Чечеліївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:48, 12 лютого 2022, створена Antanana (обговорення | внесок) (зображення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чечеліївка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Петрівський район
Рада Чечеліївська сільська рада
Код КАТОТТГ UA35080110390092859
Облікова картка Чечеліївка 
Основні дані
Населення 810
Поштовий індекс 28315
Телефонний код +380 5237
Географічні дані
Географічні координати 48°24′32″ пн. ш. 33°11′49″ сх. д. / 48.40889° пн. ш. 33.19694° сх. д. / 48.40889; 33.19694Координати: 48°24′32″ пн. ш. 33°11′49″ сх. д. / 48.40889° пн. ш. 33.19694° сх. д. / 48.40889; 33.19694
Середня висота
над рівнем моря
89 м
Водойми р. Інгулець
Місцева влада
Адреса ради 28315, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 15
Сільський голова Когут Михайло Миколайович
Карта
Чечеліївка. Карта розташування: Україна
Чечеліївка
Чечеліївка
Чечеліївка. Карта розташування: Кіровоградська область
Чечеліївка
Чечеліївка
Мапа
Мапа

CMNS: Чечеліївка у Вікісховищі

Чечелі́ївка — село в Україні, в Петрівському районі Кіровоградської області. Населення становить 810 осіб. Орган місцевого самоврядування — Чечеліївська сільська рада.

Історія

Назва села походить від козацького роду Чечеліїв.[1] Перша назва в сер. 18 ст. (1751 р.) — слобода Верблюжка, згодом центр Верблюжської роти Слобідського полку. Пізніше перейменована на Чечеліївку (з 1776 р.), за прізвищем власника — осадчого цієї слободи і колишнього сотника Слобідського полку Йосипа Дмитровича Чечеля (вихідця з с. Крукова Миргородського полку), сина сердюцького полковника та наказного гетьмана Дмитра Васильовича Чечеля, захисника Батурина. Крім цього, слобода входила в список поселень, де існували православні церкви на 1756 р.

Станом на 1886 рік у селі Новостародубської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешкало 1812 осіб, налічувалось 386 дворових господарств, існували православна церква та школа, відбувались базари по неділях та святах[2].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 9 жителів села[3].

Пам'ятки

У селі збереглася Свято-Покровська церква — пам'ятка архітектури місцевого значення, 1901 року побудови. Також є братська могила радянських воїнів (поховано 719 осіб), розташована біля клубу. Це — пам'ятка історії місцевого значення (охоронний номер 816).

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1326 осіб, з яких 595 чоловіків та 731 жінка.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 804 особи.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 97,65 %
російська 1,36 %
молдовська 0,86 %

Відомі люди

Примітки

  1. Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Чечеліївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література

  • Чечелівський монастир в документах і спогадах. Київ, 2019.

Посилання