Баштине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Баштине
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Петрівський район
Рада/громада Червонокостянтинівська сільська рада
Код КОАТУУ 3524985902
Облікова картка Червонокостянтинівка 
Основні дані
Населення 517
Поштовий індекс 28334
Телефонний код +380 5237
Географічні дані
Географічні координати 48°12′28″ пн. ш. 33°11′04″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Водойми річка Балка Баштина
Місцева влада
Адреса ради 28333, с.Червонокостянтинівка, вул.Перемоги, 1, тел. 9-45-22
Сільський голова Лавріненко Сергій Анатолійович
Карта
Баштине. Карта розташування: Україна
Баштине
Баштине
Баштине. Карта розташування: Кіровоградська область
Баштине
Баштине

Ба́штине — село в Україні, в Петрівському районі Кіровоградської області. Населення становить 517 осіб. Орган місцевого самоврядування — Червонокостянтинівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Балка Баштина.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Перша назва села — Кіндратівка (рос. Кондратовка). В 18 ст. на картах — сц. (сельцо) Кондратьевка.

Хоча за 1789 рік зустрічається назва слобода Баштина в метриці сусіднього с. Гурівка і її жителі Іван і Феодосія Нетоки.

Адміністративну історію села Баштине 18-19 століть читайте на сторінці с. Бокове.

З архівного документу за 1787 р.: «…деревня Кондратовка поручика Бродскаго — 58 душ муж пола, 48 ж.п., десятин земли удобной — 7 200, неудобной — 300».

З архівного документу від 09.09.1808: «…земли Александрийского уезда сельца Кондратовки владения корнета Ивана Федорова сына Красовского».

На 1810 рік жителі сл. Кіндратівка вже відносились до приходу Свято-Покровської церкви с. Бокове. Метрики цього приходу зберігаються в Одеському обласному — до 1880 р., а з цього року — в Кіровоградському обласному архіві.

Прізвища і імена голів родин перших відомих жителів (на початок 19 ст.) Кіндратівки: Бойченко (Бойко) Петро, Бондар Іван, Білий Семен, Великий Іван, Вовдаченко Федір, Даниленко Яків, Демченко Пилип, Заволука Василь, Задорожний Стефан, Задгар Григорій, Закопенко Микита, Заможенко Гаврило, Кахленко Павло, Корнощенко Павло, Клименко Іван, Коваль Тимофій, Козел Микола, Кониця Федір, Корж Йосип, Криворукий Фома, Лісовенко Кирило, Литвиненко Яків, Лищенко Павло, Макушенко Лукіян, Микитенко Трохим, Монотренко Іван, Недоборенко Василь, Павлюк Василь, Поліженко Яким, Рудченко Василь, Розлад Єфим, Сачко Григорій, Саєнко Григорій, Смаглюк Тарасій, Стриженко Семен, Стрижський Семен, Тимчур Федір, Холош Прокіп, Шинкар Логін, Чорний Трохим.

З формулярного списку 1840 р.:

«В деревне Кондратовке помещика Порфирія Иванова Красовского крестьян — 80 3\4 дворовь, 323 д.м.п., 327 д.ж.п. Деревня от церкви в 7 верстах, препятствует речка Боковая».

Станом на 1886 рік у селі, центрі Баштинської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешала 551 особа, налічувалось 111 дворових господарств[1]. За версту — лавка, недіючий винокурений завод. За 3 версти — цегельний завод. За 12 верст — графітна копальня.

В кінці 19 ст. в 1890 році в селі освячено свою церкву — Олександро-Невську. Перша метрика, яка збереглася, датується 1894 роком, священик — о. Григорій Грабенко.

В 1894 році в селі народилось 50 дітей (28 хлопчиків і 22 дівчинки), серед яких 2 двійні, померло 20 осіб, в тому числі 10 дітей до 5 років.

Станом на 1902 р. до приходу Баштинської церкви Братолюбівського округу Херсонської Єпархії також належали села Лелеківка і Федорівка. На цей рік відомі служителі церкви — священик о. Іоан Чернявський і псаломщик Міхаіл Брюховецький. В селі Петрівської волості проживало 525 осіб чоловічої статі і 538 — жіночої, всього 1.063 особи. Діяла земська школа.

В Херсонських Епархіальних Відомостях № 2 від 15.01.16 значиться «Окончивший Житомирсоке училище пастирства диякон Корнилий Юха рукоположен в священника к Александро-Невской церкви с. Баштино»

З записок Сердюка М. П. стає відомо про Баштинську СШ в 1949 р.: «Баштинська 7-річна школа була маленька, приблизно на 180 учнів. Школа розміщувалась в 3-х селянських хатах під соломою, підлоги — земляні. Опалення пічне, топили соломою, освітлення — гасові лампи. Приміщення не провітрювалися (берегли тепло), діти і вчителі дихали чадом. Класні кімнати маленькі, переповнені, хоча в класах по 20-27 учнів. Замість парт — довгі столи — „козли“, за кожним могли сидіти по 5-6 дітей. Директор — Савченко Михайло Іванович, який був зовсім нещодавно призначений на цю посаду. В старших класах вчились переростки, які під час війни в школу не ходили, але більшість дітей вчились добре, не дивлячись на те, що не було в що одягнутися і взутися, не вистачало підручників і зошитів. В 1951 році в нашому випускному 7 класі було 12 чоловік відмінників (з 27 учнів). В школі було половина вчителів мужчин, працювали дружньо, жили всі бідно, але були, як одна родина, часто ходили один до одного в гості. В лютому 1951 року повністю згорів дах на одній з шкільних хат, де було дві класні кімнати. За рахунок пожертв вчителів, дах згодом відновили. Дітей в школі ставало все менше, класи скорочувалися. Вчитель математики та фізики — Вітряк Михайло Ксенофонтович. В цій школі вчились також і діти з поселень Байраки, Красно-Костянтинівка, Новопетряка.» З 1950 р. в Баштинській СШ вчителем математики і фізики старших класів (5-7) на протязі 2-х років працював також і автор записок.

Особистості[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Формулярный список Четвертого Округа Новороссийского военного поселения. 1840 годъ.
  • Карта Российской империи Шуберта. Херсонская губерния. 19 век.
  • Памятная книга для священнослужителей Херсонской Епархии. Одесса, 1902.
  • Сердюк Н. П. Записки Сердюка Николая Павловича. — Київ : Аграр Медіа Груп, 2011. — 384 с. — (Родовід Сердюків) — 100 прим. — ISBN 978-617-646-165-4.