Механіка деформівного твердого тіла
Меха́ніка деформівно́го твердо́го ті́ла — галузь механіки, яка розробляє та вивчає моделі деформівних середовищ, створює методи розв'язання задач деформування та руйнування твердих тіл при силових статичних і динамічних навантаженнях і при дії теплових, електромагнітних та інших фізичних полів, а також розв'язання конкретних задач, які становлять як теоретичний, так і практичний інтерес.
Зв'язок з механікою суцільних середовищ
Механіка деформівного твердого тіла є складовою частиною механіки суцільних середовищ як подано у таблиці нижче.
| Механіка суцільних середовищ: вивчення поведінки суцільних середовищ | Механіка деформівного твердого тіла: вивчення поведінки твердих тіл в умовах навантажень. | Теорія пружності: описує матеріали, котрі відновлюють свою форму після припинення силового впливу на них. | ||
| Механіка руйнування: описує закономірності зародження і розвитку неоднорідностей і дефектів структури матеріалу типу тріщин, дислокацій, пор, включень тощо при статичних і динамічних навантаженнях. | ||||
| Теорія пластичності: описує матеріали (тіла) що набувають незворотної деформації після прикладання до них силових впливів. | Реологія: дослідження матеріалів, що характеризуються одночасно властивостями твердих тіл і рідин. | |||
| Механіка рідин та газів: дослідження поведінки суцільних середовищ (рідин та газів), що набувають форми посудини, у якій вони знаходяться. | Неньютонівські рідини | |||
| Ньютонівські рідини | ||||
Область досліджень реології знаходиться на стику наук механіки деформівного твердого тіла і механіки рідин та газів.
Мета дисципліни
Метою механіки деформівного твердого тіла є:
- встановлення законів деформування, пошкодження та руйнування матеріалів;
- розробка методів постановки та методів вирішення крайових задач для прогнозування поведінки деформівних твердих тіл різної природи при різноманітних впливах;
- виявлення нових зв'язків між структурою матеріалів, характером зовнішніх впливів і процесами деформування та руйнування;
- вирішення технологічних проблем деформування та руйнування, а також попередження неприпустимих деформацій і тріщин у конструкціях різного призначення;
- планування, проведення та інтерпретація експериментальних даних по вивченню деформування, пошкодження і руйнування матеріалів.
Напрями досліджень
- Загальна теорія моделей деформівних середовищ.
- Теорія пружності, з урахуванням загальних питань прикладної теорії пружності.
- Теорія пластичності.
- Теорії в'язкопружності та повзучості.
- Механіка полімерів і композиційних матеріалів.
- Механіка руйнування.
- Теорія аерогідропружності.
- Розроблення та вивчення моделей для задач експериментальної механіки деформівного твердого тіла, механіки сипких тіл, біомеханіки.
Див. також
- Механіка
- Механіка суцільних середовищ
- Теорія пружності
- Механіка руйнування
- Деформівність
- Деформівне тіло
Джерела
- Божидарник В. В., Сулим Г. Т. Елементи теорії пружності. — Львів: Світ, 1994. — 560с. ISBN 5-7773-0109-6
- Механіка руйнування зварних конструкцій: Курс лекцій. Для студентів спеціальності 7.092301 усіх форм навчання/ Укладач: Ясній П. В. — Тернопіль: ТДТУ, 2006. — 100 с.
- Писаренко Г. С., Лебедев А. А. Деформирование и прочность материалов при сложном напряженном состоянии. — К.: Наукова думка, 1976. — 416 с.
- Колтунов М. А., Кравчук А. С., Майборода В. П. Прикладная механика деформируемого твердого тела: Учеб. пособие для студентов вузов. — М.: Высшая школа, 1983. — 349 с.
- Голденблат И. И., Копнов В. А. Критерии прочности и пластичности конструкционных материалов. — М.: Машиностроение, 1968. — 192 с.
Посилання
| |||||||||||||||||||||||
