Жозеф Луї Гей-Люссак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозеф Луї Гей-Люссак
Joseph Louis Gay-Lussac
фр.: [ʒɔzɛf lwi ɡɛlysak]
Народився6 грудня 1778(1778-12-06)[1][2]
Сен-Леонар-де-Нобла[2]
Помер9 травня 1850(1850-05-09)[3][4][…] (71 рік)
Париж, Франція[6][2]
ПохованняПер-Лашез[7] і Grave of Joseph Louis Gay-Lussacd
Країна Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьфізик, хімік, політик, інженер, викладач університету, член ради
Alma materПолітехнічна школа
Паризький університет
Національна школа мостів та доріг
Галузьхімія і фізика
ЗакладПаризький університет
Політехнічна школа
Manufacture royale de glaces de miroirs[d][8]
Посададепутат Національної асамблеї Франції, член Палати перів Франціїd, президент і президент
Науковий ступіньпрофесор
Науковий керівникКлод Бертолле
ВчителіКлод Бертолле
Відомі учніТеофіль-Жюль Пелуз
ЧленствоЛондонське королівське товариство[9]
Паризьке філоматичне товариствоd
Academy of Science for Public Utilityd
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Прусська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Баварська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Туринська академія наук[2]
У шлюбі зGeneviève-Marie-Joseph Rojotd[10]
РодичіSimon François Gay de Vernond
Нагороди
Автограф
CMNS: Жозеф Луї Гей-Люссак у Вікісховищі

Жозе́ф Луї́ Гей-Люсса́к (фр. Joseph Louis Gay-Lussac; 6 грудня 1778(17781206) — 9 травня 1850) — французький хімік і фізик, член Французької академії наук (1806), іноземний почесний член Петербурзької АН (1826); його ім'я внесено до списку найвидатніших науковців Франції, розміщеного на першому поверсі Ейфелевої вежі.

Відкрив газові закони, названі його ім'ям. Здійснив фундаментальні дослідження у галузі фізичної, органічної та неорганічної хімії. Зробив вагомий внесок у вивчення галогенів. Сприяв поширенню об'ємних методів у аналітичній хімії.

Відкрив ціан (1815), розробив метод добування щавлевої кислоти. Сконструював башту із системою свинцевих камер, яка в технології отримання сульфатної кислоти має його ім'я. Винайшов зручну конструкцію пікнометра, яку названо на його честь[11].

Запропонував назву хімічного елемента Бор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство і юність

[ред. | ред. код]

Жозеф Луї Гей-Люссак, один із найвизначніших французьких вчених, народився 6 грудня 1778 року в місті Сен-Леонар-де-Нобла (провінція Лімузен, сьогодні — у департаменті Верхня В'єнна). Його дід був медиком, а батько — королівським прокурором і суддею в Сен-Леонар-де-Нобла[12].

Коли Гей-Люссаку було 11 років, відбулася Велика французька революція 1789 року, яка різко змінила життя сім'ї. В 1793 році батько Гей-Люссака за «Законом про підозрілих» був заарештований і переведений у Париж. Туди ж вирушив Гей-Люссак із наміром клопотати за батька. Тут його намагалися направити в армію, що воювала у Вандеї, однак Гей-Люссаку, завдяки його юридичним знанням, вдалося уникнути призову.

Після державного перевороту 27 липня 1794 року (9 термідора II року за Французьким республіканським календарем), який скинув якобінську диктатуру, батько Гей-Люссака був звільнений. У 1795 році він відправив сина в пансіон Савуру в Парижі, який незабаром був закритий через той голод, і Гей-Люссак був переведений у пансіон Санса, що розташовувався в околицях Парижа.

26 грудня 1798 року (6 нівоза VI року), блискуче склавши екзамени, Гей-Люссак став вихованцем Політехнічної школи в Парижі з окладом 30 франків. У 1800 році, як один із найкращих учнів, він одержав місце в лабораторії відомого хіміка Бертолле. Тоді ж він став репетитором (асистентом) відомого хіміка Антуана де Фуркруа і, читаючи лекції, одержав популярність як один із найкращих викладачів Політехнічної школи.

Похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез. На його честь названо астероїд 11969 Гей-Люссак[13].

Досліди з повітряною кулею (1804 рік)

[ред. | ред. код]

У 1804 році Гей-Люссак здійснив підйом на повітряній кулі з метою визначити залежність магнітного поля Землі й температури атмосфери від висоти підйому[12]. Проведені до цього досліди (вимірювання Сосюра в Альпах і підйоми на повітряних кулях Робертсона і Лоє в Гамбурзі 18 липня 1803 року та Робертсона і Захарова в Санкт-Петербурзі 30 червня 1804 року) виявили деяке зменшення магнітного поля з висотою. Молодим вченим Гей-Люссаку і Біо було доручено повторити ці експерименти.

