Вершаці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Вершаці
Вершаці2.JPG
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чигиринський
Рада/громада Вершацька сільська рада
Код КОАТУУ 7125481001
Облікова картка Вершаці 
Locator Dot2.gif
Розташування села Вершаці
Основні дані
Засноване друга половина 17 ст.
Населення 747(на 01.01.2007)[1]
Площа 2,6 км²[2]
Густота населення 287,3 осіб/км²
Поштовий індекс 20943
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д. / 49.00417° пн. ш. 32.61667° сх. д. / 49.00417; 32.61667Координати: 49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д. / 49.00417° пн. ш. 32.61667° сх. д. / 49.00417; 32.61667
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми р. Ірклій
Відстань до
обласного центру
62,6 (фізична) км [3]
90 (автошляхами) км
Відстань до
районного центру
18 (автошляхами) км
Місцева влада
Адреса ради 20942, с. Вершаці; тел. 92-2-19
Сільський голова Чубін Ніна Олексіївна
Карта
Вершаці is located in Україна
Вершаці
Вершаці
Вершаці is located in Черкаська область
Вершаці
Вершаці

CMNS: Вершаці на Вікісховищі

Ве́ршаці (перша назва — Нестерівка) — село Чигиринського району, Черкаської області в Україні, центр сільської ради, якій підпорядковані також село Тарасо-Григорівка і селище Кудашеве. Населення 747 чоловік, 430 дворів (на 1 січня 2007 року).

Село розташоване на річці Ірклій за 18 км на південь від районного центру — міста Чигирин та за 90 км від обласного центру — міста Черкаси. На півночі сусідить з селами Іванівка і селищем Бурякове, на сході з селищем Чернече, і селом Тарасо-Григорівка на півдні.

Назва походить від сербського топоніма Вршац.

Історія[ред.ред. код]

До середини 17 століття було українським селом Нестерівка, а з утворенням Новосербії отримало сучасну назву.

У 1752-64 роках тут була 20 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Нестерівський шанець, Вершац (сербський аналог — Вршац).

Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2240 осіб, налічувалось 441 дворове господарство, існували 2 православні церкви та школа[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3198 осіб (1556 чоловічої статі та 1642 — жіночої), з яких 3137 — православної віри[5].

1928 року у селі організовано колгосп «Перший крок незаможника», що пізніше став називатися «Комунар» та використовував 3116 га землі, в тому числі 2588 га орної.

1966 року в центрі села на честь загиблих у роки Другої світової війни, в якій брало участь 415 селян, споруджено обеліск Слави, на якому викарбувано імена воїнів-односельців, що не повернулися з війни. Поряд з ним знаходиться братська могила воїнів-визволителів села та пам'ятник-танк. У парку стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 2005 чоловік, працювала 8-річна школа, діяло 2 бібліотеки з книжковим фондом 5500 примірників, клуб, стаціонарна кіноустановка, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла. Працювали 5 магазинів, швейна майстерня, побутовий комбінат, відділення зв'язку і ощадної каси.

Сучасність[ред.ред. код]

Нині село має середню школу І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотеку, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, філію ощадкаси.

Земельні паї жителів села орендує ПП «Вершаці».

Село з обох боків оповите річками Ірклій та Косминка, є два ставки, де жителі села ловлять рибу та відпочивають влітку.

Біля села розташований лісове урочище «Цирульників Ліс».

Фотогалерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Сторінка районної ради
  2. who-is-who.com.ua
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)

Література[ред.ред. код]

Публікації[ред.ред. код]

  • Мінаєв М. Серед степів: [З історії с. Вершаці] //Чигирин. вісті. — 1994. — 5 жовт.