Барановицький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барановицький район
Баранавіцкі раён
Розташування району
Район на мапі області
Основні дані
Країна: Білорусь
Область: size Берестейська область
Утворений: 8 квітня 1957 року
Населення: 41 902 (2009[1])
Площа: 2 200 км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Барановичі
Районна влада
Вебсторінка: http://baranovichi.brest-region.by
Мапа
Мапа

Барановицький район (біл. Баранавіцкі раён) — адміністративно-територіальна одиниця Берестейської області Білорусі[1]. Утворений 8 квітня 1957 року, займає площу 2,2 тисяч км². Населення — 45,4 тисяч чоловік (2006). Районний центр — місто Барановичі.

Район розташований на півночі області в межах Новогрудської височини та Барановицької рівнини, межує з Гродненською і Мінською областями. Протяжність з півночі на південь — 100 км, із заходу на схід — 72 км.

Географія і клімат

[ред. | ред. код]

В районі переважають висоти 180—240 м над рівнем моря (максимальна — 267 м). Від Полісся рівнина відділяється смугою дюн. Середня температура січня −6,1 °С, липня 18 °С. Опадів 630 мм на рік. Вегетаційний період 193 доби.

Велика річка — Щара з притоками Мишанка, Лохозва, Ісса, на півночі — річка Сервеч, на північному заході — Молчадь. На території району водосховище Гать, озера Колдичевське і Домашевське. Під лісами (соснові, ялинові, березові) 33 % території, найбільші масиви на південному заході і заході. Під болотами 8,5 %.

На території району знаходиться частина біологічного заказника республіканського значення Барановицький, ландшафтний — Стронга. Мисливські ресурси району належать Барановицькому лісомисливському господарству і мисливському господарству БООР.

Розташування

[ред. | ред. код]
Гродненська область
(Дятловський район) 		Гродненська область
(Новогрудський район,
Корелицький район) 		Мінська область
(Несвізький район)
Гродненська область
(Слонімський район) 		Ляховицький район
Івацевицький район Ляховицький район

Історія

[ред. | ред. код]

Перші дані про поселення на території району датуються VII століттям до нашої ери. Це Добрий Бор, Пурневичі, Городище.

Після поділу Речі Посполитої в 1795 році територія району — в складі Російської імперії. Під час повстання 1863—1864 років під керівництвом Костянтина Калиновського в травні 1863 року біля села Міловиди були сконцентровані великі сили повсталих, відбулася Міловидська битва з царськими карателями. На місці події встановлено меморіальну каплицю і пам'ятний знак.

У 1905—1907 роках селяни беруть активну участь у революційному русі. У першу світову війну з осені 1915 року велика частина району окупована кайзерівськими військами, через Кутовщину — Заосьє — Войковичі — Уласи — Крошин проходила лінія фронту, проведена велика Барановицька операція в 1916 році.

Радянська влада була встановлена після відступу німецької армії в січні 1919 року. З лютого 1919 року територія увійшла до складу Барановицького повіту БРСР. З 1921 року по 17 вересня 1939 року територія району — в складі Польщі, потім у складі БРСР. У квітні 1957 року Новомиський і Городищенський райони об'єднані та перейменовані в Барановицький район.

Указом Президії Верховної Ради БРСР від 15 січня 1940 року Барановицька область була територіально розділена на 26 районів. Серед них був Городищенський район з районним центром в міському селищі Городище і Новомиський район з центром в селищі Нова Миша.

У роки Другої світової війни територія району з червня 1941 по липень 1944 року окупована нациськими військами. Загарбниками знищено в цілому близько 80 тисяч чоловік. В районі діяли Барановицьке міське патріотичне підпілля, Барановицька окружна антифашистських організацій, Барановицький підпільний обком, міськкому КП (б) Б і ЛКСМБ, Новомиський і Городищенський підпільні райкоми КП (б) Б і ЛКСМБ, Барановицьке партизанське з'єднання. Район був відвойований військами 1-го Білоруського фронту.

Адміністративно-територіальний устрій

[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіальний устрій району[2][3]:

Колишні сільські ради:

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення району становило 41 902 особи[2].

Національність

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[1]:

Національність Осіб Відсоток
білоруси 36419 86,91 %
поляки 2473 5,90 %
росіяни 2185 5,21 %
українці 471 1,12 %
цигани 82 0,20 %
національність не вказана 36 0,09 %
молдовани 29 0,07 %
вірмени 28 0,07 %
азербайджанці 28 0,07 %
татари 21 0,05 %
національність не повідомлена 17 0,04 %
німці 15 0,04 %
грузини 11 0,03 %
болгари 10 0,02 %
литовці 9 0,02 %
узбеки 8 0,02 %
дві та більше національності 8 0,02 %
латиші 7 0,02 %
чуваші 6 0,01 %
мордва 4 0,01 %
казахи 3 0,01 %
удмурти 3 0,01 %
гагаузи 3 0,01 %
інша національність 3 0,01 %
євреї 2 0,00 %
туркмени 2 0,00 %
таджики 2 0,00 %
корейці 2 0,00 %
марійці 2 0,00 %
фіни 2 0,00 %
комі-перм'яки 2 0,00 %
словаки 2 0,00 %
осетини 1 0,00 %
турки 1 0,00 %
афганці 1 0,00 %
естонці 1 0,00 %
аварці 1 0,00 %
якути 1 0,00 %
англійці 1 0,00 %
Разом 41902 100 %

Економіка і транспорт

[ред. | ред. код]

Основні галузі промисловості: паливна, деревообробна та харчова. Територією району проходять залізниці Берестя—Мінськ, Ліда—Лунінець, Волковиськ—Осіповичі; автомобільна дорога Берестя—Мінськ з відгалуженнями.

