Давид-Городок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


місто Давид-Городок
біл. Давыд-Гарадок
Coat of Arms of Davyd-Haradok, Belarus.png
Герб Давид-Городка
Davyd-Haradok, Haryń. Давыд-Гарадок, Гарынь (1936) (2).jpg
Основні дані
52°03′20″ пн. ш. 27°12′50″ сх. д. / 52.05556° пн. ш. 27.21389° сх. д. / 52.05556; 27.21389Координати: 52°03′20″ пн. ш. 27°12′50″ сх. д. / 52.05556° пн. ш. 27.21389° сх. д. / 52.05556; 27.21389
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Столінський район
Перша згадка початок XII століття
Статус з 1940 року
Населення 7000 (2006)
Площа 12,39 км²
Поштовий індекс 225540
Водойма Горинь
Відстань
Найближча залізнична станція Горинь (39 км)
До обласного центру
 - фізична 245 км
Давид-Городок is located in Білорусь
Давид-Городок
Давид-Городок
Давид-Городок is located in Берестейська область
Давид-Городок
Давид-Городок

CMNS: Давид-Городок на Вікісховищі

Давид-Городок (Давидогород, біл. Давыд-Гарадок) — місто1940 року) в Білорусі, в Столінському районі Берестейської області. Пристань на річці Горинь. 7,0 тисяч мешканців (2006).

Давид-Городок знаходиться за 36 км на північний схід від Століна, за 245 км від Берестя та за 39 км від залізничної станції Горинь на лінії Лунінець-Сарни. Автошляхами місто пов'язане з Пінськом і Століним.

Історія[ред.ред. код]

Люди тут жили здавна, але міське поселення виникло в кінці 11 або на початку 12 століття. У 1937–1938 роках Романом Якимовичем були проведені розкопки що підтвердили міський характер поселення. Виявлено залишки житлових будинків та господарських будівель, вуличних мостових, дерев'яної каплиці, безліч фрагментів глиняних посудин (деякі мали клеймо майстра). Знайдені були дерев'яні вироби — орнаментовані спіральними візерунками кінці булав з кленового дерева, спиці для плетіння мережива, а також численні вироби з заліза і міді. Розкопками П. Ф. Лисенка у 1967 також розкриті залишки середньовічних осель, дерев'яної церкви, дерев'яних мостових, кілька багатих поховань. Знайдено багато виробів з дерева, кістки, заліза, бронзи, скла, а також уламки глиняних посудин.

Печатка Давида Ігоровича

Засновником міста вважається волинський князь Давид Ігорович, якому після з'їзду князів у Витечеві (1100) належала також і Погорина, саме на його честь місто і отримало назву. Давид-Городок входив до складу Волинського князівства. У XII–XIII столітті — центр окремої князівщини, потім — у складі Великого князівства Литовського. Власність Льва Свидригайла. З 1509 року місто входило до складу Пінського князівства.

У 15211551 роках Давид-Городок є володінням польської королеви Бони Сфорца. За сприянням з її боку у Давид-Городок та околиці почали приїздити і селитися євреї із Західної Європи. Вони займалися ремеслами і торгівлею, користувалися значними пільгами в економічній сфері, мали своє самоврядування — жили Кагалом, сповідували Юдаїзм. Тут був свій рабин, діяли дві синагоги, єврейські школи.

В середині XVI століття польський король Сигізмунд II Август завітав містечко віленському воєводі Миколаю Радзивилу.

В 1586 з володінь Миколая Радзивила був утворений майорат (володіння, що переходить в порядку успадкування до старшого в родині або до старшого з синів), затверджений польським королем Стефаном Баторієм. В 1665 князь Ф. Ф. Волконський захопив Давид-Городок в поляків та й спалив містечко.

Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році Давид-Городок відійшов до Росії і став центром повіту Мінської губернії.

Радянська влада в Давид-Городку була встановлена в листопаді 1917 року. У 19181920 Давид-Городок окупований німецькими військами. У 1921-39 в складі Польщі, входив у Столінський повіт Поліського воєводства.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 28 березня 1934 р. територія міста розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Хорськ земель колишнього маєтку Давидгородок з фільварком Старий Двір, земель колишнього маєтку Анусин, частини колишнього маєтку Високе і частини земель військового селища Високе та приєднання їх до міста[1].

Після радянської окупації у 1939 включений до СРСР у складі БРСР. 3 січня 1940 року Давид-Городок отримав статус міста і став районним центром Пінської області.

7 липня 1941 року Давид-Городок був залишений Червоною армією і окупований німецькими військами. 10 серпня 1941 року близько 3000 чоловіків-євреїв Давид-Городка, віком понад 14 років були виведені за місто і розстріляні СС і місцевими поліцаями. Єврейських жінок і дітей (близько 1200 осіб), місцеві жителі вигнали з міста, а їх майно було розграбоване. Як наслідок, майже всі вони загинули у столінському гетто в урочищі Стасине. 9 липня 1944 року Давид-Городок захоплений військами 1-го Білоруського фронту в ході Білоруської стратегічної наступальної операції.

У вересні 1944 року до Давид-Городка здійсний пропагандивний рейд відділ УПА загін "Дороша"[2].

З 8 січня 1954 року в Берестейській області. 19 січня 1961 року Давид-Городоцький район скасований, його територія приєднана до Столінського району.

Підприємства[ред.ред. код]

Електромеханічний завод, хлібозавод та інструментальне виробництво, виробнича ділянка колгоспу «40 років Жовтня», відділення районного виробничого об'єднання «Сільгоспхімія», ділянки районного підприємства меліоративних систем, малого державного підприємства «Столінремстрой», ДРСУ-141, РПО житлово-комунального господарства, державне лісогосподарське підприємство «Поліський військовий лісгосп».

Мешканців міста обслуговують 13 крамниць Давид-Городоцької філії РайПО, 3 фірмових та мережа комерційних магазинів, їдальня та кафе, будинок побуту.

Освіта і культура[ред.ред. код]

Дві середні школи з 1151 учнями і 96 педагогами, музична та дитячо-юнацька спортивна школи, Будинок дитячої творчості, Будинок культури, кінотеатр «Зоря», дві бібліотеки.

Медицина[ред.ред. код]

Районна лікарня на 200 ліжок, поліклініка та 2 аптеки з 30 лікарями та 142 працівника медичного персоналу середньої ланки.

Історичні пам'ятники[ред.ред. код]

  • Замкова гора (12 ст.)
  • Церква святого Юрія (2-а пол. 17 ст.).
  • На території міста збереглося стародавнє городище кільцеподібної форми, укріплене ровом і валом.

Місцеві уродженці[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1934 r. o zmianie granic miasta Dawidgródka w powiecie stolińskim, województwie poleskiem. (пол.)
  2. Літопис УПА. Том 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. / Упорядники: О. Вовк, С. Кокін. — Київ-Торонто, 2005. — 1334 с. - ISBN 966-96340-5-9 - С. 884

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]