Косово (місто)
| Транслітерація назви | Kosava | |||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 52°45′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.750° пн. ш. 25.150° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Область | Берестейська область | |||
| Район | Івацевицький район | |||
| Перша згадка | 1494 | |||
| Населення | 1850 (2016) | |||
| Часовий пояс | час у Білорусі | |||
| Поштовий індекс | 225262 | |||
| Телефонний код | +375-1645 | |||
| Висота | 164 м[1] | |||
| Водний об'єкт | Косовка | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| Найближча залізнична станція | Косово-Поліське (13 км) | |||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 204 км | |||
| До обласного центру | ||||
| - фізична | 151 км | |||
  Косово | ||||
  Косово Косово (Берестейська область) | ||||
 | ||||
 Косово у Вікісховищі | ||||
Косово, Косів (біл. Косаў, Ко́сава, пол. Kosów, Kossów) — місто в Івацевицькому районі Берестейської області республіки Білорусь, за 151 км на північний схід від Берестя, за 15 км на північний захід від Івацевичів, за 13 км від залізничної станції Коссово-Поліське на лінії Берестя-Барановичі. Автомобільними дорогами пов'язане з Ружанами, Івацевичами, Нехачевим.
В Косові збереглося городище X—XI століть, яке виникло на торговому шляху. В письмових джерелах поселення вперше згадується в 1494 році в привілеї великого князя Великого князівства Литовського Олександра Ягеллончика, який подарував селище з околицями маршалку Яну Хрептовичу[2].
У 1517 нащадки Хрептовича продали маєток за борги, а потім протягом трьох століть Косово змінювало господарів від одного магнатською роду до іншого: Осціки, Сангушки, Мелешко, Сапіги, Флемінги, Чорторийські. З 1560 року містечко у складі Слонімського повіту. У 1597 році тут налічувалася 79 дворів, 2 вулиці, 27 корчми, шинок, церква, костел (з 1526 р.).
4 лютого 1746 року в Косово у дрібнопомісного шляхтича Людвика Костюшка народився син Тадеуш — майбутній національний герой США і керівник повстання 1794 року за незалежність Речі Посполитої.
W aktach kościoła kossowskiego znajduje się dotąd metryka chrztu Tadeusza Kościuszki, urodzonego 1746 na folwarku Mereszowszczyżnie, należącym do dóbr K i odleglim o parę wiorst od mka K.[3]
Після третього поділу Польщі 1795 року Косово у складі Російської імперії, як містечко Слонімського повіту Слонімської губернії, з 1797 року Литовської губернії, з 1801 року Гродненської губернії.
На початку 19 століття Косовом заволодів граф Вандалін Пусловський. Пусловський відкрив суконну мануфактуру, у якій була встановлена перша в Білорусі парова машина. За півтора кілометра від містечка, в урочищі Мерешовщина в 1838 році він наказує закласти великий палац-замок в стилі неоготики за проектом варшавського архітектора Франтішека Ящолда. Приблизно після 1870 року провадилась реконструкція за проектом Владислава Марконі. У палаці налічувалося більше 130 кімнат. В парку палацу росло понад 150 видів екзотичних рослин і була водна система з двох водоймищ, розділених дамбою.
.jpg)
У 1897 році в Косові було 4143 особи, налічувалася 431 хата, діяли народні училища, суконна фабрика, гарбарня, 2 церкві, костел, каплиця, пошта, 58 крамниць, проводилося 8 ярмарків у рік.
У Першу світову війну з палацу пропала колекція рідкісних рукописів, зникли скульптури, картини, коштовності. Загинули сад та оранжерея, від якої до наших днів збереглися тільки розкішні кущі бузку і глоду.
З 1921 Косово у складі Польщі. У 1927 поліція розстріляла тут демонстрацію робітників. Після входження Косово до складу Польщі палац став власністю держави. До 1939 року в ньому розміщувалися окружна управа і школа бджолярів. Після нападу СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року місцеве населення було пригнічуване і репресоване, а 25 поляків вбито 17—20 вересня поблизу Косова. З 1939 анексоване СРСР й долучене до БРСР, з 1940 по 1947 центр району.
У Другу світову війну в Косові і районі німці знищили 3112 осіб. У 1943 році палац Пусловських, у якому був німецький штаб, підпалили партизани. Тоді ж втретє згоріла і садиба Костюшка.
З 1947 року Косово в Івацевицькому районі. З 1991 року містечко належить незалежній Білорусі. В 1999 році на місці колишнього палацу був встановлений меморіальний камінь. Відновлено родове гніздо Костюшка. Будинок повторює зображену в XIX столітті художником Наполеоном Ордою будову на тлі палацу Пусловських.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 2029 осіб[4].
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[5]:
| Національність | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| білоруси | 1904 | 93,84 % |
| росіяни | 83 | 4,09 % |
| поляки | 23 | 1,13 % |
| українці | 15 | 0,74 % |
| литовці | 1 | 0,05 % |
| узбеки | 1 | 0,05 % |
| румуни | 1 | 0,05 % |
| національність не вказана | 1 | 0,05 % |
| Разом | 2029 | 100 % |
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ Звід пам'яток історії та культури Білорусі. Брестська область, під ред. Марцелова С. В. — Мінськ: Білоруська Радянська Енциклопедія, 1990, с. 208
- ↑ Kossów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 473. (пол.)
- ↑ Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- ↑ Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- Сайт присвячений палацу Пусловських [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Цікаві місця Косова [Архівовано 24 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Косовську перлину піднімуть з руїн [Архівовано 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
| Райони: | |
|---|---|
| Міста: | |
| Селища міського типу: | |
