Курськ (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Курськ

Москва — Харків
Льгов — Курськ — Воронеж
Московська залізниця
Курськ

Залізничний вокзал та платформи станції Курськ
Залізничний вокзал та платформи станції Курськ
Залізничний вокзал та платформи станції Курськ
51°45′01″ пн. ш. 36°13′42″ сх. д. / 51.75028° пн. ш. 36.22833° сх. д. / 51.75028; 36.22833Координати: 51°45′01″ пн. ш. 36°13′42″ сх. д. / 51.75028° пн. ш. 36.22833° сх. д. / 51.75028; 36.22833
Рік відкриття 1868 (156 років)
Попередня назва Ямська — до 1934 року,
Курськ-Головний — з 1934 року
Тип вузлова
Колій ≈30
Платформ 6
Тип платформ(и) 1 висока бічна,
1 бічна низька (вантажна),
3 острівні низькі,
1 тупикова низька
Форма платформи прямі з вигином в районі платформи № 6
Довжина платформи, м 800 м
Архітектори вокзалу І. Г. Явейн
Вулиця Привокзальна площа, 1
Пересадка на Т: № 2, 4;
А № 6, 45, 60, 77, 78, 80, 90, 92, 94;
 МТ: № 208, 210, 220, 246, 264, 269
Відстань до Києва, км 473 (через ст. Ворожба)
Відстань до Москви, км 537
Відстань до Орла, км 154
Відстань до Харкова, км 244
Код станції 208201 ?
Код «Експрес-3» 2000150 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе
Мапа
Курськ. Карта розташування: Курська область
Курськ
Курськ
Курськ на Вікісховищі

Курськ — вузлова сортувальна вантажно-пасажирська залізнична станція Московської залізниці в місті Курськ. Входить до Орловсько-Курського центру організації роботи залізничних станцій ДЦС-5 Московської дирекції управління рухом. За основним застосування є дільничною станцією, за обсягом роботи віднесена до 1-го класу[1]. Розташована на перетині залізничної магістралі Москва — Харків і лінії Київ — Льгов — Курськ — Воронеж і здійснює пасажирські перевезення, а також виконує функції як вантажної так і сортувальної станції.

Станція є передатною між Московською і Південно-Східної залізницями. Кордон проходить південніше станції, лінія на південь відноситься до Бєлгородського регіону Південно-Східної залізниці. Лінії на північ (Московський напрямок), на захід — Льговський напрямок і на схід — Воронізький напрямок (на Охочевку, Мармижі, Касторну) підпорядкові Московській залізниці.

Історія

Будівництво залізниці Москва — Курськ було розпочато у 1866 році і завершено 7 вересня 1868 року.

Для здешевлення і прискорення будівництва залізнична станція розташовувалася в приміській Ямській слободі (історичний район Курська), в трьох верстах (≈ 3,2 км) від Курська. Рух Московсько-Курською залізницею було відкрито 30 вересня 1868 року, коли імператор Олександр II, повертаючись з Криму спеціальним поїздом вирушив з Курська до Москви. 14 листопада 1868 року було відкрито рух на ділянці Курськ — Ворожба (165 верст), 17 грудня 1868 року — Ворожба — Бровари (250 верст)[2].

1869 року була завершена споруда залізничного вокзалу, а залізниця була подовжена до Бєлгорода та Харкова (ділянка Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці).

1872 року курська влада ухвалила рішення про будівництво додаткової залізничної гілки у центральну частину міста. Будівництво відгалуження почалося у 1874 році, а закінчилося 6 червня 1878 року, коли на вулиці Херсонській (нині — вул. Дзержинського) була урочисто відкрита пасажирська і товарна станція Курськ-Гілка (Курськ II) і відкрито рух Курською міською гілкою.

Курськ був одним з небагатьох міст, в якому існувало внутрішньоміське залізничне сполучення. Вокзал на міській гілці називався Курським, а вокзал станції Курськ I отримав назву Ямський. Крім лінії Ямський вокзал — Курськ, незабаром була прокладена залізниця до Московських воріт, на Московську вулицю і до Стрілецької слободи.

1893 року завершено будівництво залізниці Курськ — Вороніж. Управління утвореної у 1895 році Московсько-Києво-Воронезької залізниці знаходилося в Курську, неподалік від внутрішньоміської станції Курська.

