Прихідьки
село Прихідьки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Лубенський район |
Тер. громада | Пирятинська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53040090360016305 |
Облікова картка | Прихідьки |
Основні дані | |
Засноване | 18 століття, до 1731 |
Населення | 488 |
Площа | 3,029 км² |
Густота населення | 161,11 осіб/км² |
Поштовий індекс | 37051 |
Телефонний код | +380 5358 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°15′44″ пн. ш. 32°40′40″ сх. д. / 50.26222° пн. ш. 32.67778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
145 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42 |
Карта | |
Мапа | |
Прихі́дьки — село в Україні, у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення — 488 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Дейманівська сільська рада.
Село Прихідьки розташоване на відстані 5 км від сіл Харківці, Дейманівка та Яцини. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. До села примикає лісовий масив — урочище Богданова Долина. Поруч проходить автомобільна дорога Р60. Біля села розташоване заповідне урочище «Яри-Поруби».
На 1731 у складі Пирятинської сотні Лубенського полку, 64 двори.
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Харківецької волості Пирятинського повіту Полтавської губернії мешкало 1082 особи, налічувалось 195 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 12 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1343 осіб (640 чоловічої статі та 703 — жіночої), з яких 1339 — православної віри[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, до якого вдалася влада СССР з огляду на масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 у селі почалися бунти проти влади та її агентів-комсомольців, буксирів, активістів, які грабували і старих, і багатодітних. З огляду на фізичний спротив незаконній конфіскації продуктів село, за поданням Полтавського райкому КПУ, піддано тортурам чорною дошкою[джерело?].
27 грудня 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[4].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 572 особи, з яких 238 чоловіків та 334 жінки.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 474 особи.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 92,83 % |
російська | 6,35 % |
білоруська | 0,20 % |
інші | 0,62 % |
- ПП «Прихідьківське».
- Школа.
- Клуб.
- Білько Віталій Олексійович (1987—2015) — сержант ЗСУ, загинув в боях за смт Луганське.
- Герасименко Кость (1907—1942) — український поет, драматург, письменник.
- Козак Борис Сергійович (1990—2014) — старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом зенітного підрозділу Повітряних Сил ЗС України (м. Авдіївка) Донецька область. Загинув у бою на автошляху Авдіївка — Донецьк біля Пісків.
- Хропко Петро Панасович — доктор філологічних наук, професор Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, академік Академії педагогічних наук України, Заслужений діяч науки і техніки України
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-175. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Це незавершена стаття про Полтавщину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |