Пукіна

Пукіна
Puquina
Географічне розповсюдження мови пукіна напочатку XVII ст.
Поширена в	Болівія, Перу, Чилі
Носії	зникла у XVIII ст.
Писемність	латинське письмо
Класифікація	ізольована мова
Офіційний статус
Державна	держава Пукіна (XI-XII ст.)
Коди мови
ISO 639-1	—
ISO 639-2	sai
ISO 639-3	puq

Пукіна (Puquina) — старовинна мова народу пукіна, що тепер мешкає в Центральних Андах. У XVIII повністю зникла з вживання, вважається мертвою. Вплинула на розвиток сучасних індіанських мов — кечуа та аймара. Основні дослідження цієї мови провели перуанські лінгвісти Альфредо Тореро і Фредеріко Агуїло.

Географія

Використання мови охоплювало землі навколо озера Тітікака, значну частину Анд в сучасних північно-східному Перу (до оз. Поопо) та північному Чилі до узбережжя Тихого океану. Про це свідчать численні топоніми, які пов'язані із цією мовою.

Історія

На думку більшості дослідників, мова утворилася в часи цивілізації Тіауанако, на ній розмовляли в державі Пукіна (відповідно народ пукіна, що її утворив), надалі користувалися представники культури Мольо.

В XII ст. стає однією зі значущих мов андських народів. Вона вплинула на розвиток мови аймара, носії якої утворили свої держави на території сучасної Болівії, найпотужнішою з яких стала Колья. Також вважається, що мова пукіна вплинула на формування мови племені чанка (або ті говорили на якомусь з її діалектів). Водночас науковці висунули гіпотезу стосовно того, що мова перших Інка, тобто Манко Капак та його родичів, відома як капак сімі є діалектом мови пукіна. На підтвердження цього посилаються на усі інкські легенди, що свідчать про прихід інків в долину Куско з берегів Тітікаки.

Водночас народ пукіна мешкав на узбережжі Тихого океану, контролюючи значну частину Анд, тобто мова пукіна тривалий час переважала в цій частині південної Америки. Втім нові хвилі переселенців та загарбників, завдавши поразки цим давнім мешканцям Перу, поступово витіснили їх зі всієї суші й врешті-решт залишили за ними єдине місце — узбережжя озера Тітікака. Разом з тим пукіна залишалася головною мовою андських народів.

Пукіна залишалася провідною мовою до початку перетворення держави Куско на імперію Тауантінсую. З цього моменту завдяки політиці Сапа Інки Пачакутека мова пукіна починає поступатися місцем мові кечуа (в сучасному Перу). Незадовго до того аналогічний процес розпочався з боку представників мови аймара в теперішній Болівії. Остаточний поворот на посилення мови аймара відбувся напочатку XV ст., коли очільник області лупака (аймаромовної) підняв повстання й повалив стару династію Колья (більш пукіномовну), встановивши більш централізовану та аймароцентричну державу. В останньому випадку також було пов'язано з тим, що більшість тих, хто говорив на пукіна, в інших відносинах мало відрізнялися від племен аймара. Виняток становили індіанці кольяуайя, що дотепер живуть в долинах на його північно-східній березі Тітікаки. Зараз вони перейшли на кечуа, але знахарі кольяуайя вживають пукіна як особливу, «таємну» мову.

З часів Інки Пачакутека кількість мовців поступово скорочувалася, цьому надалі сприяла відповідна політика Інків. За часів іспанських колонізаторів процеси занепаду мови пукіна прискорилися. Спочатку вона була переведена на латиницю. З часом поступово стала витіснятися іспанською мовою. У XVIII ст. пукіна зовсім щезла з вжитку.

Характеристика

Сьогодні відсутні якісь відомості стосовно зв'язків пукіна з іншими південноамериканськими мовами. Тому вона вважається ізольованою, окремішньою. Оскільки пукіна можливо вплинула на мови кечуа та аймара, а також через те, що представники цих мов мешкали поруч, помітний зв'язок пукіна з цими мовами. Деякі дослідники розглядають пукіну як гібридну мову, оскільки помітні слова, морфологія з аймара та кечуа. Ймовірно, саме ці мови, навпаки, перейняли деякі особливості пукіни. Разом з тим залишилися особливості. На відміну від кечуа та аймара в пукіна голосні звуки ([a], [e], [i], [o]/[u]) чітко розрізнені. Задля вимови приголосних звуків було 5 артикулярних позицій.

Тривалий час дискутується теорія щодо зв'язків мови пукіна з мовою араваків, втім немає чіткого підтвердження цьому.

У 2013 році український лінгвіст С. А. Купрієнко, з Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, склав і видав перший пукіно-російський словник.

Джерела

• Bushnell, G. H. S. Peru, Ancient Peoples and Places. London, 1959.
• Adelaar, Willem y van de Kerke, Simon (2009). Puquina. En: Mily Crevels y Pieter Muysken (eds.) Lenguas de Bolivia, tomo I Ámbito andino, 125–146. La Paz: Plural editores.
• The puquina Language in the Early Colonial Southern Andes (1548–1610): A Geographical Analysis. Journal of Latin American Geography 01/2014; 13(2):181-206
• Lanning, E. P. Peru before the Incas. Engelwood Cliffs, 1967.
• El idioma puquina / Язык пукина^{[недоступне посилання з липня 2019]}