Корисні копалини: прісноводні вапняні відкладення, будівельний пісок.

Промисловість

[ред. | ред. код]

Сучасний промисловий комплекс в загальній структурі господарства району представлений 10 підприємствами. Промисловими підприємствами району випускається різноманітний асортимент і номенклатуру товарів, головні: торфобрикет, піщано-гравійно-щебенева суміш, залізобетонні вироби, санітарна, електротехнічна продукція, світильники, вироби з дерева та інші види. Чотири промислових підприємства постачають свою продукцію на експорт. Частка експорту в загальному обсязі виробництва становить 59,2 %. В районі в наш час[коли?] визначають промисловий потенціал заводи залізобетонних виробів, санелектрозаготовок, торфопідприємство «Колпениця», лісгосп, гравійно-сортувальний завод «Омневичі».

Сільське господарство

[ред. | ред. код]

Барановицький район є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції в Берестейській області. Землі сільськогосподарського призначення займають 117 тисяч га, з них ріллі — 78,4 тисяч га. До складу агропромислового комплексу району входять 12 колгоспів, 8 радгоспів, 4 птахофабрики, 5 кооперативів, 1 агрофірма, одна експериментальна база, 25 фермерських господарств. Для виробництва сільгосппродукції фермерським господарствам передано 825 га сільгоспугідь, з яких 588 га ріллі. Найбільшим виробником яловичини в районі є «Радгосп-комбінат» Україна». Основне поголів'я свиней (37307 голів) зосереджено на РУСП «Східний». Лідером по виробництву м'яса бройлерів в Республіці Білорусь є РУСП «Птахофабрика» Дружба», з виробництва яєць — Барановицька птахофабрика. Переробку вирощуваної продукції район здійснює на ВАТ «Барановицький молочний комбінат», ВАТ «Барановицький м'ясоконсервний комбінат», а також на виробничому підприємстві «Коопзаготпром». Частина продукції переробляється самими сільськогосподарськими підприємствам.

Об'єкти туризму

[ред. | ред. код]

Пам'ятники природи

[ред. | ред. код]

Пам'ятники природи республіканського значення:

  • ботанічні — дуби черешчатий біля села Карчова та міста Барановичі; насадження модрини європейської в Молчадському лісництві;
  • геологічний — Камінь філаретів біля села Карчова.

На березі водосховища Гать туриристичний санаторно-оздоровчий комплекс «Лісове озеро»; дитячий оздоровчий центр «Дружба», оздоровчий табір «Журавушка». На Кобрінському шосе готель «Нептун мотель». В селі Гречихи сільська садиба «Гречихи».

Зони відпочинку: республіканського значення — Лісова, місцевого значення — Полонка і Сервеч.

Музеї

[ред. | ред. код]
  • Заосська садиба-музей А. Міцкевича;
  • Музей народного мистецтва і ремесел в селі Крошин;
  • Етнографічний музей в селі Русино;
  • Історико-краєзнавчі музеї в селах:
    • Арабовщина;
    • Вольно;
    • Великі Луки;
    • Городище;
    • Задвея;
    • Міловиди;
    • Молчадь;
    • Стайки;
  • Музеї бойової і трудової слави в селах:
    • Гирмонтовці;
    • Підгірна.

Пам'ятки архітектури

[ред. | ред. код]
Ішколдський костел Пресвятої Трійці
Полонечковський костел святого Юрія

Збереглися пам'ятки архітектури:

  • Вольновська Свято-Троїцька церква;
  • Костел Пресвятої Діви Марії (1640);
  • Свято-Хрестовоздвиженська церква (1764);
  • Ішкольдський костел Пресвятої Трійці;
  • Міловідська меморіальна каплиця;
  • Молчадська Свято-Петро-Павлівська церква;
  • Новомишський костел Преображення Господнього;
  • Полонечковський палацово-парковий ансамбль;
  • Полонечковський костел святого Юрія;
  • Полонковська Свято-Параскево-П'ятницька церква;
  • Свято-Покровська церква в селі Почапово (1867);
  • Столовицька Свято-Успенська церква;
  • Столовицький костел Пресвятого Серця Ісуса;
  • залишки королівського укріплення близько села Стара Миша;
  • Тугановицька садиба;
  • Ястрембельська садиба та інші.

Персоналії

[ред. | ред. код]

В районі народились:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 грудня 2019. (англ.)
  2. ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. (англ.)
  3. ↑ Сельисполкомы. baranovichi.brest-region.by. Барановичский районный исполнительный комитет. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 30 грудня 2019.
  4. ↑ а б в г д е ж и Решение Брестский облсовет 286 26.06.2013 Об изменениях в административно-территориальном устройстве Барановичского района Брестской области. kodeksy-by.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Туристична енциклопедія Білорусі. Мінськ. Беларуская Энцыклапедыя, 2007. стор. — 648.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Барановицький район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Барановицький_район