Борисюк Володимир Васильович
| Борисюк Володимир Васильович | |
|---|---|
| Народився | 24 травня 1969 м. Червоноград |
| Помер | 19 січня 2023 (53 роки) |
| Громадянство |  Україна |
| Відомий завдяки | театральний режисер педагог |
Володимир Васильович Борисюк (24 травня 1969, м. Червоноград, Львівська область, УРСР — 19 січня 2023) — український театральний режисер, автор музичного оформлення, сценограф, театральний педагог.
«Я дуже люблю Борисюка як режисера. Володя — дуже своєрідна людина. У нього досить незвичайне режисерське бачення: він кидає тобі якусь ідею і ти розумієш, що це дуже цікаво і близько тобі по духу. Якщо відчував, що ідея зовсім не підходить мені — я міг сказати йому відверто про це і ми знаходили інше вирішення. В нього дивовижна уява та фантазія».
«…його виставу «Випадкове танго» ми з Толею Ященком граємо вже понад 12 років. <…> Із цим режисером мені завжди працюється легко й невимушено, сумувати ніколи не доводилося. Він чітко й зрозуміло дає поради щодо створення образу, розуміє людські мотивації. Для мене Володя Борисюк — режисер-свято».
Народився 24 травня 1969 року у місті Червоноград Львівської області.
Творчу кар'єру розпочав у Червонограді, керував Зразковим театром-студією «Фантазія». Режисерські роботи реалізував на сценах київських театрів (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я», Молодий театр, Київський драматичний театр «Браво») та у Львові (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької, Перший український театр для дітей та юнацтва, «Воскресіння», «І люди, і ляльки», Львівський академічний театр імені Леся Курбаса). Постановницею пластики низки постановок Борисюка виступала українська хореографка, головна балетмейстерка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ольга Семьошкіна («Дивний світ театру», «Таїна буття» та «Випадкове танго» у Київському театрі «Сузір'я», «Втеча з реальності» та «Empty Trash» у Львівському Першому театрі, «Глядачам дивитися заборонено» в Київському театрі «Тисячоліття», «Саломея» в Київському молодому театрі тощо)[3][4].
Серед тем вистав присутня частина біографій визначних історичних постатей: Сара Бернар у виставі «Сміх лангусти», «Жозефіна і Наполеон», «Едіт Піаф», Іван Франко у виставі «Таїна буття» тощо. У виставу «Мені затісно в імені своєму…» за п'єсою Тетяни Іващенко, яка розповідає про непросту історію кохання Айсидори Дункан та Сергія Єсеніна, запросив Євгена Нищука, помітивши в того очі, вельми схожі на Єсенінські[5].
Долучався до реалізації окремих проєктів. 2015 року виступив постановником української версії міжнародного проєкту «Seven», який було створено на основі документальної п'єси, складеної з інтерв'ю семи активісток, що борються за права жінок по всьому світу: Фаріда Азізі (Афганістан), Інес Маккормак (Північна Ірландія), Марина Пісклакова-Паркер (Росія), Анабелла Де Леон (Гватемала), Мухтар Май (Пакистан), Му Сокуа (Камбоджа) та Хафсат Абіола (Нігерія). У львській версії взяли участь: громадський активіст, співзасновник ініціативи «КримSOS» Алім Алієм; журналіст Остап Дроздов; соліст вокальної формації «Піккардійська Терція» Ярослав Нудик; депутатка Верховної Ради України Ірина Подоляк; письменниця Наталка Сняданко; співак, музикант, композитор Павло Табаков; вокалістка гурту «Джалапіта» Соломія Чубай[6]. 2018-го — став режисером дійства ювілейний благодійного концерту «КВІТКА», присвяченому 65-річчю з дня народження «американської співачки з українським серцем» — Квітці Цісик[7][8]. Зібрані під час заходу кошти (100 тисяч гривень) було передано на придбання пересувного мамографа «КВІТКА»[9].
Помер 19 січня 2023 року[10][11]. Прощання пройшло у Церкві святого Стефана міста Червоноград[12].
