Мньов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мньов
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський
Рада Мньовська сільська рада
Облікова картка Мньов 
Основні дані
Засноване 1552
Населення 621
Площа 2,872 км²
Густота населення 216,23 осіб/км²
Поштовий індекс 15540
Телефонний код +380 4622
Географічні дані
Географічні координати 51°27′02″ пн. ш. 30°39′31″ сх. д. / 51.45056° пн. ш. 30.65861° сх. д. / 51.45056; 30.65861Координати: 51°27′02″ пн. ш. 30°39′31″ сх. д. / 51.45056° пн. ш. 30.65861° сх. д. / 51.45056; 30.65861
Середня висота
над рівнем моря
106 м
Водойми Речіще
Місцева влада
Адреса ради 15540, с. Мньов, вул. Чернігівська, 30
Карта
Мньов. Карта розташування: Україна
Мньов
Мньов
Мньов. Карта розташування: Чернігівська область
Мньов
Мньов
Мапа
Мапа

Мньов — село в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування — Мньовська сільська рада.

Населення становить 621 особа.

Історія

Після Любецького з'їзду 1097 року придніпровські землі одержав у володіння і оселився там Святослав-Панкратій Давидович Чернігівський, син чернігівського князя Давида Святославича, правнук Ярослава Мудрого.

Побутує думка, що село Мньов вперше згадується у писемних джерелах під 1712 р. Вона, ця думка, бере свій початок з такого видання як «Архив Юго-Западной России». Тут йдеться про те, що грамотою 1712 р. за Києво-Печерською лаврою закріпляється село Мньов. Чернігівський історик Андрій Курданов називає іншу дату — 1523 р. Він обґрунтовує свою точку зору документом, датованим цим роком, щодо території Любецького повіту, до складу якого тоді входило село Мньов. Ґрунти та його поселенці дійсно належали Києво-Печерському монастиреві.

Краєзнавці схильні до того, що село бере початок з 1552 року згідно з описом Чорнобильського замку, де відомості про село вкладаються у вираз «Мниво 6 чел.» Звідси й назва поселення.

У Філарета Гумілевського знаходимо цікаві відомості про річку Видру, котра впадала у Дніпро коло Мньова. Її витоки ведуть до круглого високого насипу землі Вершина поблизу Неданчич. Старі козаки розповідали, що тут колись була митниця. По повноводній Видрі ходили судна з багатим товаром. Вивантажували його на митниці. Звідти сухопутним шляхом доставляли у Любеч. Козаки казали, що Любеч колись був великим містом. «Рассказ о Выдре и таможне, — писав Гумілевський, — оправдывается тем, что в недавние годы жители с. Мнева и Неданчичей вытаскивали из Выдры доски плавных суден. Ныне Выдра — болото, на нем косят траву, ходит скот. Таково последствие опустошения лесов!».

За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 рр. Мньов — територіальна одиниця Любецької сотні Чернігівського полку. З утворенням Пакульської волості Чернігівського повіту Чернігівського намісництва село увійшло до її складу.

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 948 осіб (437 чоловічої статі та 511 — жіночої) налічувалось 193 дворових господарств, православна церква[1].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Пакульської волості мешкало 628 осіб, налічувалось 155 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих будинки, 5 вітряних млинів, маслобійний завод[2].

У 1890 р. на х. Хропатому поблизу Мньова знайдено скарб: 233 срібні австрійські, данські, польські і пруські монети XVII ст.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1020 осіб (507 чоловічої статі та 513 — жіночої), з яких 1018 — православної віри[3].

Див. також

Література

  • Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава (бесіди про Чернігівське козацтво).-К.,2004.-172 с.
  • Бойко М. К. Евстратов В. О. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів. — Чернігів, 1997. — Вип. І.
  • Рад. енцикл. історії України. — 1972. — Т.3

Посилання

Примітки

  1. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 188)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-265. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)