Подоляк Ірина Ігорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Подоляк
Ім'я при народженніІрина Ігорівна Подоляк
Народилася2 травня 1967(1967-05-02) (57 років)
Золочів, Львівська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна
Національністьукраїнка
Діяльністьполітична діячка
Alma materЛьвівський національний університет імені Івана Франка
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання
Роки активності1984 — тепер. час
Посаданародний депутат України
ПартіяСамопоміч[1]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Подоляк.
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Об'єднання «Самопоміч» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Іри́на І́горівна Подоля́к (нар. 2 травня 1967, Золочів, Львівська область) — українська політична діячка, колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту.[2] народний депутат України 8-го скликання, член фракції Самопоміч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1985–1990 навчалася на філологічному факультеті Львівського університету ім. І. Франка за спеціальністю «українська мова та література». Отримала диплом з відзнакою. У 1990–1993 рр. навчалася в аспірантурі цього ж університету. У 1998–2002 рр. здобула кваліфікацію юристки на правничому факультеті Львівського національного університету.[3]

Досвід роботи

[ред. | ред. код]

Від 1984 року працювала вихователькою дитячого ясел-садка № 4 у Золочеві. Після закінчення аспірантури у Львові працювала у творчому об'єднанні «Центр Європи».

З 1994 року до 1998 року очолювала інформаційний відділ Львівського міськвиконкому.

У 1998–2002 роках працювала менеджеркою «Незалежного культурологічного часопису „Ї“» та координаторкою проєктів USAID у Львові.[4]

З 2002 по вересень 2012 р. очолювала відділ закордонної співпраці управління інформаційної політики та зовнішніх відносин Львівської міської ради.

У вересні 2012 Подоляк призначено начальницею управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Бувши на цій посаді, Подоляк відзначилася наміром «перейти на російську мову в публічному просторі», що викликало критичний резонанс.[5][6]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

27 листопада 2014 року обрана народним депутатом України за виборчим округом № 116. У Верховній раді VIII скликання входила до фракції «Самопомочі». Від 4 грудня 2014 була першою заступницею голови Комітету ВРУ з питань культури і духовності.[джерело?]

З 27 листопада 2014 року — народний депутат України, обрана за виборчим округом № 116 (Львівська область). У Верховній раді VIII скликання входила до фракції «Самопомочі». 4 грудня 2014 Подоляк призначено першою заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Подоляк була ініціаторкою законопроєкту «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури» (№ 2669-д),[7] що був негативно сприйнятий мистецькою громадськістю,[8][9][10][11][12] але проголосований 240-ма депутатами.[13] Авторка проєкту постанови про звільнення Кириленка з посади Віце-прем'єр-міністра України — Міністра культури України.[14]

26 лютого 2014 ініціаторка акції «Львов говорит по-русски».[15][16][17]

2019 року балотувалась до Верховної ради 9-скликання за виборчим округом № 116, але програла Миколі Княжицькому, набравши лише 5,06% голосів.[18] 2 жовтня 2019 її було призначено на посаду заступниці міністра культури молоді і спорту.[19]

4 лютого 2020 керівники Національних творчих Спілок України опублікували звернення до президента з проханням не допустити призначення Подоляк міністром культури. Зазначалося, що вона стала ініціатором скасування державної підтримки Національних творчих Спілок України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.[20]

6 березня 2020 подала у відставку з посади заступниці міністра культури, молоді та спорту.[21][22]

Родина

[ред. | ред. код]

Народилась у родині службовців, українка.[3]

Донька — Подоляк Меланія-Марія Орестівна (1995 р. н.), навчалася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.[23]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/18127
  2. ↑ Уряд запустив пілот по цифровізації доручень на митні огляди та прийняв низку інших важливих рішень Кабінет Міністрів України (2 жовтня 2019)
  3. ↑ а б Автобіографія Подоляк Ірина Ігорівна (PDF) (ua) . Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2022.
  4. ↑ Подоляк Ірина Ігорівна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 10 червня 2019.
  5. ↑ «Я серьёзно подумываю, не перейти ли на русский язык» — львів'янка
  6. ↑ Керівник управління культури ЛМР переходить на російську, бо проти дій «Свободи» у ВРУ. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 29 січня 2016.
  7. ↑ Картка Законопроєкту № 2669-д на сайті Верховної Ради
  8. ↑ «Свого не цурайтесь…», чи Чого хоче пані Подоляк? Лист театральних діячів на сайті Гордона
  9. ↑ Відкритий лист Мистецької комісії Громадської ради при Міністерстві культури
  10. ↑ Театр, ложі. Сцена № 2669-Д // Дзеркало тижня
  11. ↑ Резолюція Круглого столу «Тенденції розвитку трудового законодавства в галузі культури і мистецтва»
  12. ↑ Повідомлення федерації профспілок діячів культури
  13. ↑ Поіменне голосування про проєкт Закону про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури (№ 2669-Д) — у другому читанні та в цілому
  14. ↑ Проєкт Постанови про звільнення Кириленка В. А. з посади Віце-прем'єр-міністра України — Міністра культури України
  15. ↑ Юрій Михальчишин. «Львов говоріт по русскі». П'ять років тому у Львові стартувала мегапатріотична акція. glavcom.ua.
  16. ↑ Павло Гриценко та Ірина Фаріон: як нам нав’язують язик "імперії". youtube.com. Ірина Фаріон. 17.03.2017.
  17. ↑ Как Львов говорил на русском «Жизнь»
  18. ↑ Фаріон і Подоляк поступилися на виборах Княжицькому. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 23 лютого 2020.
  19. ↑ Уряд призначив заступників Міністра культури, молоді та спорту [Архівовано 2019-10-04 у Wayback Machine.], mip.gov.ua (Перевірено 23 лютого 2020)
  20. ↑ Керівники Національних творчих Спілок України звертаються до Президента не допустити призначення І. Подоляк на посаду Міністра культури України. litgazeta.com.ua. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  21. ↑ Заступник міністра культури подала у відставку. РБК-Украина (рос.). Процитовано 7 березня 2020.
  22. ↑ Заступниця міністра культури, молоді та спорту Подоляк подала у відставку. nv.ua. Процитовано 6 березня 2020.
  23. ↑ https://korupciya.com/podolyak-irina-igorivna/

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подоляк_Ірина_Ігорівна&oldid=40573162