Орів
| село Орів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Дрогобицький район |
| Громада | Трускавецька міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1589 |
| Населення | 1964 |
| Площа | 69,47 км² |
| Густота населення | 28,27 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82610 |
| Телефонний код | +380 3251 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′33″ пн. ш. 23°31′00″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 23.51667° сх. д.Координати: 49°11′33″ пн. ш. 23°31′00″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 23.51667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
519 м |
| Водойми | Стинавка, Роп'яний, Довгий |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82200, Львівська обл. м.Трускавець ,вул.Бориславська 2 |
| Карта | |
  Орів | |
 Орів | |
| Мапа | |
| |
О́рів — село в Дрогобицькому районі Львівської області (Україна). Населення становить 1724 осіб. Орган місцевого самоврядування — Трускавецька міська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Орів розташований в історико-етнографічному регіоні Бойківщини. Село лежить у Стинаво-орівській річковій долині та має протяжність із заходу на схід — майже 14 км, а із півночі на південь — 6 км. Це село є порівняно великим, сільські будиночки розкидані по мальовничих і чарівних місцях Орова.
У селі потоки Роп'яний та Довгий впадаєть у річку Стинавку.
Річка Стинавка, що протікає через усе село, тут бере початок. Вона починається в самому початку села, там, де по лівому боці — урочище «Старе поле», а справа — «Венгерщина».
До річки Стинавка впадає багато потоків: «Воронів потік» — по один бік цвинтаря, з іншого боку цвинтаря тече другий потік «Безіменний», далі — «Когутів потік», «Довгий потік», «Середній потік», «Широковець», «Покуті», «Оровець», «Килиманівець», та ще багато інших струмків і джерел. Річки і потоки кишіли від форелі. Тепер річка Стинавка майже мертва. Хоча можна побачити поодиноко плаваючу рибину.
Назва села[ред. | ред. код]
|
У 1589 році люди з долин втікали від татарської навали в гори. Коли якась група вийшла на високий гірський діл, то люди побачили внизу гарну зелену улоговину, по середині яр. Сріблилася хвилями річка. Хтось вигукнув: «О, який гарний рів! Ану тут поселимося». Так і пішла, за легендою, назва села Орів. | 
|
За іншим варіантом легенди, право стати першовідкривачем гірської долини надана галицькому князю.
«Горів» — давня назва населеного пункту, котра мала побутування, за народними переказами, до XIX ст. Згідно з легендами топонім має походження через розташування на високогір'ї відносно всієї округи.
За іншою легендою в часи монгольської навали населений пункт, на місці сучасного Орова, був спалений, тому отримав назву «Погорів» чи «Погорове». Практично до XIX ст. зазначений топонім побутував нарівні з сучасним.
«Орове» та «Оровзе» — польськомовнні варіанти назви села. «Урьове» досить малопоширений варіант назви села. Побутує в окремих публіцистів діаспори.
Мікротопонімія[ред. | ред. код]
- «Діл» або «Дів» — топонім гірського хребта, який відмежовує сільську долину. Офіційна назва «Орівська скиба» — частина гірської системи Східних Бескидів. Безпосередньо назва «Діл», можливо, походить від слова «вододіл», тобто лінії розмежування річкових басейнів. Умовно в селі вирізняють «Ямельницький Діл» та «Зимівський Діл», через сусідство з відповідними населеними пунктами (Ямельниця та Зимівки).
- «Цюхів» або «Цюхів Верх» — найвища гірська вершина в межах Орова та одна з найвищих вершин Сколівських Бескидів. Вона домінує над північною частиною села. Топонім виник як данина пам'яті дідича (пана) Цюха, який володів полонинами на схилах гори. До речі, досі лісові галявини називаються в цій частині села — «Цюхові кітлини». Крім того, з постаттю Цюха пов'язаний комплекс легенд та народних переказів.
- Основний гідротопонім села — річка Стинавка. Назва походить від сіл Верхня та Нижня Стинава, по яких проходить головна частина річки.
- «Горішній (верхній) Кінець» та «Долішній (нижній) Кінець» — головні територіальні одиниці, через розміщення села вздовж річки Стинавки. «Горішній кінець» міститься на півночі села, у високогір'ї, на противагу «Долішньому».
- «Довгий потік» — значна частина села, урочище, найдовший водний потік в селі, найвіддаленіша група садиб. Приблизна довжина ланцюга садиб сягає 2—2,5 км.
- «Белаїв». Ще один подібний підпал в тих же часах відбувався і на горі «Белеїв», де кріпаками-орівчанами було спалено гуральню дідича Белея. Власне від нього походить назва місцевості.
- «Версоня» — значний за населенням кут села, розташований на схилі Ямельницького Долу, топонім, напевне, походить від трави «верес» або ж через розміщення на крутих схилах «верхах».
