Захоплення Луганська більшовиками (1919)
| Захоплення Луганська більшовиками (1919) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Бої за Донбас (січень — травень 1919) | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 РСФРР  Рудничні партизани
|
 Донська республіка
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Дибенко Федір Юхимович Зелений Іван Якимович
|
Коновалов Петро Ілліч
| ||||||
| Втрати | |||||||
| 3 червоноармійця[1] | |||||||
Захоплення Луганська більшовиками — військова операція повстанських загонів під командуванням отамана Зеленого і частин 4-ї стрілецької дивізії РСЧА під командуванням Федора Дибенка з метою захоплення Луганська у січні 1919 року.
Після того як у грудні 1918 року німецькі частини покинули Луганськ, місто захопили частини 2-ї Донської дивізії під командуванням Петра Коновалова. А саме місто увійшло до складу новоствореного Старобільського генерал-губернаторства під начальством Олександра Фіцхелаурова.
У грудні 1918 — січні 1919 на околицях Луганська наростав повстанський рух, місцеве населення не було задоволене новими порядками. До середини січня з заходу на Луганськ рухалися частини отамана Зеленого, а з півночі рухалася 4 дивізія РСЧА під командуванням анархіста Федора Дибенка. У 20-х числах січня частини Зеленого зайняли Родакове, де з'єдналися з червоноармійцями Дибенка.[2] Частини Дибенка і Зеленого встановили зв'язок з більшовиками підпільниками Луганська які повинні були підняти повстання в місті у ніч з 20 на 21 січня.
Сили Білої армії в місті складалися з Добровольчої офіцерської дружини, 9-го Донського козачого полку, 5-ї Донської козачої батареї.
У ніч з 20 на 21 січня підпільний військово-революційний комітет Луганська на чолі з Подройко С. Т. і Масюка І. А., перший служив в управі військового начальника Української Держави а другий в гетьманській варті підняв робочих на збройне повстання.[3] Повстанці і частини Червоної армії, що увійшли до міста 21 січня 1919 року, зайняли пошту, телеграф, банк, залізничну станцію, встановили пости на заводах і фабриках, захопили в'язницю, не допустивши розстрілу в'язнів у ній революціонерів.
За іншими відомостями в тюрмі на Гусинівці знайшли десятки ще теплих тіл спішно розстріляних луганчан, більшості не було і двадцяти.
Французи пропонували на початку 1919 року отаману Краснову надіслати до Луганська з Севастополя французьку дивізію. Натомість вимагали підпорядкувати Луганський район генералу Франше д'Еспере, оплатити французьким підприємцям збитки, понесені ними на Донбасі у 1917—1918 роках. Краснов передав пропозицію головкому Збройних сил півдня Росії Денікіну. Денікін відповів телеграмою:
|
Ніколи не допущу ніякого втручання в наші внутрішні справи і вважаю, що всі питання повинні вирішуватися тільки нами, росіянами, і ніякі чужоземні влади не сміють навіть претендувати на якесь керівництво.[4] | 
|
- Захоплення Луганська більшовиками (1917–1918)
- ↑ http://militera.lib.ru/h/savchenko_va/07.html
- ↑ Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. Стр 341
- ↑ [1] Свидетели времени: историко-сфрагистический очерк / Ю. С. Сумишин, А. И. Поболелов. - Луганск : Виртуальная реальность, 2004. - 308 с.: ил. - Библиогр.: с. 302-306. - ISBN 966-8526-02-3 Ст. 53
- ↑ Дон: трагедия Донского фронта. Объединение вооруженных сил Юга России. Уход атамана Краснова; militera.lib.ru. Процитовано 25 жовтня 2018 (рос.).
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
- Иван Змиев Немецкая оккупация 1918 г. и партизанская борьба
- http://nashagazeta.net/886-oborona-krasnogo-luganska.html [Архівовано 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Борьба луганчан против войск Каледина и австро-германских оккупантов
- Оборона Луганска [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.]