- Зразковий театр-студії «Фантазія» (м. Червоноград)
- 1996 — «Ніч на полонині» за драматичною поемою Олександра Олеся
- 1997 — «Орфей» за однойменною п'єсою[en] Жана Кокто
- 1997 — «Но люблю я одно: НЕвозможно» Марини Цветаєвої
- 1997 — «Місячна пісня» Олександра Олеся
- 1998 — «Сестра моя Русалонька» Людмили Разумовської за казкою «Русалонька» Ганса Крістіана Андерсена
- 1998 — «Сильне почуття» Іллі Ільфа та Євгена Петрова
- 1998 — «Антігона» за однойменною п'єсою Жана Ануя
- 2000 — «Цей дивний світ театру» Марселя Мітуа[fr]
- 2009, 29 квітня — «Сміх лангусти» Джона Маррелла[3]
- 2000 — «Сестра моя Русалонька» Людмили Разумовської за казкою «Русалонька» Ганса Крістіана Андерсена
- 2001 — «Капризи Музи… вічно все клянуть!» Марселя Мітуа, Роберта Андерсона[1][2][13]
- 2001 — «Путівник Варшавою» Гілеля Міттельпункта[1]
- 2002 — «Едіт Піаф»
- 2003 — «Весілля Фігаро» за п'єсою П'єра Бомарше
- 2004 — «Жозефіна і Наполеон» Іржі Губача[14]
- 2005 — «Марія Стюарт»
- 2005 — «Вьє Карре» («Стара площа») Теннессі Вільямса
- 2005 — «Чи любите ви Брамса?» за мотивами однойменного роману[fr] Франсуази Саган
- 2011, 3 грудня — комедія «Успіх! Скандал! Тріумф!» за п'єсою «Глядачам дивитись заборонено» Жана Марсана[fr][15][16]
- 2013 — «Одруження» за однойменною п'єсою[ru] Миколи Гоголя
- 2014 — «Собака на сіні» за однойменною п'єсою Лопе де Вега
- комедія «Моя дружина йде до італійця» Надії Птушкіної[ru][17]
- 2004, 3 жовтня — «Мені затісно в імені своєму…» Тетяни Іващенко[18][19]
- 2005, 15 травня — «Випадкове танго» Віктора Аїма[20][21]
- 2006, 6 травня — трагікомедія «Сміх лангусти» Джона Маррелла[22]
- 2013, 15 березня — «Страх бажання» на основі оповідання «Бажання і чорношкірий масажист» та п'єси «Раптом минулого літа»[en] Теннессі Вільямса[23]
- 2014, 24 травня — «Таїна буття» Тетяни Іващенко
- 2017, 4 травня — «Дивний світ театру» Марселя Мітуа[2][24]
- 2013 — трилер «Втеча з реальності» Тетяни Іващенко[18][25][26][27][28][3][29]
- 2014 — «Таїна буття» Тетяни Іващенко[18][30][31]
- 2015, 24 січня — фарс «Чєрєвічкі» Василя Василька за повістю «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя[32]
- 2016, 13 січня — іронічна комедія з елементами катарсису «Empty Trash (Спалюємо сміття)» за п'єсою «Empty Trash, або Спалюємо сміття» Тетяни Іващенко[18][33][34][35][36]
- Різні театри
- 1999 — «Гарольд і Мод» Ж.-К. Карр'єра, Коліна Гіґґінса — Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»[37]
- 2009 — трагікомедія «Випадкове танго» Віктора Аїма — Львівський муніципальний театр[3][38]
- 2009 — мюзикл «Курячі мрії» Нелі Шейко-Медведєвої — Театр «І люди, і ляльки» (м. Львів)[39][40][41]
- 2018 — комедія «Глядачам дивитися заборонено» Жана Марсана — Театр «Тисячоліття»[ru] (м. Київ)[15][42]
- 2018, 7 квітня — ювілейний благодійний концерт «КВІТКА» до 65-річчя з дня народження Квітки Цісик — Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка (м. Київ)[43][7]
- 2019, 27 лютого — іронічна містерія «Саломея» за однойменною трагедією Оскара Вайлда — Київський академічний молодий театр[44][45][46][47]
- 2019 — комедія «Нареченого викликали, дівчатка?» — Продюсерський центр «Колізей»[48][49][50]
- «Актриси»[51]
- Сценічні читання
- 2013, 23 грудня — шалена комедія «Empty Trash (Спалюємо сміття)» Тетяни Іващенко — на сцені Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса[18][52][53][54]
- 2015, 7 грудня — «Сім» на основі 7 жіночих історій (Пола Сізмар, Кетрін Філу, Гейл Крігел, Керол К. Мек, Рут Мергреф, Анна Дівір-Сміт та С’юзен Янковітц) — на сцені Львівської національної філармонії)[6][55]
