Бої за Проскурів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бій під Проскуровим
Радянсько-українська війна
Дата: 25 вересня 1920 р.
Місце: Поблизу міста Проскуров
Результат: Перемога військ Армії УНР
Сторони
УНР УНР Red Army flag.svg Радянська Росія
Командувачі
Михайло Омелянович-Павленко Віталій Примаков
Військові сили
Перша 3апорізька дивізія 8-ма кавалерійська дивізія Червоного козацтва України

Бої за Проскурів — одна з битв радянсько-української війни. Ці бої відбулися на залізничній станції Проскурів 25 вересня 1920 року і закінчилися перемогою 1-ї 3апорозької дивізії УНР, під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка.

Хід боїв[ред. | ред. код]

25 вересня о 5-й годині Чорний полк 1-ї 3апорозької дивізії на чолі з поручником Янісом Броже вирушив із с. Гелетинці в напрямку Проскурова, проходячи лівіше Фельштина на 5 верст. Вже в дорозі було вислано в право від 3-ї сотні роз'їзд під командою хорунжого Івана Бубона. Через декілька годин роз'їзд привів 21 полоненого комуніста.

За 18 верст від Проскурова, в с. Климківці Запорожська дивізія з'єдналась з 6-ою Стрілецькою дивізією. Рушили далі. Ворога не було видно.

О 3-й годині дня дивізія наблизилася до Проскурова, відкіля було чути гарматну стрілянину. Пізніше довідалися, що там зав'язала бій Окрема кінна дивізія, але їй не давали ходу чотири ворожі бронепотяги. За 2 версти до міста гармати стали на позицію і відкрили вогонь по ворожих бронепотягах. 1-й курінь пішов на станцію Гречани, 2-й — на центр міста. Запорожська піхота розвернулась в лави і теж пішла на місто. Увесь час йшов гарматний бій. Ворог відійшов до залізничної станції.

Пластунський курінь Чорних Запорожців кинуто на станцію. Попри сильний гарматний вогонь за півгодини пластуни опанували станцію. Ворожі бронепотяги поспішно відійшли на Деражню.

У місті населення вітало Запорожців квітами. Вже пізно, десь о 8-й вечора, розташувалися на нічліг у селі Заріччя та виставили забезпечення на Лісові Гринівці й Олешин.

26 вересня вранці згідно із наказом Чорний полк зайняв села Лісові Гринівці й Олешин, де й розташувалася охорона лівого крила Армії. У час прибуття 2-го куреня до Лісових Гринівців за 4 версти в с. Пашківці стояв ворожий кінний полк у 140 шабель, який зараз же відступив, вочевидь довідавшись про наступ Чорних.

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Дяченко Петро. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 115—128 с.
  • Монкевич Борис. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. — Львів: «Добра книжка», 1929. — 126—127 с.