Уранці 16 вересня 1804 року Гей-Люссак досяг висоти 7016 метрів, встановивши світовий рекорд висоти підйому на повітряній кулі. Тут він зробив заміри температури повітря, яка становила −9,5 °C проти +27,75 °C на поверхні землі. Тим самим Гей-Люссак довів, що сніг, який покриває найвищі вершини, не є результатом дії гір на навколишнє повітря. Водночас через надто велику швидкість підйому кулі Гей-Люссаку не вдалося виміряти точну залежність температури від висоти.

За допомогою гігрометра Соссюра Гей-Люссак виміряв також відносну вологість повітря, виявивши, що вона швидко зменшується з висотою. Ці виміри, проте, були визнані помилковими, тому що використовуваний прилад не брав до уваги зниження температури.

У 1804 році було вже відомо, що вміст кисню й азоту в повітрі однаковий на різних широтах і поблизу поверхні землі не залежить від висоти підйому. Гей-Люссак одержав зразок атмосферного повітря на висоті 6636 метрів, дослідження якого підтвердили ці дані та не виявили в повітрі домішок водню. Ці досліди спростували наявні на той час уявлення про те, що метеор та інші подібні явища викликані горінням водню у верхніх шарах атмосфери.

У процесі підйому Гей-Люссак досліджував фізіологічну дію розрідженого повітря на організм людини (утруднене дихання, почастішання серцебиття, сухість у горлі), проте вважав умови на висоті 7016 м досить прийнятними, щоб не переривати дослідження.

Напруженість геомагнітного поля визначалася звичайним для того часу способом — шляхом вимірювання періоду гойдання магнітної стрілки, відхиленої від положення рівноваги. Під час другого підйому Гей-Люссак отримав такі дані:

  • 0 м — 4,22 с
  • 4808 м — 4,28 с
  • 5631 м — 4,25 с
  • 6884 м — 4,17 с.

На підставі цих результатів Гей-Люссак і Біо зробили висновок про незмінність магнітного поля з висотою, що з урахуванням невисокої точності вимірювальних приладів того часу було практично правильним.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Великий учитель Гей-Люссака хімік Клод Бертолле, який помер у 1822 році, заповів своєму учневі шпагу пера Франції, оскільки не мав сумнівів, що з часом той увійде до палати перів. Проте обрання затягнулося на довгі роки, оскільки за тодішніми уявленнями перові Франції не личило займатися ручною працею.
  • Відкриття газових законів послужило імпульсом для Авоґадро до проведення активних експериментів, що зрештою призвело до відкриття числа Авогадро (NA)[14].

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Праці Гей-Люсака розміщено здебільшого в «Annales de chimie et de physique», які видавав спільно з Араґо (1815—1850). Багато звітів про дослідження Гей-Люсака вміщено в «Comptes Rendus» Паризької академії.

Окремі видання:

  • «Mémoires sur l'analyse de l'air atmosphérique» (1804, разом із Гумбольдтом).
  • «Recherches physicochimiques faites sur la pile» (1811, разом із Тенаром).
  • «Instruction pour l'usage de l'alcoolom ètre centésimal» (1824), «Instruction sur l'essai de chlorure de chaux» (1824).
  • «Instruction sur l'essai des matières d'argent par voi humide» (1833).
  • «Cours de physique» (1827) і «Lecons de chimie» (1828).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Base biographique — BIU Santé.
  2. ↑ а б в г www.accademiadellescienze.it
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118716581 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Sycomore / Assemblée nationale
  6. ↑ Гей-Люссак Жозеф Луи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ https://www.mediachimie.org/actualite/les-chimistes-de-napol%C3%A9on
  9. ↑ https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA7195&pos=1
  10. ↑ NNDB — 2002.
  11. ↑ BRAND™ Gay-Lussac Calibrated Density Bottle - Pycnometers Spectrophotometers, Refractometers and Benchtop Instruments. www.fishersci.se (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019.
  12. ↑ а б Весь матеріал даного розділу, окрім абзаців, де джерело вказано особливо, взято з книги: Араго Ф. Біографії знаменитих астрономів, фізиків і геометрів. — Т. II, III. — Іжевск: НІЦ «Регулярна і хаотична динамика», 2000. — 464 с.
  13. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Жозеф Луї Гей-Люссак (англ.) .
  14. ↑ Gribbin, John. Science. A History (1543-2001). — Penguin Books, 2003. — 648 с. — ISBN 978-0-140-29741-6.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жозеф_Луї_Гей-Люссак&oldid=42199972