1934 року, після утворення Курської області, Ямський вокзал був перейменований на Курськ-Головний, а міська станція припинила приймати пасажирів і стала виключно товарною. У 1968 році міська залізнична гілка була розібрана.

Влітку 1943 року, під час Другої світової війни стару будівлю вокзалу було зруйновано німецькою авіацією.

Магістраль Москва — Курськ була електрифікована у 1959 році, роком пізніше електрифікована ділянка Курськ — Бєлгород.

2627 вересня 1968 року на Привокзальній площі двоє солдатів-дезертирів відкрили стрілянину, в результаті якої загинули 14 осіб, а 17 осіб були поранені[3].

Впродовж 19881995 років була проведена реконструкція внутрішніх інтер'єрів Курського залізничного вокзалу, споруджені подовжені платформи, розраховані на прийом потягів складом з 32 пасажирських вагонів, подовжений підземний перехід до двох нових платформ.

2009 року локомотивне депо ТЧ-29 було реорганізовано. Було створено 2 структурних підрозділи: ремонтне локомотивне депо «Курськ» і експлуатаційне депо «Курськ-Сортувальний».

Вокзал

Сучасний залізничний вокзал станції Курськ був відкритий 12 серпня 1952 року. Архітектор вокзалу — Ігор Явейн, засновник кафедри архітектури в Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту і автор значних праць з архітектури вокзалів. Вокзал станції Курськ є пам'ятник залізничникам — учасникам битви на Курській дузі.

Будівництво вокзалу здійснювалося будівельно-відновлювальних управлінням № 4 (БВУ-4). Щодо залізничних колій вокзал розташований поздовжньо. Зовнішні стіни облицьовані штукатуркою червоного кольору з білокам'яними вставками. Будівля прикрашена фігурами робітників і солдат. На стіні, яка звернена до залізничних колій, встановлені меморіальні дошки.

Вокзал містить центральний круглий вестибюль і 4 бічних зали: два касових, ресторан і залу очікування.

У залі чекання встановлена скульптура воїна, а стіни прикрашені барельєфом «Курська битва». На підземному ярусі вокзалу розташовані приміські каси, багажне відділення, камери зберігання та тунелі до пасажирських платформ.

Інфраструктура

Пасажирську частину станції складають залізничний вокзал і 5 платформ. Платформа № 1 — висока, з пониженням у південній стороні вокзалу. Вихід на першу платформу здійснюється безпосередньо з будівлі вокзалу. У місці зниження першої платформи розташована додаткова приміська залізнична каса і тупикова платформа № 6, яка призначена для приміських поїздів Бєлгородського і Льговського напрямків. Друга, третя і четверта платформи — острівні низькі, використовуються як для потягів приміського сполучення, так і для потягів далекого прямування[4].

Вихід на платформи з будівлі вокзалу здійснюється через підземні пішохідні переходи. У вантажній частині станції знаходиться бічна низька платформа. Перехід між платформами та вихід у місто здійснюється через перехідний міст, який розташований поруч з платформою № 6.

На території локомотивного депо розташований Музей історії підприємства, на вічну стоянку встановлений паровоз ЕМ-728-73 з нагоди бойових та трудових подвигів курських залізничників.

На станції розташовані експлуатаційне депо ТЧЕ-29 «Курськ-Сортувальний» та ремонтне локомотивне депо ТЧР-30 «Курськ».

Комерційні операції, що виконуються на станції

  • Продаж пасажирських квитків.
  • Прийом та видача багажу.
  • Прийом та видача вагонних відправок вантажів на відкритих майданчиках.
  • Прийом та видача вагонних і дрібних відправок на під'їзних шляхах.

Пасажирське сполучення

На станції зупиняються поїзда далекого прямування, що з'єднують такі міста, як Бєлгород, Валуйки, Владикавказ, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Льгов, Москва, Орел, Полтава, Санкт-Петербург, Харків. У деяких поїздів у Курську здійснюється зміна локомотивної тяги.

У літню пору також призначаються додаткові поїзди до Адлера, Анапи.