- «Кілемановець» — частина заселеної території, однойменний потік та боковий гірський хребет. Топонім, згідно з народними тлумаченнями, від прізвища польського (або австрійського) пана Келемана, що володів значними землями в цій місцевості.
- «Чорногора» — урочище, розташоване на схилах гори Цюхів.
- «Погар» — топонім у «Горішньому Кінці», пов'язане з подіями татаро-монгольської навали. Згідно з переказами саме тут татари спалили древнє поселення, яке відповідно «погоріло».
- «Зарубина» — також топонім пов'язаний з татарами. За легендами тут відбулася кривава битва, у якій зарубали багато воїнів — «зарубали татар».
- «Шевський горбок» — невеликий кут села, поблизу центральної осі поселення, через проживання, за переказами, на «горбку» шевця.
- «Вапнярки» — місцевість з великою кількістю площ з ґрунтом, який містить вапно. Населення використовувало їх для випарювання вапна.
- «Змули» — розміщене поблизу річки, відповідно до свого роду гідротопонім. Місцевість виникла внаслідок нанесення річкою ґрунту — мулу.
- «Соломіне» — частина Зимівків, відзначалося багатими господарствами, які сіяли зернові, від яких було багато соломи.
- «Орівець» — урочище, розміщується на схилах «Зимівського Долу». Можливо, через пряму відповідність рельєфу урочища до всього Орова утворилося таке сприйняття місцевості, як малої копії всього села.
- «Гулярня» — урочище на межі Орова і Зимівків, де розміщувалася гуральня.
- «Гребля» — мікротопонім, до 30-х рр. XX ст. тут була водяна гребля і тартак.
Також в селі є наступні мікротопоніми: «Верхня Імшичина», урочище «Камінець», урочище «Брама», урочище «Половінь», «Гнила Поточина», «Кути» в Зимівки, «Під горбом», «Горб», «Риба», «Бухали», «Плай», «Сигла», «Іваники».
В документі передачі «власті» орівському парохові Семену Станавському 10 січня 1799 року зазначалися місцевості: «Широковець», «Марковці», «Петросово», «Роп'яні», «Згарьох», «Бобовичі».
В Орові є величезні камені. Один з них лежить навпроти мурованої церкви Св. Покрови. Його звуть «Чортів Камінь». Легенда переказує, що чорти пхали цей камінь на церкву, одначе запіяв когут, то вони з ляку і залишили.
Духовне життя[ред. | ред. код]
Орівська громада належить до Греко-Католицької церкви. До нерухомого майна церкви відносяться кам'яна церква Івана Хрестителя з церковним убранством, ритуальними атрибутами, церковним інвентарем і документами, а також дзвіниця біля церкви; церква Воскресіння Ісуса Христа (на кладовищі) із внутрішнім майном та дзвіниця біля церкви.
В Орові дві церкви. Одна — «долішня», мурована, на честь Св. Покрови, де відправляються богослужіння в неділі і свята, та цілий Великий піст. У другій, «горішній», церкві, що високо на горі, де цвинтар, між двома потоками,— відправляють богослужіння під час днів тижня, а також Служби Божі. А ще відправляють Служби Божі у Великодній понеділок і вівторок. На Великдень, рано, Службу Божу відправляли у «долішній» церкві.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2035 осіб, з яких 944 чоловіки та 1091 жінка[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1724 особи[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,54 % |
| російська | 0,41 % |
| білоруська | 0,06 % |
Орів у планах розвику Трускавця (початок XX ст.)[ред. | ред. код]
Орів, будучи найближчим гірським селом Трускавця та маючи джерела мінеральної води типу «Нафтуся», на початку XX ст. займав важливе місце у планах з розвитку Трускавця, як курорту. Зокрема передбачалася побудова декількох вілл на «Цухові», згідно з концепцією «про мережу невеликих курортів» Фелінського Р., та будівництво підвісної канатної дороги з Трускавця на Цюхів Діл.
У складі «Другої Польщі» (Польська Республіка (1918—1939))[ред. | ред. код]
Напередодні Першої світової війни Орів разом із с. Зимівки (або як називали «За ділом») мало населення: 4131 жителі. Це було останнє село Дрогобицького повіту, розташоване в Карпатах на висоті понад 900 м.
1 серпня 1934 р. було створено ґміну Стебник в дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі й Уличного[4].
Орів має досить багато лісу, переважно з боку Борислава, Трускавця, Стебника, Доброгостова та Уличного — це Міський ліс.
Див. також[ред. | ред. код]
- Орівська скиба
- Карпатські полонини (гірськолижний курорт)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 травня 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
Орів: затишок та щира гостинність [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Львівщина: Найдовша вулиця в Україні названа на честь Кобзаря [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]// Голос України, 02.12.2021
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |