Авіаносці типу «Сайпан»
| Авіаносці типу «Сайпан» | ||
|---|---|---|
_at_sea_with_helicopters_embarked,_circa_in_1955_(NH_67747).jpg) | ||
| Авіаносець «Сайпан» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Авіаносець | |
| Держава прапора | .svg){kind=small}
| |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 15 118 тонн (стандартна) 18 750 тонн (повна) | |
| Довжина | 208,3 м | |
| Ширина | 23,4 м | |
| Осадка | 8,2 м | |
| Бронювання | пояс — 102-64 мм траверзи — 102 мм палуба — 64 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 турбозубчаті агрегати «Genetal Electric», 4 парові котли «Babcock & Wicox» | |
| Потужність | 120 000 к.с. | |
| Швидкість | 32 вузли | |
| Автономність плавання | 11 700 миль на 14 вузлах | |
| Екіпаж | 1 821 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Зенітне озброєння | 40 40-мм зенітних гармат «Бофорс» | |
| Авіація | ('Планована) 36 винищувачів F6F «Хеллкет» та F4U «Корсар» , 12 торпедоносців TBF «Евенджер» | |
Авіаносці типу «Сайпан» (англ. Saipan class) — серія легких авіаносців США часів Другої світової війни.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Номер | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Сайпан Saipan |
CVL-48 | 10 липня 1944 року | 8 липня 1945 року | 14 липня 1946 року | Виключений зі списків у 1975 році |
| Райт Wright |
CVL-49 | 21 серпня 1944 року | 1 вересня 1945 року | 9 лютого 1947 року | Виключений зі списків у 1977 році |
Історія створення[ред. | ред. код]
Спроєктовані у 1943 році для покриття імовірних втрат авіаносців типу «Індепенденс». Планувалось, що авіаносці типу «Сайпан» увійдуть у стрій в грудні 1945 року. У реальності авіаносці були побудовані після закінчення війни та не встигли взяти участь у бойових діях. З появою реактивної авіації кораблі морально застаріли, так як їх розміри не дозволяли приймати нові, набагато важчі літаки.
Конструкція[ред. | ред. код]
За конструкцією авіаносці типу «Сайпан» аналогічні авіаносцям типу «Індепенденс», але створені на базі важких крейсерів «Балтимор» (англ. «Baltimore»).
Корпус[ред. | ред. код]
Не відміну від авіаносців типу «Індепенденс», авіаносці типу «Сайпан» не мали булів та мали солідний броньований захист, який у загальних рисах відповідав захисту набагато більших авіаносців типу «Ессекс». Броньова 64-мм палуба розташовувалась нижче ангарної палуби; в кормі приміщення стернових машин прикривав коробчатий захист (102 мм — стінки, 64 мм — дах та 19 мм — дно). Товщина поперечних перебірок — від 37 до 102 мм. Броньової рубки не було. Протиторпедний захист був по суті спрощеним крейсерським варіантом. Порівняно з «Індепенденс» суттєво посилився захист авіаційного боєзапасу, а система його подачі на верхню палубу стала більш ефективною.
Політна палуба розміром 186,2 м х 24,4 м була посилена для використання літаків масою до 9 тонн. В носовій частині встановили дві катапульти H-II-1 (після Другої світової війни одну з них замінили на H-IV B). Два ліфта вантажопідйомністю до 13,6 т мали розміри 14,6×13,4 м. На кораблях були встановлені аерофінішери Mk-5-0. Одноярусний ангар мав розміри 88,6×20,7 м і висоту 5,4 м.
Запас авіаційного бензину становив 543 150 літрів.
Острівна надбудова за конструкцією була подібна до тих, що використовувались на ескортних авіаносцях типу «Комменсмент Бей».
Радіоелектронне обладнання[ред. | ред. код]
Радіоелектронне обладнання на момент вступу у стрій: РЛС SP, SR-2 («Райт») або SK-2 («Сайпан»), станція постановки завад (РЕБ) — TDY.
Управління вогнем зенітної артилерії здійснювалось за допомогою директорів Mk-29. Пізніше радіообладнання авіаносців неодноразово змінювалось. В 1950-ті роки з обох кораблів демонтували першу димову трубу та зняли всі 20-мм зенітні автомати.
Енергетична установка[ред. | ред. код]
На випробуваннях «Сайпан» при водотоннажності 17 490 т розвинув потужність 119 247 к.с. та швидкість 32, 26 вузлів. Фактична дальність плавання 14-вузловим ходом становила 11 700 миль.
Модернізація[ред. | ред. код]
В середині 1950-х років планувалась перебудова авіаносців типу «Сайпан» в навчальні з кутовою палубою, проте вона так і не відбулась. В 1960-ті роки «Сайпан» був переобладнаний в корабель ретрансляції зв'язку «Арлінгтон» (англ. Arlington), кораблю був присвоєний індекс AGMR-2. «Райт» був переобладнаний в корабель стратегічного управління, індекс був змінений на CC-2.
Література[ред. | ред. код]
- Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Сайпан»
Див. також[ред. | ред. код]
_LF.jpg)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}