- ↑ а б в Вікторія ІЛЬКІВ (2009-2010). Цей весело-сумний Колокольніков (укр.). Ж-л «Просценіум» №3(25) — 1(26). Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ а б в Вікторія ІЛЬКІВ (червень 2017). А люди в ньому — актори (укр.). «Театрально-концертний Київ» №6. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ а б в г Сергій РОМАНЕНКО (30 вересня 2013). Повернення до реальності: спроба перша (укр.). Г-та «Збруч» №149. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Тарас ФЕДОРЧАК (11 лютого 2016). Спалюємо сміття? (укр.). Г-та «Збруч». Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Катерина ГЛАДКА (10 квітня 2011). Євген Нищук. Монологи (укр.). «Teatre.com.ua». Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ а б Катерина СЛІПЧЕНКО (16 листопада 2015). Львів візьме участь в унікальному міжнародному проекті «Сім» (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ а б Євдокія ФЕЩЕНКО (4 квітня 2018). У Національній опері відбудеться концерт до 65-річчя з дня народження Квітки Цісик (укр.). «Україна молода» №38. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Михайло МАСЛІЙ (4 квітня 2018). Американка з українським серцем (укр.). Г-та «День» №59. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ «Незабутня квітка»: у Києві відбувся благодійний концерт (укр.). «Еспресо TV». 8 квітня 2018. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Відійшов у засвіти театральний режисер Володимир Борисюк (укр.). «Гал-інфо». 19 січня 2023. Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Крат Надія. Театр «І люди, і ляльки» Відійшла у вічність людина, з якою пов'язана одна зі сторінок історії нашого театру
- ↑ Ольга Стельмашевська. Владимир Борисюк… Вовка!…
- ↑ В театре «Браво» — две премьеры (рос.). «Деловая столица». 6 лютого 2006. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (19 вересня 2018). «Корсиканці» — 15-ть! «День» разом із режисером Олексієм Лісовцем згадують, як народилася аншлагова постановка «лівобережців» (укр.). Г-та «День» №169. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ а б Едуард ОВЧАРЕНКО (5 лютого 2018). Що приховують лаштунки? (укр.). «I-UA». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Скандальный триумф (рос.). «Деловая столица». 27 листопада 2011. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ 16 – 22 листопада (укр.). Г-та «День» №212. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ а б в г д Тетяна ІВАЩЕНКО. Володимир Борисюк (укр.). Портал Тетяни Іващенко. Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Алла ПІДЛУЖНА (19 листопада 2013). Шляхом Заньковецької. Враження від театрального фестивалю жіночої творчості у Ніжині (укр.). Г-та «День» №212. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Танго з ангелом (укр.). «Як справи — Київ» №113 (17524). 23 червня 2005. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я». Вистава «Випадкове танго». Відеоверсія вистави
- ↑ Лангуст, который смеется (рос.). «Деловая столица». 5 червня 2006. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Едуард ОВЧАРЕНКО (2014-14-29). Вистава, що знайшла режисера (укр.). Сайт Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я». Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (6 березня 2018). Такий «Дивний світ театру»! В афіші «Сузір'я» з'явилася аншлагова вистава — номінант «Київської пекторалі-2018» (укр.). Г-та «День».