Через станцію Курськ прямують наступні поїзди далекого сполучення:

Перевізник Дистанція Розклад руху
Російські залізниці Далеке сполучення
ТрансКласСервіс
Укрзалізниця
Центральна приміська пасажирська компанія Межрегіональне та приміське сполучення
Приміська пасажирська компанія «Чорнозем'є»
Маршрут сполучення Зупинки Протяжність Час в дорозі Тип поїзда Кількість вагонів
Міжрегіональний швидкісний рух
Москва-Курська
Курськ Серпухов, Тула I-Курська, Скуратове, Мценськ, Орел, Зміївка, Глазунівка, Понирі, Золотухине 537 км 05 год. 35 хв. «Ластівка» 10

Приміське сполучення Бєлгородський напрямок обслуговується приміськими електропоїздами серій ЕР2К, ЕД4, ЕД4М і локомотивними бригадами приписки локомотивного депо Бєлгород, Орловський напрямок обслуговується приміськими електропоїздами серій ЕР2, ЕР2К приписки моторвагонного депо Новомосковськ-1 і локомотивними бригадами експлуатаційного моторвагонного депо Орел з явками по станції Курськ[5].

Електропоїзди Бєлгородського напрямку відправляються від тупикової платформи № 6, а Орловського — від платформи № 4. До Бєлгорода щодня, крім вівторка, курсує «електропоїзд-експрес» підвищеної комфортності № 7101/7102. Касторненскький і Льговський напрямки обслуговуються автомотрисами АЧ2 і рейковими автобусами серій РА1, РА2 і локомотивними бригадами приписки моторвагонного депо Брянськ-1 з явками по станції Курськ. Частина приміських поїздів Льговського напрямку також відправляється від платформи № 6.

Вихід у місто, пересадки на міський пасажирський транспорт

Виходи з будівлі вокзалу ведуть на Привокзальну площу і Вокзальну вулицю. За перехідним мостом вихід здійснюється на вулицю Станційну до управління залізниці і адміністрації Залізничного округу і Преображенського ринку, що знаходиться поруч з Привокзальною площею[6].

* — трамваї маршруту № 2 прямують до зупинки «Хлібозавод».

Примітки

  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  2. Старинный город Курск (рос.). История России в датах. 2016. Процитовано 28 листопада 2017.
  3. Теракт на Привокзальній площі Курська: як це було, 1968 рік (рос.)
  4. Фотографії станції Курськ та навколишніх станцій. Архів оригіналу за 30 червня 2013.
  5. Схема движения пригородных поездов Орловско-Курского региона (рос.). ОАО «Центральная ППК». 2017. Процитовано 26 листопада 2017.
  6. Інтерактивна карта руху наземного транспорта Курська online [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела та література

  • Тарифне керівництво № 4. Станція Курськ
  • (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 12. Доклад № 16. 02.08.1865 «Об осмотре работ Московско-Орловской ж. д.» (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 13. Доклад № 12. 03.06.1866 «Об осмотре работ по устройству Московско-Курской ж. д.» (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 13. Доклад № 28. 17.11.1866 «Об открытии движения по участку Московско-Курской ж. д. от Москвы до Серпухова 17 ноября, с ведомостью железным дорогам по коим открыто движение с декабря 1865 по ноябрь 1866 г.». (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 14. Доклад № 3. 16.03.1867 «Об открытии 14 марта моста через р. Оку в г. Серпухове, на Южной железной дороге». (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 15. Доклад № 14. 24.07.1868 «О сделанном распоряжении к открытию участков Московско-Курской ж. д. от Тулы к Орлу и от Орла к Курску». (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 15. Доклад № 22. 16.08.1868 «Об открытии железной дороги от Тулы до Орла 15 августа». (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 15. Доклад № 30. 09.09.1868 «Об открытии движения на железной дороге от Орла до Курска 7 сентября». (рос.)
  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 17. Доклад № 72. 13.08.1870 «О взыскании штрафа с заводчиков братьев Струве за просрочку поставки материалов для устройства второго пути на Московско-Сергиевском участке Московско-Курской жел. дор.» (рос.)
  • РГИА, ф. 350, оп. 90, дд. 64-105. Общие материалы. Отчёты. Чертежи. Планы станций.
  • РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 17. Доклад № 131 от 29.06.1878 «Об открытии правильного движения поездов по соединительной ветви между вокзалом Московско-Курской дороги и городом Курском».
  • Воейков А. И. Киево-Воронежская железная дорога // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XV. (рос. дореф.)
  • Курский железнодорожный вокзал. Курская энциклопедия (рос.). Составитель: Гойзман Ш.Р, Курск 2004-2017. Процитовано 28 листопада 2017.

Посилання