Вершаці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вершаці
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Чигиринська міська громада
Код КАТОТТГ UA71080510030066102
Облікова картка Вершаці 
Основні дані
Засноване друга половина 17 ст.
Населення 747(на 01.01.2007)[1]
Площа 2,6 км²[2]
Густота населення 287,3 осіб/км²
Поштовий індекс 20943
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		135 м
Водойми р. Ірклій, р. Мала Чута
Відстань до
обласного центру 		62,6 (фізична) км [3]
90 (автошляхами) км
Відстань до
районного центру 		18 (автошляхами) км
Місцева влада
Адреса ради м. Чигирин
Карта
Вершаці. Карта розташування: Україна
Вершаці
Вершаці
Вершаці. Карта розташування: Черкаська область
Вершаці
Вершаці
Мапа
Мапа

CMNS: Вершаці у Вікісховищі

Ве́ршаці (перша назва — Нестерівка) — село в Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Населення 747 чоловік, 430 дворів (на 1 січня 2007 року).

Село розташоване на річці Ірклій за 18 км на південь від районного та обласного центру — міста Черкаси. На півночі сусідить з селами Іванівка і селищем Бурякове, на сході з селищем Чернече, і селом Тарасо-Григорівка на півдні.

Назва походить від сербського топоніма Вршац.

Географія

[ред. | ред. код]

У селі річка Мала Чута впадає у річку Ірклій.

Історія

[ред. | ред. код]

До середини 17 століття було українським селом Нестерівка, а з утворенням Новосербії отримало сучасну назву.

У 1752-64 роках тут була 20 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Нестерівський шанець, Вершац (сербський аналог — Вршаць).

Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2240 осіб, налічувалось 441 дворове господарство, існували 2 православні церкви та церковно-приходська школа, відкрита у 1863 році[4][5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3198 осіб (1556 чоловічої статі та 1642 — жіночої), з яких 3137 — православної віри[6].

У 1928 році, під час примусової колективізації, у селі організовано колгосп «Перший крок незаможника», що пізніше став називатися «Комунар» та використовував 3116 га землі, у тому числі 2588 га орної.

1966 року в центрі села на честь загиблих у роки Другої світової війни, у якій брало участь 415 селян, споруджено обеліск Слави, на якому викарбувано імена воїнів-односельців, що не повернулися з війни. Поряд з ним знаходиться братська могила воїнів-визволителів села та пам'ятник-танк. У парку стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 2005 чоловік, працювала 8-річна школа, діяло 2 бібліотеки з книжковим фондом 5500 примірників, клуб, стаціонарна кіноустановка, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла. Працювали 5 магазинів, швейна майстерня, побутовий комбінат, відділення зв'язку і ощадної каси.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Нині село має середню школу І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотеку, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, філію ощадкаси.

Земельні паї жителів села орендує ПП «Вершаці».

Село з обох боків оповите річками Ірклій та Косминка, є два ставки, де жителі села ловлять рибу та відпочивають влітку.

Біля села розташований лісове урочище «Цирульників Ліс».

Видатні люди

[ред. | ред. код]

Фотогалерея

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник Шевченку Т.Г.
    Пам'ятник Шевченку Т.Г.
  • Обеліск Слави
    Обеліск Слави
  • Танк Т-70
    Танк Т-70

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сторінка районної ради. Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 17 травня 2008.
  2. ↑ who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 10 червня 2007.
  3. ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
  4. ↑ Інгульський степ. Збірник / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 57
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  7. ↑ Загинув у день народження: на Черкащині поховали військового

Література

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Мінаєв М. Серед степів: [З історії с. Вершаці] //Чигирин. вісті. — 1994. — 5 жовт.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вершаці&oldid=42802039