Орв'яниця
село Орв'яниця | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Рівненська область |
Район | Сарненський район |
Громада | Дубровицька міська громада |
Облікова картка | с Орв'яниця |
Основні дані | |
Засноване | 1769[2] |
Населення | 1945 (01.01.2011)[1] |
Площа | 2,19 км²[2] |
Густота населення | 914,16[2] осіб/км² |
Поштовий індекс | 34163[2] |
Телефонний код | +380 3658[2] |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°29′51″ пн. ш. 26°32′31″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
149[джерело?] м |
Водойми | річка Горинь[2] |
Місцева влада | |
Адреса ради | 34161, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Соломіївка, вул. Центральна, 9[2] |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Орв'я́ниця — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області.[2] До 2020 підпорядковувалося Соломіївській сільській раді.[2] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[3]
Населення становить 1945 осіб (2011).[1] Розташоване над річкою Горинь,[4] за 130 км від Рівного.[4]
Назва
Назва поселення є одним із свідчень про розвиток сільського господарства на території Рівненщини, оскільки слово орива означає «виоране поле», «землю яку можна обробляти».[5] Польською мовою згадується як Orwianica,[6] російською — як Орвяница.[7]
Географія
Розташоване над річкою Горинь[4] (на її лівому березі), на півдні Дубровицької міської громади,[5] за 130 км від Рівного.[4]
Площа села — 2,19 км².[2] Поблизу села — річка Горинь.[2] Станом на 2017 рік згідно з дослідженням антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину екологічна ситуація в селі характеризувалася як «передкризова».[8]
Історія
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5d/Dubrovytsia%2C_1826%E2%80%941840%2C_map.jpg/250px-Dubrovytsia%2C_1826%E2%80%941840%2C_map.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/36/Orvianytsia%2C_1866%E2%80%941887%2C_map.png/250px-Orvianytsia%2C_1866%E2%80%941887%2C_map.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Orvianytsia%2C_1917%2C_map.jpg/250px-Orvianytsia%2C_1917%2C_map.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/52/Orvianytsia%2C_1910%E2%80%941916%2C_map.jpg/250px-Orvianytsia%2C_1910%E2%80%941916%2C_map.jpg)
Засноване в 1769 році.[2] До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[7] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[9][10]
У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[11] У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[6] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[12] У 1936 році входило до однойменної громади.[13]
З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[14] У 1947 році село Орвяниця підпорядковувалося Орвяницькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[15]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 5][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,15 Кі/км² (137Cs + 134Cs ), молока — 3,59 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,37 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 122 мбер, з якої: зовнішнього — 28 мбер, загальна від радіонуклідів — 94 мбер (з них Cs — 83 мбер).[19]
Населення
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1897[20] | 1016 | — |
1906[7] | 1167 | +14.9% |
1921[6] | 1457 | +24.9% |
1989[21] | 2041 | +40.1% |
1993[19] | 2030 | −0.5% |
2001[22] | 1996 | −1.7% |
2011[1] | 1945 | −2.6% |
2017[23] | 1859 | −4.4% |
Динаміка населення |
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1945 осіб.[1] Густота населення — 914,16 особи/км².[2]
Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 138 домів та 726 жителів.[4]
За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1016 осіб, з них: 495 чоловіків та 521 жінка; 983 православні.[20] Станом на 1906 рік у селі було 220 дворів та мешкало 1167 осіб.[7]
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 248 будинків та 1457 мешканців, з них: 730 чоловіків та 727 жінок; 1413 православних, 34 юдеї та 10 римо-католиків; 1419 українців (русинів), 28 євреїв та 10 поляків.[6]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2041 особа, з яких 967 чоловіків та 1074 жінки.[21] На кінець 1993 року в селі мешкало 2030 жителів, з них 667 — дітей.[19]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1996 осіб.[22]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[24]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,35 % |
російська | 0,30 % |
вірменська | 0,25 % |
білоруська | 0,10 % |
Вікова і статева структура
Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[25]
Вік | Чоловіків | Жінок | Разом |
---|---|---|---|
0-17 | 211 | 208 | 419 |
18-39 | 307 | 278 | 585 |
