвін був коронований угорським королем.

Біографія

Янош Гуняді народився на території сучасної румунської області Олтенія в угорській дворянській родині волоського походження. Він поступив на службу до імператора Священної Римської імперії і короля Угорщини Сигізмунда І Люксембурга. За військові заслуги імператор дарував йому володіння в прикордонній провінції з Османською імперією.

Після смерті Сигізмунда I Люксембурга і його спадкоємця Альбрехта ІІ Габсбурга Янош Гуняді надав підтримку польському королю Владиславу III Варненчику проти малолітнього сина Альбрехта II Ладислава (Ласло V) і допоміг йому зайняти угорський трон. Як подяка Владислава ІІІ, Янош Гуняді став неофіційним правителем Угорщини. У 14411442 роках Гуняді завдав великі поразки османським військам на територіях Угорщини та Болгарії.

Замок Гуняді в Трансильванії

У 1444 османи попросили миру біля Сегеда. Гуняді згодився, але дізнавшись, що венеціанські кораблі заволоділи протоками Босфор і Дарданели і тим самим перекрили відступ для султана, вирішив почати новий наступ на османів. Виявивши біля Варни, що армія османів перевищує його в чотири рази, а венеціанці так не можуть допомогти, йому нічого не залишалося робити, як прийняти нерівний бій, в якому загинув король Владислав ІІІ. Гуняді із залишками армії втік назад до Угорщини.

1445 року на з'їзді представників вищої угорської аристократії Гуняді обрали князем Трансільванії, а в 1446 регентом Угорщини від імені малолітнього короля Ласло V. Того ж року став баном Хорватії.

У 1448 році, отримавши золотий ланцюжок від папи, він повернувся на поле битви, проте програв османам у битві на Косовому полі через зраду сербського князя.

У 1450 році Янош Гуняді прибув до Пожоні, де почав переговори з імператором Фрідріхом III про звільнення короля Ласло V, якого той помістив у себе бранцем, однак переговори виявилися безрезультатними.

1453 року упав Константинополь, стало ясно, що наступну кампанію османи проведуть проти Угорщини. Янош Гуняді зібрав армію, щоб зупинити османів. У 1454 він змусив султана Мехмеда II зняти облогу Смедерева, в 1456 році під Белградом тимчасово зупинив просування османів, але невдовзі помер під час епідемії чуми.

Вшанування в Україні

Іменем Яноша Гуняді названа одна з вулиць у місті Берегово Закарпатської області [7]

Див. також

Примітки

Література

  • Мартинов А. Ю. Гуньяді Янош // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 255. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Held, Joseph (1985). Hunyadi: Legend and Reality. Columbia University Press. ISBN 0880330701. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка) (англ.)
  • Muresanu, Camil (Trans. by Laura Treptow) (2000). John Hunyadi: Defender of Christendom. Center for Romanian Studies. ISBN 9739432182. (англ.)