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑
Тетяна Іващенко. «Втеча з реальності». Львів (4 жовт. 2013 р.) на YouTube
- ↑ Людмила БАРИШНІКОВА (18 жовтня 2013). Територія наркотика… (укр.). Г-та «Культура і життя» №42. Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ «Втеча з реальності» 2013 Львів театр дітей-юнацтва (4 лист. 2015 р.) на YouTube
- ↑ Лілія БЕВЗЮК–ВОЛОШИНА (15 жовтня 2013). Не тікайте від реальності — все одно наздожене (укр.). «Україна молода» №149. Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Вікторія СОЛОВ'ЮК. «Примарна» молодість (укр.). Портал «Театраріум». Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Едуард ОВЧАРЕНКО (20 березня 2015). Подорож у таємничий світ Франка (укр.). Г-та «Демократична Україна». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Галина КАНАРСЬКА (16 липня 2014). Ще ніколи не доводилося бачити такого юного Франка (укр.). Г-та «Урядовий кур'єр». Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Гоголь у жанрі фарсу: у Львові готують прем'єру вистави «Чєрєвічкі» (укр.). «Zaxid.net». 23 січня 2015. Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Марічка КРИЖАНІВСЬКА (15 січня 2016). Культурні події у Львові на вихідних (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ EMPTY TRASH Львів, 2016 Головні новини Львова 15.01.2016
- ↑ Вікторія ІЛЬКІВ (13 лютого 2016). Бути чи не бути «мухам» у наших головах? (укр.). «Nota bene»: блог про театр, кіно і мистецтво. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Алла ПІДЛУЖНА (22 січня 2016). Як позбутися свого внутрішнього «сміття». У репертуарі львівського Першого українського театру для дітей та юнацтва з’явилася вже третя постановка за п’єсою Тетяни Іващенко (укр.). Г-та «День» №9-10. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Улюбленець львівської Мельпомени (укр.). Г-та «День». 25 березня 2010. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Торік у львівських театрах показали 34 прем’єри (укр.). «Zaxid.net». 25 березня 2010. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Мар'яна ВЕРЬОВСЬКА (14 червня 2016). Львівський ляльковий театр вдруге поїде на гастролі кіньми (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Тетяна КОЗИРЄВА (9 вересня 2015). «Війна — це відсутність культурної стратегії» (укр.). Г-та «День» №162. Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Оксана МЕЛЬНИК (4 липня 2015). «І люди, і ляльки» подалися в село (укр.). Г-та «Урядовий кур'єр». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Театр «Тисячоліття». Комедія «Глядачам дивитися заборонено»
- ↑ Національна опера України. «Квітка Цісик»
- ↑ Юрий ВОЛОДАРСЬКИЙ (24 травня 2019). Темне, жіноче, смертельне. Спектакль «Саломея»: полюбила и убила (рос.). «Yabl». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (5 листопада 2020). 2019 рік українського театру. Столичний часопис (велика сцена) (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 20 січня 2023.
- ↑ Дмитро ЛЕВИЦЬКИЙ (22 лютого 2019). А VERBA понад водою (укр.). «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Едуард ОВЧАРЕНКО (25 серпня 2020). Юрій ПОТАПЕНКО: «Мої найкращі ролі ще попереду» (укр.). Тижневик «Слово Просвіти». Архів оригіналу за 5 лютого 2023. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Продюсерський центр «Колізей». «Жениха викликали, дівчата?»
- ↑ Комедія «Жениха викликали, дівчата?» Прем’єра! (укр.). «Моя Вінниця». Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Жениха викликали, дівчата?
- ↑ Лідія Семесюк: «До кожної ролі я ставлюся з особливою любов'ю» (укр.). «Theatre.Love». 7 травня 2020. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Тетяна Іващенко. «Empty Trash». Львів. 2013. 1 (25 груд. 2013 р.) на YouTube
- ↑ Тетяна Іващенко. «Empty Trash». Львів. 2013. 2 (11 січ. 2014 р.) на YouTube
- ↑ Тетяна Іващенко. «Empty Trash». Львів. Обговорення вистави (4 лип. 2014 р.) на YouTube
- ↑ Вистава «Сім» жіночих історій (укр.). Портал «Vgorode.ua» (Львів). 2015. Процитовано 23 січня 2023.
Борисюк Володимир Васильович у соцмережі «Facebook»- Володимир Борисюк на сайті Theatre.Love
- Володимир Борисюк на сайті Тетяни Іващенко