40-59 | 278 | 273 | 551 |
60+ | 189 | 201 | 390 |
Разом | 985 | 960 | 1945 |
Соціально-економічні показники
Працездатне населення | Непрацездатне населення | Все населення | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 1945 | ||||||
ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
563 | 29 | 579 | 30 | 1142 | 59 | 192 | 9 | 197 | 10 | 389 | 21 |
Зайняті | Безробітні | Все населення | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 1945 | ||||||
ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
21 | 4 | 52 | 10 | 73 | 13 | 131 | 24 | 103 | 19 | 234 | 42 |
Дорослі | Діти | Пенсіонери | Інваліди Німецько-радянської війни | Учасники бойових дій | Інваліди всіх груп і категорій | Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому | Неповні сім'ї | Діти з неповних сімей | Багатодітні сім'ї | Діти з багатодітних сімей | Діти-інваліди | Діти-сироти | Одинокі багатодітні матері |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1496 | 426 | 633 | - | - | 140 | 14 | 3 | 8 | 30 | 96 | - | 4 | 5 |
Політика
Органи влади
Місцеві органи влади представлені Соломіївською сільською радою.[2]
Вибори
Село входить до виборчого округу № 155.[29] У селі розташована виборча дільниця № 560289.[29] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1496 осіб.[1]
Культура
У селі працює Орв'яницький сільський будинок культури на 130 місць.[30] Діє Орв'яницька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 24 577 книг та яка має 30 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 830 осіб.[31]
В Орв'яниці серед низки інших сіл було поширеним виготовлення серпанкових тканин.[32][33]
У селі зафіксована унікальний термін «заігрини» як назви дошлюбної традиції. Саме слово «заігрини» означає початок шлюбного дійства.[34]
Для Орв'яниці, як і для багатьох інших сіл Правобережного Полісся, характерні особливі народні уявлення про лелеку (буська), які досліджувалися науковцями.[35]
Релігія
У селі діє православна Свято-Троїцька церква.[36][37] 17 лютого 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно прийняла рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України (у попередньму опитуванні за перехід до ПЦУ проголосували 866 жителів села, 6 — проти).[37][38]
Список конфесійних громад станом на 2011 рік:
Назва громади | Релігійна організація | Дата реєстрації | Орієнтовна кількість парафіян | Тип ритуальної будівлі | Джерела | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Релігійна громада Свято-Троїцької парафії | ПЦУ[38] | 25 вересня 1991 | 100 | Церква | [39] | ||||||
Релігійна громада ЄХБ | ЄХБ | 27 лютого 1995 | 40 | Молитовний будинок | [39] | ||||||
— православні, — протестантські. |
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Ровенського повіту,[40] а в 1840-х роках та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Святого Миколая містечка Домбровиця Домбровицької волості.[41]
Освіта
У селі діє Орв'яницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені.[42] У 2011 році в ній навчалося 335 учнів (із 625 розрахованих) та викладало 36 учителів.[42]
Дошкільна освіта представлена дитячим садком "Орв"яницький дошкільний навчальний заклад «Казка»", у якому станом на 2011 рік навчалося 62 дитини і працювало 8 учителів та вихователів.[43]
Спорт
Цей розділ не містить посилань на джерела. (жовтень 2019) |
ФК «Старт»
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/79/%D0%A4%D0%9A_%22%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%82%22_03_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F_2016_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.jpg/220px-%D0%A4%D0%9A_%22%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%82%22_03_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F_2016_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.jpg)
В селі діє футбольний клуб «Старт», заснований у 1980 році. Головним тренером станом на 2016 рік є Василь Мельник. До 1980 року місцева футбольна команда носила назву «Горинь».
Досягнення та нагороди
Чемпіонат Дубровицького району з футболу
Кубок Дубровицького району з футболу
Суперкубок Дубровицького району з футболу
Кубок «Пролісок»
Інфраструктура
У селі наявний сквер площею 500 м².[44] Наявне відділення поштового зв'язку.[45]
Особистості
Відомі мешканці
- Коростель Василь Йосиповича (1935—?) — мотогонщик, мотобольний ентузіаст на Рівненщині.[46][47]
- Красько Філімон Мусійович (нар. 1923) — ветеран німецько-радянської війни[48]. Призваний на фронт у 1944 році, служив у 113 дивізії І фронту, був тричі поранений. Нагороджений орденами і медалями: «Орден Слави», медаль «За відвагу», медаль «За взяття Кенігсберга», орден «Перемога», орден «За мужність».
