Бої за Вапнярку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бої за Вапнярку
Радянсько-українська війна
Вапнярська операція Армії УНР. Атака сотника Довгаля 26.07.1919

Вапнярська операція Армії УНР. Атака сотника Довгаля 26.07.1919
Дата: 26-31 липня 1919 р.
Місце: Поблизу селища Вапнярка Томашпільського району
Результат: Перемога військ Армії УНР
Сторони
Flag of Ukrainian People's Republic 1917.svg УНР Red Army flag.svg Радянська Росія
Командувачі
Олександр Удовиченко Йона Якір
Військові сили
Третя Залізна Стрілецька дивізія Армії УНР 45-а стрілецька дивізія РСЧА

Бої за Вапнярку — одна з найвідоміших подій радянсько-української війни. Бої точились навколо залізничної станції Вапнярка 26—27 липня 1919 року і закінчились перемогою 3-ї дивізії армії УНР, під командуванням полковника Олександра Удовиченка. За вдало проведену операцію дивізію офіційно було названо «Залізною».

Перебіг боїв[ред. | ред. код]

Починаючи з 26 липня 3-тя дивізія самостійно вела бої за контроль над Вапнярським залізничним вузлом.

Полковник Олександр Удовиченко, аби випередити атаку червоних, що гуртувалися з метою розбити дивізію, 26-го липня перейшов у наступ. Після добового затятого бою, розбив червоні частини у районі сіл ВербоваЖуравлівка і відкидає їх у напрямку Тульчину. На станції Журавлівка вдалося захопити багато паротягів і ешелони з майном та амуніцією.

27 липня більшовики з боку станції Крижопіль (Одеський напрямок) рішуче атакували 3-тю дивізію, яка встигла повернути фронт на південь. Розгорілись завзяті бої, що тривали до ранку 31 липня.

Червоні частини проривались на північ, до Вапнярки, для з'єднання з тими частинами, що відійшли на північний схід. Але невдало. Удовиченку зміг стримати наступ червоних і перейшов до рішучого наступу. Ворога розбито й відкинуто далеко на південь, приблизно на фронт РудницяВільшанкаЯмпіль.

 

Доповідь Удовиченка про бої за 28 липня:

Копія, з Томашполя, військова 28.VII. Негайно Наштадарму Дієвої.

Оперативний звіт на 23 години 28.VII. Мапа три верстви в дюймі.

За минулу добу дивізія перебувала в тяжких боях, в ніч з 27 на 28 цього липня ворог вчинив нічну атаку на ст. Вапнярка з лісу, що на схід від цієї станції. Розпочався тяжкий нічний бій з переважаючими силами ворога. 2-й і 3-й курені 9-го пішого стрілецького полку, під керуванням старшини куреня Чміля, які займали станцію, стійко відбивалися.

Самий вокзал переходив чотири рази з рук до рук, бій провадився виключно рукопаш і гранатами. На 24 годину 27 липня ми мусіли залишити станцію Вапнярку через переважність сил ворога. Але на світанку 28 липня ми знову перейшли в контрнаступ і, розбивши ворога, зайняли станцію Вапнярку. Ворог на одному тільки двірці втратив 28 забитих; у нас забитий ручною гранатою командир 8 сотні і 8 козаків 9-го полку. Командир куреня легко ранений в обличчя. Одночасно ворог повів наступ на 7-й Синій полк, що боронив село Вербове, але зазнавши втрат, відступив. Синій полк мав втрати, головним головним чином раненими.

28 цього липня о 12 год. дня 7-й Синій полк і частина 9 стрілецького полку знову відбили атаку ворога на село Вербове з боку Крижополя. О 16-й годині ворог знову заатакував село Вербове, але наші частини перейшли в контратаку і на плечах розбитого ворога вдерлися в село Крижопіль, яке обсадили. Ворог відступив на полустанок Княже. В нас тяжко ранено командира 1-го куреня 7 Синього полку, одного сотенного командира, і забито кілька старшин і багато козаків.

Чота 1-ї батерії 8-го гарматного полку, перебуваючи на позиції в передовій лінії, своїм вогнем допомогла піхоті і кілька разів відбила ворожий панцерний потяг, чота втратила двох забитими і одного раненим козаків. До пізньої ночі на різних відтинках цього фронту точився бій. Тяжкість бою збільшував дощ. На відтинку Марківка — Савчине ворог цілий день вів наступ на 8-й Чорноморський полк, але ж усюди був збитий. Частини дивізії ведуть уже 4-й день безперервний бій і страшенно втомилися. Почувається великий брак набоїв. Проти дивізії, з допиту полонених та огляду забитих, виявлено такі ворожі частини: 54, 399 совєтські полки, учебний Одеський батальйон, 1, 2, 3 і 4 Басарабські полки і ще деякі частини, назви яких точно ще не встановлено. Надвечір розвідка донесла про рух колон ворога з боку Тульчина на ст. Вапнярка. Кидається у вічі стійкість, виявлювана ворогом і гарне озброєння та одяг козаків. Деякі частини ворога були в шлемах-касках.

До 28 липня вже відкрито на фронті дивізії 12-ту частину. Розвідка не може виявити, коли ж, нарешті, припиниться підвіз нових сил ворога, коли зменшиться підвіз його резерв.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Чижевський Г. Коротка історія 3-ї Залізної дивізії: 1919 — 1922. — Каліш, 1922.
  • Удовиченко 0. Третя залізна дивізія.
  • Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 p. — Мюнхен, 1946.