- Чишко Віталій Сергійович (1951—2003) — історик, етнограф, організатор науки, фундатор сучасних методологічних засад української біографістики, ініціатор створення та перший директор Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, президент Українського біографічного товариства.[49]
Примітки
Коментарі
- ↑ рос. [деревня] Орваница, 55 дворів.
- ↑ рос. Орваница, 60 дворів.
- ↑ нім. Orwianica, 137 дворів.
- ↑ рос. Орваница, 137 дворів.
- ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[17]
Джерела
- ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Орв'яниця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ а б в г д Орв'яниця // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 183.
- ↑ а б Яроменко О. В. Соціально-економічна зумовленість назв населених пунктів Рівненщини / О. В. Яроменко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. — Луцьк, 2009. — № 8. — С. 113–116.
- ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59.
{{cite book}}
: Недійсний|nopp=n
(довідка) (пол.) - ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 204. (рос.)
- ↑ Легкий, В. В.; Ковалевський, С. Б. (30 листопада 2017). ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ ВНАСЛІДОК НЕСАНКЦІОНОВАНОГО ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477.
- ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
- ↑ Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
- ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
- ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649 (пол.)
- ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
- ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
- ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
- ↑ а б Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 25.
- ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
- ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
- ↑ Локшук, І. М. (2014). Осередки традиційного художнього ткацтва рівненського Полісся кінця ХІХ — початку ХХІ століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура (7): 26. ISSN 1993-6400.
- ↑ Чий серпанок? Коли вирішать, запросять ЮНЕСКО. https://rivnepost.rv.ua/ (укр.). Рівне вечірнє. 24.09.2015. Процитовано 17.02.2019.
- ↑ Несен, Ірина (29.09.2016). ВЕСІЛЬНИЙ РИТУАЛ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ: ТРАДИЦІЙНА СТРУКТУРА ТА РЕЛІКТОВІ ФОРМИ (середина ХІХ–ХХ ст.). Вісник Львівського університету. Серія історична (укр.). 0 (43): 294. Процитовано 17.02.2019.
- ↑ Несен, І. (2008). Лелека в народних уявленнях Правобережного Полісся. Сіверянський літопис (укр.) (5): 121—127. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – СЛУЖІННЯ БОГУ І ЛЮДЯМ!. Моє полісся (ua) . Процитовано 17.02.2019.
- ↑ а б На Рівненщині ще п'ять громад УПЦ МП сьогодні перейшли до ПЦУ | Рівненські новини. www.rivnenews.com.ua. Рівненські новини. 17.02.2019. Процитовано 17.02.2019.
- ↑ а б Перша у Дубровицькому районі: як громади переходили до ПЦУ у цю неділю - UA: РІВНЕ. rv.suspilne.media. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011.
- ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65.
- ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 427.
- ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.
- ↑ 26 серпня запрошуємо на мотобол!. polissya.net. Арт-медіа Полісся. Процитовано 17.02.2019.
- ↑ . Новини - Газета. https://rivnepost.rv.ua/ (укр.). Рівне вечірнє. 17.08.2012. Процитовано 17.02.2019.
- ↑ Ліки від самотності. www.golos.com.ua (укр.). Голос України. Процитовано 17.02.2019.
- ↑ ЧИШКО ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ. resource.history.org.ua. Інститут історії України НАН України. Процитовано 17.02.2019.
Книги
Офіційні дані та нормативно-правові акти
- Паспорт Дубровицького району (станом на 1 січня 2011 року) (doc). Дубровицька районна рада. Архів оригіналу за 10 лютий 2015. Процитовано 16 жовтня 2019.
Мапи
- Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Література
- Цинкаловський О. Орвяниця // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 183.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орв'яниця
- с. Орв'яниця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Сайт села Орв'яниця
- Сайт с. Орв'яниця — Наш Футбол
|
|